Рішення № 101883557, 13.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/16721/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із дати права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку - 01.07.2019 року.

В обґрунтування позову зазначає, що має статус потерпілої особи 3 категорії, що дає їй право користування пільгами, визначеними Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно довідки № 532 від 13.06.2019 року виданої виконавчим комітетом Луганської селищної ради Житомирської області вона постійно проживала без реєстрації в с. Топільня Луганського району Житомирської області з 01.04.1989 по 10.06.1991, а з 10.06.1991 року постійно проживає та зареєстрована в с. Топільня Луганського району Житомирської області

Згідно з записами в трудовій книжці в період з 01.07.1989 року по 04.04.1994 року працювала в Київському облагробуді кооператив «Будівельник» у зв`язку з чим період проживання на території добровільного гарантованого відселення становить 1 рік 5 місяців 20 днів. Як вбачається із зазначених мною документів я прожила в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та на разі продовжую проживати у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому маю право на призначення мені пенсії із зниженням пенсійного віку.

Виходячи з вище зазначеного, вважає, що факт проживання на території гарантованого добровільного відселення не менше трьох років підтверджено. Стосовно того, що у неї відсутнє Чорнобильське посвідчення, то на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/12086/19 від 23.01.2020 року, її позов було задоволено та відповідно було в подальшому видане Чорнобильське посвідчення серія НОМЕР_1 від 18.06.2020 року Житомирською обласною державною адміністрацією, згідно якого вона є потерпілою 3 категорії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Станом на момент звернення позивача із з`явою щодо призначення пенсії документально не підтверджено період роботи або проживання та території гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років та не надано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, тому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст. 55 Закону а тому ОСОБА_1 було правомірно відмовлено листом управління від 09.07.2019 №4703/2.3 та роз`яснено порядок оскарження прийнятого рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.06.2020.

В липні 2019 року позивач звернулась до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом №14404-13555/Г-02/8-0600/20 від 13.08.2019 позивачу повторно роз`яснено щодо порядку призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку оскільки станом на 01.01.1993 документально не підтверджено період роботи або проживання на території гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років та не надано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років- зменшення віку передбачено на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років (абзац 4).

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз ст.55 зазначеного закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз.4 ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом двох років до 01 січня 1993 року.

Так, спір між позивачем та відповідачем у даній ситуації виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення і відсутністю посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи та відповідно права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. У законі № 796 зазначено про постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, але Закон містить застереження, що за умови, що особа станом на 01.01.1993-прожила не менше 3-х років у цій зоні, то пенсійний вік знижується на три роки.

Позивач відповідно до посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_2 від 18.06.2020, віднесений до 3 категорії. Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років. Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи відповідач суду не надав.

Тому питання проживання позивачем три роки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача, про те що відповідно до довідки №532 від 13.06.2019 виданої виконавчим комітетом Луганської селищної ради підтверджується факт проживання ОСОБА_1 у селі Топільня Лугинського району Житомирської області з 01.04.1989 по 10.06.1991 без реєстрації, з 10.06.1991 по даний час з реєстрацією.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи " с.Топільня, Лугинського району, Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

Отже суд приходить до висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положенням статті 55 Закону №796-ХІІ.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Системний аналіз положень ст.ст. 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ст.65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Тобто, підсумовуючи вищенаведене, суд ще раз наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.1991 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.

Як встановлено судом, на час звернення позивача до суду дане посвідчення серії НОМЕР_1 не скасовано, не визнано недійсним, отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Топільня,Лугинський район, Житомирська область,11311, РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із 01 липня 2019 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова