Рішення № 101883379, 14.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 р. Справа№200/16506/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 сплатив йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, а саме у розмірі 1491 грн., що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325.

Вважаючи свої права порушеними, просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченою та передбаченою законодавством разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 367-ХІУ від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 7354,00 (сім тисяч п`ятдесят чотири ) гривень;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня відбулася на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі, що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325. Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ); перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня вона має право на одержання разової грошової допомоги.

Вказану допомогу у 2021 році відповідач виплатив йому в розмірі 1491 грн., що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325, тобто в меншому розмірі, ніж передбачений ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною п`ятою, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розд. ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внесені зміни, якими, зокрема вказану норму права викладено в редакції, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.

Отже, з 22 травня 2008 року – дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України підлягали застосуванню положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пп. 5 п. 63 розд. І якого розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з 01 січня 2015 року на законодавчому рівні, а саме шляхом закріплення у Бюджетному кодексі України, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, - визнано неконституційними.

При цьому Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV.

На вказані обставини звернута увага Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні положення містяться у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Отже, з 27 лютого 2020 року – дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діють в редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас є чинною постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, додатком до якого вказаним особам встановлена допомога до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачений цим Законом.

Так, з метою забезпечення виплати у 2021 році разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08 квітня 2021 року № 325, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.

Додатком до вказаного Порядку є «Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”», якими передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій - 1491 гривня.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на наведене до спірних правовідносин в частині розміру допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положення додатку до Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325, які йому не відповідають.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Отже, у 2021 році позивач мав право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що становить 8845 грн. (1769 грн. х 5 = 8845 грн.). Проте таку допомогу їй помилково було виплачено в сумі 1491 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлений законом, чим порушені права позивачки.

Сума недоплаченої позивачу допомоги становить 7354 грн.

З огляду на наведене позивач має право на приведення розміру виплаченої допомоги у відповідність до вимог законодавства шляхом виплати її недоплаченої частини.

Відповідно до ч.ч. 1 й 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивач звільнений.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Адвокатське об`єднання «Компанія «Довіра» в особі адвоката Марцих Ярослав Олександрович та позивач – ОСОБА_1 уклали договір про надання правової допомоги від 23.09.2021 №397.

Особу адвоката встановлено на підставі ордера серії АР №1061019 від 08.10.2021 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №04.

Адвокатське об`єднання «Компанія «Довіра» в особі адвоката Марцих Я.О. надано ОСОБА_1 розрахунок витрат на правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 16.11.2021 №397:

- консультація з питань стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій - (30 хвилин) - 400 грн;

- складання адміністративного позову про стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій на користь ОСОБА_2 – (2 години 30 хвилин) - 2600 грн;

- правове супроводження ведення справи щодо стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій на користь ОСОБА_2 – 2000 грн.

Актом прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №1 від 23.09.2021, встановлено адвокатом Марцих Я.О. надано наступні послуги:

- консультація з питань стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій – 400 грн;

- складання адміністративного позову про стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій на користь ОСОБА_1 – 26000 грн;

- правове супроводження ведення справи щодо стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій на користь ОСОБА_1 – 2000 грн.

Квитанціями по прибуткового касового ордеру №1-3 від 16.11.2021 та від 23.11.2021 підтверджено отримання коштів в розмірі 5000 грн за надання послуг за договором від 16.11.2021 №397.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для включення всього розміру гонорару до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17 та від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Відповідно до акту приймання прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №1 від 23.09.2021 вартість послуг наданих адвокатом складає 5000 грн.

Позивачем сплачено послуги на суму 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, зазначає, що матеріали справи не містить затвердженого кошторису (прайсу) стосовно вартості окремих послуг, відтак, суд позбавлений фактичної можливості обрахувати суму гонорару адвоката представника позивача.

Суд зазначає, що окремі складові розрахунку є об`єктивно завищеними, так у пункті 1 розрахунку витрат на правничу допомогу (а.с.23) адвокат Марцих Я.О. зазначає, що 30 хвилин його часу коштує 400 гривень, проте в пункті 2 розрахунку адвокат оцінює свій час у 520 гривень за пів години (2,30 години -2600 гивень).

Крім того, правове супроводження ведення справи адвокат Марцих Я.О. оцінює у 2000 гривень, проте не зазначає час, який було витрачено на супроводження справ.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.(без виклику сторін у судове засідання)

Також суд враховує незначну складність відповідно справи, наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів та наявність зразкової справи № 440/2722/20.

Виходячи з наведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн є необґрунтовано завищеними, отже підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 2400 гривень (за 3 години х 400 гривень =2400 гривень).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (вул.Василівська, 11, м.Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код за ЄДРПОУ 44522551) про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченою та передбаченою законодавством разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (вул.Василівська, 11, м.Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код за ЄДРПОУ 44522551) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) недотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 7354,00 (сім тисяч триста п`ятдесят чотири ) гривні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (вул.Василівська, 11, м.Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код за ЄДРПОУ 44522551) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 2400,00 гривень.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 14 грудня 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв