Рішення № 101883299, 13.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р. Справа№200/15070/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови,-

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд скасувати постанову від 14.09.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66781890, в якій зазначено про накладення та стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн.

У позовній заяві в її обґрунтування зазначено, що рішенням суду від 29.01.2021 у справі № 200/6428/20-а зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Так, Управлінням добровільно нараховано позивачу присуджену виплату. Водночас, невиконання рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Не враховуючи вказане та не перевіряючи факт часткового виконання рішення, відповідачем безпідставно прийнято постанову від 14.09.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 200/6428/20-а, якою з боржника також стягнуто виконавчий збір у сумі 24000 грн.

Відповідачем надано суду заяву, де повідомлено, що відповідно до рішенням суду від 29.01.2021 у справі № 200/6428/20-а ОСОБА_1 має бути не тільки нараховано, а й виплачено спірну суму, чого Управлінням не було здійснено, а відтак його позов задоволенню не підлягає. Справу відповідач просив розглянути на розсуд суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 09.11.2021 позов залишено без руху, ухвалою від 23.11.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2021, яке відкладено на 07.12.2021. Ухвалою від 13.12.2021 позивачу поновлено строк звернення до суду.

Через неявку належним чином повідомлених про розгляд справи сторін до судового засідання 07.12.2021 на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) подальший розгляд справи здійснювався судом в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі № 200/6428/20-а, що набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

22.06.2021 Управлінням праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області прийнято рішення про нарахування ОСОБА_1 за рішенням суду у справі № 200/6428/20-а залишку недоотриманої суми у розмірі 8306 грн (загалом – 11 466 грн, з яких 3 160 грн отримано стягувачем).

14.09.2021 Покровським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 66781890 з примусового виконання рішення у справі № 200/6428/20-а. У постанові зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 24 000 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН ТА ВИСНОВКИ

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ст. 380 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що кожне судове рішення має бути виконано, а також встановлено порядок проведення виконавчих дій.

Слід звернути також увагу на позицію Конституційного Суду України щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, у рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019, де зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 № 8-рп/2002).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27.12.2019 у справі № 757/42871/15-а.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року (заява №38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Позивач зазначає, що ним частково виконано рішення суду у справі № 200/6428/20-а про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня, тобто позивач вказує на добровільне нарахування ним присудженої допомоги та невиплату допомоги з незалежних від нього причин, через недостатнє фінансування. Позивач зауважує, що відповідач був зобов`язаний перевірити цей факт при відкритті виконавчого провадження та відкрив останнє безпідставно.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Таким чином, факт виконання або невиконання боржником рішення перевіряється в ході здійснення виконавчого провадження, а не при його відкритті.

Закон № 1404-VIII не ставить питання відкриття виконавчого провадження в залежність від виконання або невиконання боржником рішення, а його ст. 26 чітко визначає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви стягувача та виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII), проте не перешкоджає його відкриттю. При цьому, в такому випадку, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII). Водночас, позивач не надав до суду доказів повного виконання рішення суду у справі № 200/6428/20-а. Невиконання рішення, як зазначає позивач, з поважних причин, при цьому, також не є підставою для невідкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення за наявності обставин, визначених ч. 4 цієї статті.

Разом із цим, позивачем не доведено існування таких підстав станом на час відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, позивачем не доведено протиправності спірної постанови в частині відкриття виконавчого провадження.

При цьому, під час оцінки правомірності визначення в цій постанові розміру виконавчого збору у розмірі 24000 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно приписів ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з наявними в матеріалах справи документами, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята щодо примусового виконання рішення суду від 29.01.2021 у справі № 200/6428/20-а яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Цим судовим рішенням встановлено, що разову грошову допомогу ОСОБА_1 виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме у розмірі 3160,00 грн, при цьому, відповідно до частини першої статті 28 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом; таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, зважаючи що статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14.11.2019 встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області на виконання судового рішення у справі № 200/6428/20-а мало сплатити ОСОБА_1 допомогу у сумі 8306 (1638*7-3160)грн.

Рішення суду за своєю суттю має майновий характер, оскільки безпосереднім наслідком його виконання є виплата Управлінням грошових коштів.

До рішень немайнового характеру можна віднести ті, що не підлягають вартісній оцінці.

Враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, або заборгованості із сплати аліментів, то виконавчий збір у даному випадку мав становити 830,60 (10% від 8306) грн. Відтак відповідачем безпідставно визначено виконавчий збір в сумі 24 000,00 грн відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII виходячи з розміру, встановленого для визначення виконавчого збору за виконання рішень немайнового характеру, де боржником виступає юридична особа (4 мінімальні заробітні плати у розмірі по 6000 грн відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік").

Таким чином, спірна постанова від 14.09.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66781890 підлягає скасуванню в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 23169,40 (24000-830,60) грн, а позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Поданий позов містив як вимоги немайнового характеру (в частині оскарження відкриття виконавчого провадження), так і вимоги майнового характеру (в частині оскарження стягнення виконавчого збору), водночас, вимоги пов`язані між собою та стосуються одного документу – постанови відповідача від 14.09.2021, у зв`язку з чим позивачем сплачено 2270 грн судового збору. Враховуючи, що позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам – у сумі 1135 грн.

З огляду на зазначене, на підставі Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, – задовольнити частково.

Скасувати постанову Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 14.09.2021 в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області виконавчого збору у сумі 23 169,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області судовий збір у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (позивач): код ЄДРПОУ 25953161, адреса: 85300, Донецька обл., місто Покровськ вулиця Поштова, 22;

Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (відповідач): – код ЄДРПОУ 34941051, адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, 7).

Суддя А.С. Михайлик