Рішення № 101883203, 14.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 р. Справа№200/13253/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Хлібодарівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 03331393, 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, 17)

про визнання протиправним та скасування рішення від 14 квітня 2021 року, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хлібодарівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Хлібодарівської сільської територіальної громади від 14.04.2021 № VІІІ/4-116 про відмову у наданні земельних ділянок в оренду із земель комунальної власності, зобов`язання Хлібодарівську сільську територіальну громаду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення Зачатівської сільської ради (в межах населеного пункту селища Зачатівка) Волноваського району Донецької області та про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1421582000:04:000:0031 площею 1,7000 га.

Ухвалою від 11 жовтня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

За правилами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що 11 березня 2021 року позивач подав до відповідача заяву, в якій просив затвердити проект землеустрою і передати в оренду земельну ділянку, передбачену даним проектом. До своєї заяви позивач додав проект землеустрою, до складу якого входить висновок про його погодження та копія агрохімічного паспорту земельної ділянки. А також до заяви додав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 14 квітня 2021 року про відмову у наданні земельних ділянок в оренду із земель комунальної власності. У рішенні зазначено що підставою відмови є відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації. Відповідач у своєму рішенні не зазначив, що вважає землі особливо цінними і з яких підстав.

Відповідач правом надання відзиву не скористався.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 28 лютого 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

15 листопада 2019 року позивач звернувся до Зачатівської сільської ради Волноваського району Донецької області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га в оренду для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення резерву розвитку населеного пункту с. Зачатівка.

Рішенням Зачатівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 29 листопада 2019 року № VII/46-229 було надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га в оренду для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Зачатівка строком на 7 років.

У 2021 році на замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Зачатівка.

У ході виготовлення позивачем проекту землеустрою, отримано погодження компетентних і контролюючих органів, висновки яких містяться у складі вказаного Проекту

11 березня 2021 року позивач подав до відповідача заяву, в якій просив затвердити проект землеустрою і передати в оренду земельну ділянку, передбачену даним проектом. До своєї заяви позивач додав проект землеустрою, до складу якого входить висновок про його погодження та копія агрохімічного паспорту земельної ділянки. А також до заяви додав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням від 14 квітня 2021 року № VIII/4-116 відповідач відмовив позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення Зачатівської сільської ради (в межах населеного пункту селища Зачатівка) Волноваського району Донецької області та наданні в оренду земельної ділянки площею 1,70 га для сінокосіння та випасання худоби із земель комунальної власності Хлібодарівської сільської територіальної громади кадастровий номер 1421582000:04:000:0031, у зв`язку з відсутністю висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підпунктом г частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

За приписами частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов`язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з частиною 5 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 ЗК України у разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до частини 8 статті 186-1 ЗК України повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, єдиною законодавчо визначеною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вже було встановлено судом вище, рішенням відповідача від 14 квітня 2021 року позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю висновку державної експертизи.

Суд також зазначає, що як визначено пунктом «а» частини першої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття.

Матеріали справи свідчать, що в агрохімічному паспорті земельної ділянки, щодо якої позивачем подано до відповідача документи про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зазначено код та назва ґрунтів: 38а-чорнозем звичайний малогумусний легкоглинистий.

В Проекті землеустрою, а саме в пояснювальній записці в розділі 3 «Опис земельної ділянки» визначено, що на дану земельну ділянку розроблений агрохімічний паспорт НОМЕР_3 , в якому зазначений код та назва грунтів: 38а - чорнозем звичайний малогумусний. Згідно Постанови №1051 назва грунтів «чорнозем звичайний малогумусний» відповідає групі шифрів 61г,61д,61е,61є, які згідно Наказу № 245 від 06.10.2003 року «Перелік особливо цінних груп грунтів» грунт з таким шифром не відноситься до особливо цінних груп грунтів

Між тим, Додатком 5 до Порядку № 1051 визначено, що шифром 61г,61д,61е,61є позначені «чорноземи звичайні малогумусні».

Наказом Держкомзему України № 245 від 06 жовтня 2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2003 року за № 979/8300, затверджено Перелік особливо цінних груп ґрунтів (далі - Перелік).

Пунктом 1 Приміток до Переліку визначено, що перелік особливо цінних груп ґрунтів складено відповідно до матеріалів природно сільськогосподарського районування території України.

Відповідно до статті 179 ЗК України природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур.

Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.

Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування.

Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 1 пункту 2 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №681 (далі - Порядок №681) районування земель здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт.

На підставі абзацу 4 пункту 2 Порядку № 681 природно-сільськогосподарська провінція - частина зони, що характеризується фаціальними особливостями ґрунтового покриву, з наростанням континентальності клімату (у тому числі тривалості вегетаційного періоду, його тепло- і вологозабезпеченості, сніжності зими, наявності суховійних явищ тощо). Для кожної провінції притаманні певний набір вирощуваних сільськогосподарських культур і відповідна агротехніка.

Абзацом 8 пункту 2 Порядку № 681 визначено, що в Україні виділяється п`ять природно-сільськогосподарських зон (зона Полісся, зона Лісостепу, зона Степу, зона Степу Посушливого, Сухостепова зона) та дві гірські природно-сільськогосподарські області (Карпатська, Кримська).

Відповідно до абзацу 11 пункту 2 Порядку №681 схема (карта) природно-сільськогосподарського районування земель є складовою технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Як свідчить розділ «Перелік особливо цінних груп ґрунтів провінції Лісостепова Лівобережна (до якої віднесена територія Волноваського району Донецької області згідно агроґрунтового районування України) Переліку №245 до нього віднесена агровиробнича група ґрунтів «чорноземи звичайні малогумусні неглибокі легкоглинисті» (шифр «60л») з позначкою "*".

В Примітках до Переліку №245 зазначено, що Знаком "*" позначені агровиробничі групи ґрунтів, зі складу яких вилучені солонцюваті, засолені та осолоділі ґрунти.

Оскільки Порядком №1051 «чорноземи звичайні малогумусні» позначені шифром 61г,61д,61е,61є, а Переліком №245 не віднесено до особливо цінних груп грунтів чорноземів з таким шифром, тому відсутні підстави вважати, що інформація про код і назву грунту - 38а - чернозем звичайний малогумусний легкоглинистий, відображена в агрохімічному паспорті земельної ділянки, не відповідає інформації про віднесення земельної ділянки позивача до особливо цінних груп ґрунтів.

Отже, є безпідставним посилання відповідача у рішенні від 14 квітня 2021 року на таку підставу відмови у затвердженні проекту як відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Крім того, суд зауважує, що індивідуальні акти, які приймаються суб`єктом владних повноважень в результаті реалізації ним владних управлінських функцій, повинні бути чіткими і обґрунтованими, тобто містити посилання на норми законодавства і підстави, які покладені в основу його прийняття. При цьому, ці підстави повинні бути роз`яснені, тобто конкретизовані, суб`єктом владних повноважень, щоб при ознайомленні особи з таким рішенням воно було йому зрозумілим. Проте, спірне рішення не містить ознак обґрунтованості і зрозумілості. Відповідачем не надано до суду жодного обґрунтування та доказів необхідності проведення експертизи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо протиправного застосування відповідачем надуманих підстав для формальної відмови позивачу в реалізації його права власності на земельну ділянку, відповідно результатом чого є визнання його протиправним та скасування.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

З огляду на наведене, суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його прийняти відповідне рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту порушеного права та приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11 березня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення Зачатівської сільської ради (в межах населеного пункту селища Зачатівка) Волноваського району Донецької області та про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1421582000:04:000:0031 площею 1,7000 га., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Таким чином даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанцій від 10 вересня 2021 року у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Хлібодарівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 03331393, 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, 17) про визнання протиправним та скасування рішення від 14 квітня 2021 року, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хлібодарівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 03331393, 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, 17) від 14 квітня 2021 року № VІІІ/4-116 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у наданні земельних ділянок в оренду із земель комунальної власності.

Зобов`язати Хлібодарівську сільську територіальну громаду Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 03331393, 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, 17) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 11 березня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення Зачатівської сільської ради (в межах населеного пункту селища Зачатівка) Волноваського району Донецької області та про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1421582000:04:000:0031 площею 1,7000 га., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Хлібодарівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 03331393, 85766, Донецька область, Волноваський район, с. Хлібодарівка, вул. Центральна, 17) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 14 грудня 2021 року. Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар