Ухвала суду № 101883130, 14.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

14 грудня 2021 р. Справа №200/6722/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про зобов`язання видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Хлібодарівської сільської територіальної громади (далі - відповідач) про зобов`язання видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Хлібодарівську сільську територіальну громаду внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про її звільнення з обраної посади голови Діанівської сільської ради у зв`язку з припиненням повноважень з 17 листопада 2020 року на підставі пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.04.2020 р. № 562 «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», ч. 1 ст. 42 Закону України № 280/97- ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стягнуто з Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 листопада 2020 року по 30 листопада 2021 року (день ухвалення судового рішення) в сумі 181 501,35 грн., з нарахуванням належних відрахувань.

Стягнуто з Хлібодарівської сільської територіальної громади на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень).

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

08 грудня 2021 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №200/6722/21, яким просить стягнути з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні в 30 календарних з днів без відрахувань в розмірі 21 353,10 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що остаточний розрахунок по заробітній платі вона отримала 17 грудня 2020 року, у зв`язку з чим, за період з 18.11.2020 р. по 17.12.2020 р., що становить 30 календарних дні, підлягає стягненню середній заробіток у загальній сумі 21 353,10 грн.

Окрім того, просить стягнути в дохід Державного бюджету України з представника відповідача штрафу у сумі 0,5 розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб.

Перевіривши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 р. по справі № 818/1783/17 зазначив, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги. Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 р. по справі № 1540/4122/18.

Отже, для ухвалення додаткового рішення у справі обов`язковим є з`ясування питання, чи не призведе ухвалення додаткового рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав, оскільки додаткове судове рішення не може змінювати по суті основного рішення в справі.

Аналіз предмету позову у цій справі та змісту рішення суду дає підстави для висновку, що судом вирішено усі позовні вимоги, заявлені позивачем. При ухваленні рішення судом вирішено питання щодо всіх заявлених позовних вимог, а також встановлено спосіб його виконання, шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Рішенням суду від 30 листопада 2021 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 листопада 2020 року по 30 листопада 2021 року (день ухвалення судового рішення) в сумі 181 501,35 грн. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в розмірі 21 353,10 грн. за затримку розрахунку при звільненні 30 календарних днів без відрахувань, за період з дня звільнення 18 листопада 2020 року по день фактичного розрахунку - 17 грудня 2020 року, відмовлено.

Суд зазначає, що положеннями статей 117, 235 КЗпП України, передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому витрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак, виходячи з юридичної визначеності даних правовідносин, за порушення трудових прав працівника при одному звільненні, неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України, викладений в постановах Верховного Суду України від 18.01.2017 р. у справі № 6-2912цс16, та від 05.08.2020 р. у справі № 686/20491/18.

Щодо вимоги заявника про стягнення в дохід Державного бюджету України з представника відповідача штрафу у сумі 0,5 розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб.

Згідно з частини 2 статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; неодноразового зловживання процесуальними правами; повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

З урахуванням норм статті 252 КАС України, в якій зазначені умови прийняття додаткового рішення, вимога позивача стягнення в дохід Державного бюджету України з представника відповідача штрафу у сумі 0,5 розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб заявлена безпідставна та розгляду не підлягає.

За вказаних обставин, підстави для ініціювання ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі, які передбачені частиною 1 статті 252 КАС України, відсутні, а тому суд постановляє ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 149, 252, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 200/6722/21, - відмовити.

Повний текст ухвали складений та підписаний 14 грудня 2021 року.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова