Рішення № 101882936, 13.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р. Справа№200/14199/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, знаття нарахування по сплаті ЄСВ та скасування нарахування,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.09.2021 року № Ф-411324-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18275,75 грн., зняття нарахування по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та скасування нарахування у сумі 18275,75 грн., яке нараховане на підставі вимоги від 13.09.2021 року №Ф-411324-46 про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування протиправності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_1 зазначає, що він, як адвокат, тривалий час не проваджував свою професійну діяльність, що підтверджується поданими деклараціями про майновий стан та доходи за 2016, 2017, 2018 роки і не мав прибутку.

Крім того, позивач наголошує, що він є пенсіонером за віком з 2006 року, а тому не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити його позов у повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами, представник Головного управління ДПС у Донецькій області зазначає, що згідно з обліковими даними інформаційної системи ДПС України в інтегрованій картці платника податків фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 18 275, 75 грн. у зв`язку з чим і було винесено спірну вимогу.

Відповідач наголошує, що згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, станом на 22.11.2021 відомості про отримані доходи громадянином ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 30.06.2021 - відсутні. Свідоцтво платника податків для самозайнятої особи - адвоката не передбачено.

З огляду на вказане, представник податкового органу просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 28.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду. Відкрив провадження по справі. Справу визначив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Зобов`язав відповідача надати суду: заяву про взяття на облік, свідоцтво платника податків - позивача, податкові звіти (починаючи з дати реєстрації), розрахунок вимоги, докази надсилання спірної вимоги позивачу, інтегровану картку платника податку, довідку про доходи.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є пенсіонером за віком з 2006 року.

У період з 28.12.1993 по 04.12.2018 ОСОБА_1 був адвокатом та провадив індивідуальну адвокатську діяльність.

Згідно податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016-2018 роки позивач не отримував доходи за вказані періоди та не нараховував єдиний внесок.

Проте, 13 вересня 2021 року податковим органом було винесно вимогу від 13.09.2021 року № Ф-411324-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 275, 75 грн.

Згідно з обліковими даними інформаційної системи ДПС України в інтегрованій картці платника податків фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 станом на 10.11.2021 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, у сумі 18 275, 75 грн., а саме:

- нарахування єдиного внеску за 1 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., терміном сплати 19.04.2018;

- нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн., терміном сплати 02.05.2018;

- нарахування єдиного внеску за 2 квартал 2018 у сумі 2 457,18 грн., терміном сплати 19.07.2018;

- нарахування єдиного внеску за 3 квартал 2018 року у сумі 2 457, 18 грн., терміном сплати 19.10.2018;

- нарахування єдиного внеску за 4 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., терміном сплати 21.09.2019.

Позивач, не погодившись із вимогою від 13.09.2021 року № Ф-411324-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 275, 75 грн направив до Державної податкової служби України скаргу.

Водночас, рішенням від 11.10.2021 № 8914/с/99-00-06-02-01-09 податковий орган залишив скаргу без задоволення, а спірну вимогу без змін.

Вважаючи протиправною спірну вимогу, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Основного Закону України).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - […] адвокатів, […] за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 27 листопада 2019 року по справі № 160/3114/19 та від 05 грудня 2019 року у справі № 260/358/19, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковою позицію позивача щодо відсутності підстав для нарахування єдиного внеску через відсутність доходу від провадження адвокатської діяльності.

Крім того, суд зауважує, що згідно відомостей з реєстру адвокатів позивач не зупиняв свою адвокатську діяльність.

Разом з тим, Закон № 2464-VI передбачає випадки звільнення фізичних осіб - підприємців від обов`язку сплати за себе єдиного внеску з урахуванням певних умов, передбачених частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 4 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, необхідними умовами для застосування положень частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права висловлена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 1640/2837/18.

Відтак застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №814/779/17.

Як підтверджується матеріалами справи позивач з 2006 року є пенсіонером за віком.

Відтак, позивач у 2018-2019 роках був звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону 2464-VI.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449), розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Інструкції №449 порядок укладення договорів про добровільну сплату врегульовано статтею 10 Закону. Перелік платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, визначено частиною першою статті 10 Закону.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону №2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В матеріалах справи договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не міститься. Зі змісту позову вбачається, що позивач не бажав брати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, договору з цього приводу не укладав та звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2018-2019 роки не подавав.

Висновки суду, за яких позивач, у разі отримання пенсії може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №240/4809/19, від 04 вересня 2019 року у справі №806/1503/16, від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16, від 05 листопада року 2018 у справі №806/2169/16.

Отже, враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на факт звільнення позивача від сплати єдиного внеску та відсутність підстав для його нарахування, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 року №Ф-411324-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18275,75 грн. критеріям правомірності в контексті вимог частини другої статті 2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з цим, вимога про зобов`язання вчинити коригування даних в інтегрованій картці шляхом зняття нарахованих сум єдиного внесек у розмірі 18275,75 грн., є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки у цій справі скасовано вимогу про сплату боргу з єдинго внеску, а правові наслідки щодо виключення цього боргу з інтегрованої картки пов`язані з фактом набрання законної сили рішенням у даній справі, а тому наразі у суду відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права в цій частині.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задволені, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ:44070187, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправною та скасування вимоги, знаття нарахування по сплаті ЄСВ та скасування нарахування,- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасування вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2021 року № Ф-411324-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 275, 75 грн., яка винесена відносно ОСОБА_1 .

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ:44070187, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кошкош