Рішення № 101882934, 13.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р. Справа№200/13923/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними щодо неврахування при розрахунку пенсії довідок про заробітну плату від 31.03.2021 № 34, № 35 за період з 01.01.1992 по 30.06.2020, періоду роботи з 29.05.1979 по 11.11.1979, періоду проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983 у пільговий стаж за Списком №1; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12.04.2021 із урахуванням періоду роботи з 29.05.1979 по 11.11.1979, періоду проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983 у пільговий стаж за Списком №1, довідок про заробітну плату від 31.03.2021 №34, №35 за період з 01.01.1992 по 30.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що у квітні 2021 року ним до пенсійного органу подано довідки про заробітну плату за періоди роботи з 1992 року по 2000 рік включно від 31.03.2021 № 34 та № 35, видані ТОВ «МЖКБУД».

Проте, перерахунок пенсії позивача так і не було проведено, вказані довідки не враховані відповідачем при розрахунку розміру пенсії. На переконання позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області протиправно не враховано вказані довідки, адже вони видані відповідно до вимог законодавства України.

Крім того, відповідачем, при призначенні пенсії позивача, не враховано період його роботи з 29.05.1979 по 11.11.1979 до пільгового стажу ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що його трудовою книжкою та уточнюючими довідками належним чином підтверджено, що у спірні періоди позивач працював на посадах, що визначені Списком № 1. При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу, що законодавство до 1992 року не містило такої обов`язкової умови для зарахування періоду роботи до пільгового стажу, як проведення атестації. З огляду на наведене, дії відповідача щодо не зарахування вказаного періоду є протиправними.

ОСОБА_1 зауважує, що відповідачам протиправно не зараховано до його пільгового стажу за Списком № 1 період проходження строкової військової служби, адже до проходженням служби він спрацював за професією, що передбачає пенсію на пільгових умовах, а також навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди, представник Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині зарахування періодів роботи з 29.05.1979 по 11.11.1979 та період проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983 до пільгового стажу за Списком № 1, адже про вказану відмову позивач дізнався ще у січні 2021 року, а до суду звернувся після спливу шестимісячного строку звернення до суду.

По суті позовних вимог, відповідач зазначає, що для обчислення пенсії заробіток позивача до 30.06.2000 буде враховано після здійснення спеціалістами контрольно-перевірочного відділу управління перевірки обґрунтованості видачі та достовірність поданих відомостей, вказаних в довідках № 34 та 35 від 31.03.2021 та складено акт по результатам перевірки.

Крім того, представник пенсійного органу зауважує, що період роботи позивача з 29.05.1979 по 11.11.1979 не враховано до пільгового стажу, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 не містить дані про характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт та про проведення атестації робочих місць. При цьому, надані позивачем уточнюючи довідки не можливо прийняти до уваги, адже вони видані не за встановленою формою.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби, представник Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначає, що військова служба зараховується до стажу роботи на пільгових умовах тільки при визначенні права на пенсію, а не визначені розміру пенсії, а тому відсутні підстави задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вищевикладене, представник Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 25.10.2021 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язав відповідача у строк до 10 листопада 2021 року надати суду заяву про призначення пенсії з додатками, розрахунок стажу, індивідуальні відомості про застраховану особу позивача (форма ОК-5), протокол призначення пенсії.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 та копія картки платника податків (а.с.10-12).

Судом з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що у період з 29.05.1979 по 11.11.1979 та з 25.08.1980 по 29.04.1981 ОСОБА_1 працював на посаді підручного сталевара, що визначена Списком № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (а.с. 13-17). Про вказане також свідчать уточнюючі довідки від 30.03.2021 № 03.03.01-417 та № № 03.03.01-418 (а.с.27-28).

Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 позивач у період з 01.09.1976 по 18.06.1980 навчався у Жданівському механіко-металургійному технікумі по спеціальності «виробництво криці» (а.с.19).

В свою чергу, згідно військового квитка серії НОМЕР_5 від 05 травня 1981 року позивач у період з 07 травня 1981 року по 02 червня 1983 року проходив строкову військову службу в лавах радянської армії (а. с. 18).

Суд зазначає, що у січні 2021 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.30).

При цьому з розрахунку стажу позивача вбачається, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано період з 29.05.1979 по 11.11.1979, а також період проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983 (а.с.29).

Крім того, 05 квітня 2021 року позивач надав до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 31.03.2021 № 34 та № 35 за період 1992-2000 роки, які видані Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖКБУД» (а.с.20-21).

Проте, як зазначив відповідач у відзиві, перерахунок пенсії позивача на підставі вищевказаних довідок буде здійснено після перевірки обґрунтованості видачі та достовірність поданих відомостей, що зазначені у довідці.

Вважаючи протиправними дій відповідача в частині не зарахування до пільгового стажу певних періодів, а також не здійснення перерахунку пенсій на підставі наданих довідко про заробітну плату, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

В першу чергу, суд вважає за необхідне дослідити обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині не здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок від 31.03.2021 № 34 та № 35.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон № 1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно частини першої статті 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Тобто, врахування заробітної плати (доходу) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року здійснюється на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абз.2, 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Згідно з абз .1 п.2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плані за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Як встановлено судом, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 31.03.2021 № 34 та № 35 за період 1992-2000 роки, які були видані Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖКБУД», відповідають вимогам встановленим Порядком № 22-1, а саме: видані на підставі особових рахунків за 1992-2000 роки, містить печатку підприємства та підписи уповноважених на це осіб (керівника та головного бухгалтера).

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідно до зазначеного пункту відповідач мав право перевірити відповідність відомостей зазначених в довідці про заробітну плату.

Суд зауважує, що дійсно пенсійний орган має право вимагати у підприємств певних відомостей на підтвердження обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату. Водночас, відповідачем не надано ані доказів направлення такого запиту, ані доказів, що свідчать про необґрунтованість спірних довідок. Крім того, відповідач не заперечує того факту, що ОСОБА_1 звернувся з вказаними довідками ще у квітні 2021 року. При цьому, станом на грудень 2021 року відповідач так і не здійснив перевірку обґрунтованості довідок від 31.03.2021 № 34 та № 35, що свідчить про порушення тримісячного строку, який відведений відповідачу для здійснення перевірки.

Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунок пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 607/14668/16-а.

Відсутність у відповідача фактичної можливості здійснити перевірку довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖКБУД», на підставі первинних документів підприємства, не є підставою для неврахування виданої ним довідки для обчислення пенсії позивача.

Ризик неможливості здійснення такої перевірки з незалежних від людини причин не може бути покладений на особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжні.

Вимоги до форми довідки підприємством дотримані. Факт роботи позивача у період з 1992-2000 роки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МЖКБУД» підтверджується записами в трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (часина друга статті 77 КАС України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17, від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не враховано довідки від 31.03.2021 № 34 та № 35, якими підтверджено розмір заробітної плати позивача за 1992-2000 роки та, як наслідок, протиправно не здійснено перерахунок пенсії позивача.

З огляду на наведене, вимоги позивача цій в частині підлягають задоволенню.

Однак, судом встановлено, що в даному випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області допущено саме протиправну бездіяльність в частині не здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі його заяви віл 05.04.2021, а не дії як помилково вважає позивач, оскільки відповідач фактично не відмовляв ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії.

При цьому, позивач просить здійснити перерахунок саме з 12 квітня 2021 року, тобто з моменту звернення його до пенсійного органу. Оскільки судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу саме 05 квітня 2021 року, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії саме з цієї дати.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині неврахування при розрахунку пенсії періоду роботи з 9.05.1979 по 11.11.1979 до пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на посадах, які віднесені до Списку № 1 - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

При цьому, до пільгового стажу позивача відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 29.05.1979 по 11.11.1979, оскільки судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі записи про роботу позивача в перелічені спірні періоди на посадах, які віднесені до Списку № 1.

Крім того, 05 квітня 2021 року позивачем були надані уточнюючі довідки, що також засвідчують роботу позивача на пільгових посадах. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність форми уточнюючих довідок, оскільки по-перше вказана форма застосовується лише у разі відсутність записів у трудовій книжці, а по-друге, неврахування вказаних довідок є надмірним формалізмом з боку відповідача.

Так, уточнююча довідка від 30.03.2021 № 03.03.01-417 містять всі необхідні відомості для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача, а саме період роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Стосовно посилання відповідача на не проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Суд зауважує, що саме після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, вимога відповідача про проведення атестації робочих місць за період роботи ОСОБА_1 з 29.05.1979 по 11.11.1979 не ґрунтується на приписах законодавства, оскільки саме з 21.08.1992 була введена атестація як обов`язкова умова для зарахування періодів роботи до пільгового стажу.

З огляду на наведене, відповідачем протиправно не враховано період роботи ОСОБА_1 з 29.05.1979 по 11.11.1979 до пільгового стажу, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування періоду проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983 у пільговий стаж позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_5 від 05 травня 1981 року ОСОБА_1 у період з 07 травня 1981 року по 02 червня 1983 року проходив строкову військову службу в лавах Радянській армії. При цьому, до служби позивач виконував роботу, яка відноситься до Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

Відповідно до п.п. в абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно п.п. к п. 109 постанова Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Тобто, п. 109 Постанови № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Таким чином, оскільки позивач як до проходження військової служби працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до його спеціального стажу, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути зарахований період проходження військової служби.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що спірні періоди роботи протиправно не були враховані відповідачем, а тому враховуючи, що 05 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою до якої додав уточнюючи довідки, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідач здійснити перерахунок та виплату пенсії з 05 квітня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з?29.05.1979 по 11.11.1979, а також періоду проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983.

Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на пропущення строків звернення до суду, суд не приймає до уваги, адже при призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідачем дійсно не було враховано певні періоди роботи. При цьому, доказів прийняття Пенсійним органом відповідного рішення або направлення на адресу позивача листа-роз`яснення. Отже, позивач був позбавлений можливості вчасно дізнатись про порушення своїх прав та, як наслідок, звернутись до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду з моменту отримання першої пенсійної виплати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частиною першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Так, відповідно до квитанції від 11.10.2021 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн. стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 довідок про заробітну плату № 34 та № 35 від 31.03.2021.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 29.05.1979 по 11.11.1979, а також періоду проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 05 квітня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з?29.05.1979 по 11.11.1979, періоду проходження строкової військової служби з 07.05.1981 по 02.06.1983, та з врахуванням довідок про заробітну плату № 34 та № 35 від 31.03.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош