Рішення № 101882827, 14.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 160/20324/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2021 року (направлена засобами поштового зв`язку 26.10.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладені у формі листа №23851-20016/К-01/8-0400/21 від 21.07.2021 р., та листа №0400-010308-8/109875 від 17.08.2021 року, щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 з 01.03.2021 р. індексації пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 р., відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", що стосуються підвищення пенсії на 11% із розрахунку пенсії в розмірі 5491,07 гривень.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладені у формі листа №23851-20016/К-01/8-0400/21 від 21.07.2021 р., та листа №0400-010308-8/109875 від 17.08.2021 року, щодо відмови у проведенні позивачу з 01.03.2021 р. індексації пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році". Так, 22 лютого 2021 року Уряд прийняв постанову Кабінету Міністрів України „Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році". Відповідно до постанови у 2021 році індексація пенсій буде проведена з 1 березня. Затверджено показник збільшення розміру пенсій, обчисленого від заробітної плати та страхового стажу кожного пенсіонера на рівні 11 %, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (5 %+17%) /2). Отже, підвищення розміру позивача пенсії на рівні 11 % - не відбулось.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву до суду не надано.

В той же час, 06.12.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшла заява про закриття провадження.

Так, свою позицію відповідач вмотивовував тим, що рішенням про перерахунок пенсії №912400155831 від 04.11.2021 (аркуші 11, 12 копії пенсійної справи) розмір пенсійної виплати - 5491,07 грн. проіндексовано у встановленому порядку з 01.03.2021:

- середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (збільшеної з 01.03.2019 на 1,17 та з 01.05.2020 на 1,11 та з 01.03.2021 на 1,11) становить 5426,60 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11);

- середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17, 1,11 та 1,11 складає 25102,91 грн (5426,60 грн х 4,62590);

- розрахунковий розмір пенсії за віком становить 11735,25 грн. (25102,91*0,46750, де 0,46750 - коефіцієнт стажу);

- доплата за понаднормовий стаж (за 21 рік) - 371,49 грн.;

- загальний розмір пенсії за віком (годувальника) - 12107,10 грн.;

- % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника - 50%;

- розмір пенсії у разі втрати годувальника - 6053,55 грн.

Отже, розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 01.03.2021 розраховано з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році». Розмір пенсії позивача у зв`язку із втратою годувальника з 01.03.2021 становить 6053,55 грн., з 01.07.2021 - 6062,48 грн.

Суму доплати пенсії (різниці між фактично виплаченим розміром пенсії по втраті годувальника та проіндексованого розміру пенсії по втраті годувальника) за період з 01.03.2021 по 30.11.2021 у розмірі 5106,97 грн. нарахована на виплатну відомість грудня 2021 року.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, шо ним вчинені правомірні дії щодо визначення розміру пенсійних виплат позивача, а тому спір відсутній.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд звертає увагу, що позивачем не подано заяву про відмову від позову.

Крім того, суд враховує те, що відповідачем у добровільному порядку рішенням про перерахунок пенсії №912400155831 від 04.11.2021 (аркуші 11, 12 копії пенсійної справи) розмір пенсійної виплати - 5491,07 грн. проіндексовано у встановленому порядку з 01.03.2021, тобто після відкриття провадження у справі.

Водночас, спірним питанням у даній справі є протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладені у формі листа №23851-20016/К-01/8-0400/21 від 21.07.2021 р., та листа №0400-010308-8/109875 від 17.08.2021 року, щодо відмови у проведенні позивачу з 01.03.2021 р. індексації пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році".

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 28.10.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за віком з 11.07.2005 року.

З 19.07.2020 року позивач є вдовою померлого ОСОБА_2 , з яким перебувала в шлюбі з 18.09.1998 року.

В липні 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до пункту 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 27.07.2020 року відповідачем розраховано пенсію позивачу у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% від пенсії померлого годувальника, який становить 3433,79 грн.

14.09.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області направлено запит №0400-0313-10/80062 до архівного відділу Магаданської області Російської Федерації з проханням надати довідку про заробітну плату за період роботи з 12.10.1967 по 01.09.1979 ОСОБА_2 для подальшого застосування в розрахунок розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Позивач, вважаючи невірним розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника, звернулась до суду з цим позовом.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/15012/20 позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 3433,79 гривень.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_2 , яка на день смерті годувальника становила 10982 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 14 копійок, з моменту звернення із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника, а саме з 27.07.2020 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Означене судове рішення набрало законної сили 20.03.2021 року.

Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, фактичне нарахування пенсії у розмірі 5491,07 гривень здійснилось лише у серпні 2021 року. Різницю між необхідним, встановленим рішенням суду у справі №160/15012/20 розміром та розміром, нарахованим ГУ ПФУ не виплачено. В цій частині рішення суду не виконано. Однак, наразі виявились додаткові порушення з боку відповідача.

21.07.2021 року за №23851-20016/К-01/8-0400/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 160/15012/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , яка на день смерті становила 10 982,14 грн. з моменту звернення із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а саме, з 27.07.2020. На виконання даного рішення суду здійснено перерахунок пенсійної виплати позивача з 27.07.2020 та призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника, а саме, у розмірі 5491,07 грн (10982,14 грн х 50 %). Отже, для здійснення перерахунку пенсії (індексації) шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, немає підстав.

09.08.2021 року позивачем було направлений адвокатський запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з проханням надати пояснення з приводу не індексування пенсії виходячи з розміру 5491,07 грн.

На означений адвокатський запит, листом від 17.08.2021 року за №0400-010308-8/109875 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило представнику позивачу адвокату Плешаковій О.Г. про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/15012/20 виконано та проведено перерахунок пенсії в розмірі 50 % від пенсії, яку отримував на день смерті годувальник, а саме 5491,07 грн. Інші зобов`язання щодо перерахунку пенсії в рішенні відсутні.

10.09.2021 року позивач звернулась до Міністерства соціальної політики України із зверненням, в якому просила надати їй допомогу у вирішенні питання стосовно проведення індексації її пенсії по втраті годувальника з моменту виникнення такого права, а саме з 01.03.2021 року та з урахуванням проведення індексації на належний розмір пенсії (5491,07 грн.). Також позивач просила зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити її індексацію пенсії.

Листом від 15.09.2021 року за №4130/196-21 Міністерство соціальної політики України повідомило позивачу про те, що оскільки функції щодо своєчасного і повного виконанням судових рішень покладено на інший центральний орган виконавчої влади, Мінсоцполітики не вправі здійснювати перевірку правильності виконання органами Пенсійного фонду України судових рішень.

Вважаючи такі дії ПФУ протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 4 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV встановлено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже положеннями Закону №1058-ІV, відповідно до якого позивачу призначено пенсію, запроваджено запобіжники задля уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій при їх подальшому перерахунку.

Відповідні законодавчі положення є гарантіями реалізації та непорушності конституційного права особи на належне пенсійне забезпечення.

Натомість суд звертає увагу на те, що вказані гарантії відповідачем були порушені при здійсненні перерахунку пенсії позивача, що призвело до зменшення її розміру з 01.03.2021 і виникнення цього судового спору.

Таким чином суд дійшов висновку, що всупереч вимогам Закону №1058-ІV відповідач з 01.03.2021 виплачував позивачу пенсію в меншому розмірі, ніж була йому встановлена до перерахунку пенсії.

При цьому зменшення розміру пенсії відповідачем не тільки не спростовуються, а навпаки - підтверджується в доводах його в заяві про закриття провадженні по справі.

Суд зауважує, що право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, ЄСПЛ повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.

Так у справі «Міллер проти Австрії» (заява № 5849/72) від 16.12.1974 визначений обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

У справі «Гайгузус проти Австрії» (заява № 17371/90) від 16.09.1996 зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності (пункт 39).

Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» та принцип правової визначеності, що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

20.02.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №124, якою затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (пункт 1 Порядку №124).

Абзацом другим пункту 2 наведеного Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 4 Порядку№124 встановлено, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно із положеннями пунктів 2 та 3 Порядку №124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону № 1058 (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).

У 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (пункт 5 Порядку №124).

22.02.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі Постанова №127), якою установлено, що у 2021 році: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., N 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 є чинною, а відтак підлягає застосуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладені у формі листа №23851-20016/К-01/8-0400/21 від 21.07.2021 р., та листа №0400-010308-8/109875 від 17.08.2021 року, щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 з 01.03.2021 р. індексації пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд бере до уваги те, що рішенням про перерахунок пенсії №912400155831 від 04.11.2021 (аркуші 11, 12 копії пенсійної справи) розмір пенсійної виплати - 5491,07 грн. проіндексовано у встановленому порядку з 01.03.2021:

- середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (збільшеної з 01.03.2019 на 1,17 та з 01.05.2020 на 1,11 та з 01.03.2021 на 1,11) становить 5426,60 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11);

- середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17, 1,11 та 1,11 складає 25102,91 грн (5426,60 грн х 4,62590);

- розрахунковий розмір пенсії за віком становить 11735,25 грн. (25102,91*0,46750, де 0,46750 - коефіцієнт стажу);

- доплата за понаднормовий стаж (за 21 рік) - 371,49 грн.;

- загальний розмір пенсії за віком (годувальника) - 12107,10 грн.;

- % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника - 50%;

- розмір пенсії у разі втрати годувальника - 6053,55 грн.

Отже, розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 01.03.2021 розраховано з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році». Розмір пенсії позивача у зв`язку із втратою годувальника з 01.03.2021 становить 6053,55 грн., з 01.07.2021 - 6062,48 грн.

Суму доплати пенсії (різниці між фактично виплаченим розміром пенсії по втраті годувальника та проіндексованого розміру пенсії по втраті годувальника) за період з 01.03.2021 по 30.11.2021 у розмірі 5106,97 грн. нарахована на виплатну відомість грудня 2021 року.

Тому, в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021 р., відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", що стосуються підвищення пенсії на 11% із розрахунку пенсії в розмірі 5491,07 гривень слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 454 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладені у формі листа №23851-20016/К-01/8-0400/21 від 21.07.2021 р., та листа №0400-010308-8/109875 від 17.08.2021 року, щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 з 01.03.2021 р. індексації пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник