Рішення № 101880183, 26.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Справа № 160/16609/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області, щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп.;

зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він з 09 березня 2004 року здійснював адвокатську діяльність.

З 05.01.2017 року позивач офіційно зупинив свою адвокатську діяльність, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України та заявами форма 7-ЕСВ, форма 8-ОПП, які знаходяться у справах відділення ДФС міста Вільногірська.

23 травня 2019 року в АДРЕСА_1 , отримано вимогу №Ф-1589-55 від 10 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 20499,73 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп. винесену начальником відділу ПДВ Кам`янського управління ГУ ДФС у Дніпропетровської області Петерсом В.І.

У зв`язку із проходження військової служби в складі Збройних Сил України, ОСОБА_1 19 грудня 2019 року сплатив трьома платежами суму Єдиного соціального внеску.

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про повернення безпідставно отриманих коштів, однак станом на дату звернення до суду відповіді не отримав.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп., у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12 жовтня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надійшли пояснення на позовну заяву вх.№88397/21, в якому останній зазначив, що відповідно до пунктів 16,17,19 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Стягувачі на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Для виконання рішень про стягнення сплачених до бюджету митних платежів орган Казначейства після закінчення строку подання інформації органом, що контролює справляння надходжень бюджету, передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та перераховує такі кошти на рахунок стягувача.

21 жовтня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№91603/21, в якому останній вважає, що підстави для задоволенні позову відсутні та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені положеннями Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Абзацом 3 частини 4 статті 5 Закону №2464-VІ визначено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність з початку провадження відповідної діяльності.

Так, з 2017 року самозайняті особи, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464ЛП. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в редакції Закону №1774-VIII).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за яких нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн. (3200 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн. (3723 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати за місяць у 2019 році складав 4173,00 грн. (4173 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році складала спочатку 1039, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 розмір мінімальної заробітної плати складав 4723,00 грн. (4723 х 22 відсотки), надалі з 01.09.2020 розмір мінімальної заробітної плати складав 5000,00 грн. (5000 х 22 відсотки).

Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ зазначена категорія платників зобов`язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з даними інформаційних систем ДПС України, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 09.03.2004 по 02.07.2018 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Вільногірська ДПІ (м.Вільногірськ), як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного внеску.

Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн., адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску, та направлено на податкову адресу платника податків - ОСОБА_1 .

Станом на 13.10.2021 за даними ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, за кодом бюджетної класифікації 71040000, по ОСОБА_1 обліковується переплата по єдиному внеску в сумі 0,27 грн.

Станом на день подачі позовної заяви вимога про сплата боргу від 10.05.2019 №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн., на підставі якої позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 20500 грн., які наразі є предметом спору у даній справі, не скасована та не визнана судом протиправною, відтак сплата позивачем грошових коштів у розмірі 20500 грн. за грошовим зобов`язанням - вимогою від 10.05.2019 №Ф-1589-55 не є помилково або надміру сплаченими коштами.

Таким чином, у контролюючого органу відсутні підстави для повернення позивачу грошових коштів у розмірі 20499,73 грн.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами викладеними у відзиві на позовну заяву, та зокрема, просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі, з огляду на таке.

Вимога №Ф-1589-55 від 10 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 20499,73 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп. винесена начальником відділу ПДВ Кам`янського управління ГУ ДФС у Дніпропетровської області Петерсом В.І. носить претензійний характер.

Стаття 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює вимоги щодо несумісності, згідно якої несумісною з діяльністю адвоката є:

2) військова або альтернативна (невійськова) служба.

Стаття 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі:

- подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Таким чином, відповідно до зазначених норм права позивач не здійснював адвокатську діяльність у зв`язку з військовою службою, так як такими діями порушується вимога про несумісність адвокатської діяльності з військовою службою.

Посилання відповідача про обов`язок сплати єдиного внеску у разі, якщо особа не веде господарську діяльність в даному випадку невірні, так як не здійснення позивачем адвокатської діяльності мало місце не з особистого бажання не здійснювати її, а з вимог закону про заборону її здійснення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну відповідача задоволено та ухвалено:

Замінити відповідача по справі №160/16609/21 - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015), місцезнаходження: вул.Сімферопольська, буд.17-а, місто Дніпро, 49005.

Замінити відповідача по справі №160/16609/21 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658), місцезнаходження: вул.Сімферопольська, буд.17-а, місто Дніпро, 49005.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 16 липня 2015 року), місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09 березня 2014 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1253, яке видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

У період з 04 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 "лейтенант юстиції" безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах Донецької області, що документально підтверджується довідкою військової частини В0829 від 29 вересня 2015 року.

ОСОБА_1 05.01.2017 року офіційно зупинив свою адвокатську діяльність, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України та заявами форми 7-ЕСВ, форми 8-ОПП, які знаходяться у справах відділення ДПС міста Вільногірська.

31 травня 2018 року ОСОБА_1 підписаний контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на 3 роки.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн. включає в себе наступні нарахування:

- по строку 19.04.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року (не сплачений залишок 1926,01 грн.);

- по строку 02.05.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік;

- по строку 19.07.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року;

- по строку 19.10.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року;

- по строку 21.01.2019 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року;

- по строку 19.04.2019 нарахований єдиний внесок у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року;

Загальна сума нарахувань ІКП по коду 7104000 становить 20499,73 грн.

Відповідно до Інструкції №449 відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн. та направлено на податкову адресу платника податків - ОСОБА_1

23 травня 2019 року в АДРЕСА_1 , отримано вимогу №Ф-1589-55 від 10 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 20499,73 грн., винесену начальником відділу ПДВ Кам`янського управління ГУ ДФС у Дніпропетровської області Петерсом В.І.

ОСОБА_1 у повному обсязі сплатив суму ЄСВ по вимозі Головного ДФС у Дніпропетровській області від 10.05.2019 року №Ф-1589-55 на суму 20500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.12.2019 року:

- @2PL736693 (код зарахування до бюджету) квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1559035182.1 на суму 4500,00 грн. ;

- @2PL744643 (код зарахування до бюджету) квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1559046982.1 на суму 6900,00 грн.;

- @2PL741257 (код зарахування до бюджету) квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1559041645.1 на суму 9100,00 грн.

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про повернення безпідставно отриманих коштів, однак станом на дату звернення до суду позивач відповіді не отримав.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп., у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, особи, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, зобов`язані починаючи з 01.01.2017 року сплачувати кожного місяця ЄСВ не менше мінімального розміру незалежно від отриманого розміру отриманого доходу від господарської діяльності.

У свою чергу фізична особа відповідно до ст.50 ЦК України здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн. (3200 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн. (3723 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати за місяць у 2019 році складав 4173,00 грн. (4173 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році складала спочатку 1039, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 розмір мінімальної заробітної плати складав 4723,00 грн. (4723 х 22 відсотки), надалі з 01.09.2020 розмір мінімальної заробітної плати складав 5000,00 грн. (5000 х 22 відсотки).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року фізична особа набуває статусу фізичної особи - підприємця з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про державну реєстрацію.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 09 березня 2014 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1253, яке видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

ОСОБА_1 05.01.2017 року офіційно зупинив свою адвокатську діяльність, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України та заявами формИ 7-ЕСВ, форми 8-ОПП.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон №755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-ІV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону №755-ІV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону №755-ІV).

Пунктами 2-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Судом також встановлено, що у період з 04 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 "лейтенант юстиції" дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операцій, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах Донецької області, що документально підтверджується довідкою військової частини В0829 від 29 вересня 2015 року.

31 травня 2018 року ОСОБА_1 підписаний контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на 3 роки.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VІ щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 02.04.2020 року у справі №140/2475/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19 та від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

А отже, нарахування і сплата ЄСВ позивачем, який у спірний період з 19.04.2018 по 19.04.2019 роки, не отримуючи доходу від незалежної діяльності, проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч.2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10 травня 2019 року №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року №787.

Відповідно до п.3 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Таким чином до повноважень відповідача належить контроль, щодо справляння надходжень бюджету по даному збору і на підставі заяви платника останній має сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у повному обсязі сплатив суму ЄСВ по вимозі Головного ДФС у Дніпропетровській області від 10.05.2019 року №Ф-1589-55 на суму 20500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.12.2019 року:

- @2PL736693 (код зарахування до бюджету) квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1559035182.1 на суму 4500,00 грн. ;

- @2PL744643 (код зарахування до бюджету) квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1559046982.1 на суму 6900,00 грн.;

- @2PL741257 (код зарахування до бюджету) квитанція АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1559041645.1 на суму 9100,00 грн.

При прийнятті рішення по справі, суд також враховує доводи представника Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо положень зазначених у пунктах 16,17,19 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", відповідно до яких органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Для виконання рішень про стягнення сплачених до бюджету митних платежів орган Казначейства після закінчення строку подання інформації органом, що контролює справляння надходжень бюджету, передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та перераховує такі кошти на рахунок стягувача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровської області щодо не складення та неподання до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого боргу (недоїмки) та необхідності зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 грн. (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень сімдесят три копійки).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч.1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 16 липня 2015 року), у зв`язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 травня 2019 року №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн., складену відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44118658) щодо не складення та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 грн. (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень сімдесят три копійки).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 грн. (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень сімдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник