Ухвала суду № 101879372, 10.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 грудня 2021 р. Справа № 120/15661/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в місті Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (відповідач 1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області (відповідач 2) про:

- визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зменшеному розмірі;

- зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання відповідача 2 стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь позивача щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 18.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви – протягом 10 (десяти) днів з вручення (отримання) копії ухвали шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску – щодо позовних вимог визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зменшеному розмірі, зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, та зобов`язання відповідача 2 стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь позивача щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

08.12.2021 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Заява обґрунтовується тим, що відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон № 3551-ХІІ) особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо виплати неотриманої разової грошової допомоги слід обраховувати з 30.09.2020, оскільки 30 вересня поточного року – це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги.

На думку позивача, Закон № 3551-ХІІ не передбачає можливість часткового виконання державою та її органами вимог закону, тобто питання доплати щорічної грошової допомоги до 5-го травня Законом № 3551-ХІІ не передбачено.

Відтак позивач вважає, що шестимісячний строк звернення до суду застосовується лише у разі звернення з позовними вимоги про виплату допомоги, а не доплати.

Крім того, позивач просить врахувати практику Верховного Суду щодо застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних з правом особи на соціальний захист.

Таким чином, позивач вважає, що не пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд відкрити провадження у справі.

Вивчивши матеріали позовної заяви, оцінивши наведені позивачем доводи щодо дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зменшеному розмірі та зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання відповідача 2 стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь позивача щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

За змістом статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Розглядаючи справу № 607/7919/17, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 зазначив, що 30 вересня поточного року – це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Отже, шестимісячний строк звернення до суду у цій з позовною вимогою про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зменшеному розмірі, зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, та зобов`язання відповідача 2 стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь позивача щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, завершився 30.03.2021.

Натомість позивач звернувся до суду 10.11.2021 (згідно зі штампом на поштовому конверті про направлення позовної заяви до суду), тобто з істотним пропущенням встановленого законом строку звернення до суду з відповідною позовною вимогою.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

У позовній заяві позивач зазначає, що про порушення своїх прав на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 рр. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком він дізнався в серпні 2021 року з постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 600/1888/20-а. Також позивач дізнався про існування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за № 3-р/2020 та постанови Великою Палатою Верховного Суду, якою залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, а саме 13.01.2021.

Однак суд зауважує, що у даному випадку перебіг строку звернення до суду з позовними вимогами щодо невиплати спірної щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік розпочався 30 вересня відповідного року та завершився 30 березня 2021 року.

При цьому позивач не міг не знати про порушення відповідачем його законного прав, оскільки отримав спірну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у зменшеному розмірі.

Натомість обставини, на які посилається позивач, не дають підстав для обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами в цій частині з дня, коли позивач дізнався про рішення Конституційного Суду України, постанову ВП ВС чи постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 600/1888/20-а. Інакше встановлений законом строк звернення до суду втрачає сенс, адже буде повністю залежати від волі та поведінки позивача як заінтересованої особи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 43 Постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 слідує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18), та дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Суд не бере до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 23.07.2020 у справі № 761/28365/16-а, оскільки, як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду у справі № 240/12017/19 від 31.03.2021 відступила від подібних висновків Верховного Суду та виклала нову позицію, яка підлягає врахуванню в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України як остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справах цієї категорії.

Окрім того, постанова Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 761/28365/16-а прийнята у зовсім інших правовідносинах, а саме щодо виплати пенсії, яка є періодичним платежем та згідно із законом повинна була бути перерахована відповідним органом. Відтак Верховним Судом зроблено висновок, що з огляду на приписи статті 51 Закону № 2262-ХІІ, строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Отже, у вказаній постанові Верховний Суд вирішував питання строкового обмеження щодо виплати конкретного виду соціального забезпечення – пенсії, тоді як в цій справі спір стосується іншої соціальної виплати – щорічної разової грошової допомоги.

Також суд додатково зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Крім того, суд звертає увагу, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди, відповідач був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання і така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо соціального забезпечення.

Суд наголошує, що спірна грошова допомога до 5 травня має періодичний характер, а тому, у всякому разі, її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про здійснений розрахунок грошової допомоги та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.

Суд вважає безпідставним твердження позивача по те, що він дізнався про порушення своїх прав тільки після оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20, оскільки саме з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 позивач набув суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.98 № 367-XIV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала допомогу до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Незнання про рішення Конституційного Суду України не є тією об`єктивною перешкодою для своєчасної реалізації права на звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, та не може бути підставою для висновку про його поновлення.

Більше того, згідно з ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" оприлюднення всіх актів Суду за результатами конституційного провадження, крім висновків Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, здійснюється на офіційному веб-сайті Суду або в окремих випадках за ухвалою Суду – в Залі засідань Суду, але не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.

Частина 2 цієї статті вказує, що опублікування акта Суду разом з окремою думкою Судді здійснюється у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України.

Згідно з відомостями з офіційного сайту Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/v003p710-20) рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) опубліковане у Віснику Конституційного Суду України (від 2020 р., / № 1-2 /, стор. 236) та Офіційному віснику України офіційне видання (від 03.04.2020 р., № 26, стор. 120, стаття 980, код акта 98619/2020), а тому позивач мав об`єктивну можливість про нього дізнатися та у визначений законодавством строк звернутись до суду.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 120/6526/21-а.

До того ж, із тексту заяви позивача від 04.09.2021 видно, що звертаючись до відповідача, позивач вже знав про існування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, яким надано позивачу суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала допомогу до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Як зазначалося, при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Однак позивачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 передбачено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Із урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним.

Як наголосив ЄСПЛ у рішеннях від 28.05.1985 в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 в справі "Кромбах проти Франції", що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12.07.2001, п. 44) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

У пункті 45 рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Крім того, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказала на те, що аналіз практики Європейського суду з прав людини засвідчує, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд наголошує, що не доведення позивачем обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від його волевиявлення і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом процесуального строку.

Таким чином, суд доходить, що позивач не навів будь-яких поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач щодо окремих позовних вимог подав позов після закінчення строку, встановленого законом та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути особі, яка її подала, на підставі вищезазначених положень закону разом з доданими до заяви документами.

При цьому суд враховує, що оскільки процесуальний закон не передбачає повноважень суду щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог, позовна заява підлягає поверненню в цілому, незважаючи на те, що пропуск строку звернення до суду має місце лише щодо частини позовних вимог, а саме визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зменшеному розмірі, зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, та зобов`язання відповідача 2 стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь позивача щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Одночасно суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права звернутися до суду в порядку, встановленому законом, з позов щодо перерахунку та виплати спірної грошової допомоги за 2021 рік.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без задоволення заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, з позов щодо перерахунку та виплати спірної щорічної грошової допомоги за 2021 рік.

4. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 10.12.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович