Рішення № 101879155, 13.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 р. Справа № 120/10819/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Вінницької окружної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2021 від адвоката Проценко Ю.Л. поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької окружної прокуратури про:

- визнання протиправними дій відповідача, які полягають у неналежному проведенні перевірки звернення позивача від 28.06.2021 та у невизнанні неправомірними дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" у зв`язку з порушенням законних прав позивача щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а;

- зобов`язання відповідача провести повну та об`єктивну перевірку дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 позивач засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2.

29.06.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перевірки виконання установою виконання покарань окремих рішень суду, ухвалених на користь позивача, зокрема рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а.

Листом від 28.07.2021 за № 50-20-21 відповідач повідомив позивача, що під час перевірки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не виявлено підстав для вжиття заходів прокурорського реагування.

На думку позивача, відповідач не здійснив належної перевірку фактів, наведених у його зверненні та не врахував, що на виконання судового рішення Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не забезпечила його натільною білизною.

Відтак позивач вважає оскаржувані дії прокуратури протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.

Ухвалою суду від 13.09.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про його звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

05.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що 01.07.2021 на адресу Вінницької окружної прокуратури надійшло звернення засудженого ОСОБА_1 від 29.06.2021 щодо невиконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а.

Проведеною перевіркою цього звернення було встановлено, що рішенням суду установу виконання покарань було зобов`язано вжити заходи щодо забезпечення засудженого речовим майном: шкарпетками, майками, натільною білизною, фуфайкою трикотажною, постільною білизною згідно з нормами належності. Прокуратурою з`ясовано, що перелік виданих засудженому ОСОБА_1 речей відображено у камерній картці, згідно із записами в якій засудженому в березні 2021 року видано труси та впродовж липня 2021 року – чотири пари шкарпеток, дві майки, фуфайку трикотажну та комплект постільної білизни. Разом з тим комплект натільної білизни засудженому ОСОБА_1 не видано через відсутність такого майна на час перевірки на складі установи.

Таким чином, на думку відповідача, адміністрацією Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вжито заходів, про які вказано у судовому рішенні, щодо забезпечення права засудженого на отримання речового майна згідно з нормами належності, а тому відсутні підстави для прокурорського реагування за результатами розгляду звернення засудженого.

26.10.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд позов задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Представник позивача наголошує, що станом на дату звернення засудженого ОСОБА_1 до Вінницької окружної прокуратури, Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не забезпечила позивача правом на отримання речового майна, оскільки він не отримав натільної білизни. Натомість відповідач, не провівши належної перевірки звернення позивача, у відповіді від 28.07.2021 вказав, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено.

Інших заяви по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а зобов`язано Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вжити заходів щодо забезпечення права засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на отримання речового майна: шкарпеток, майок, натільної білизни, фуфайки трикотажної, постільної білизни згідно з нормами належності.

29.06.2021 позивач подав на адресу Вінницької окружної прокуратури звернення (вх. № 50-4545-21 від 01.07.2021), в якому зазначив про невиконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вищевказаного судового рішення, просив провести перевірку цього факту та вжити заходи прокурорського реагування.

Листом від 28.07.2021 за № 50-20-21 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" забезпечила його речовим майном, а тому підстав для вжиття заходів прокурорського реагування немає.

Позивач вважає, що відповідач не здійснив належної перевірки фактів, вказаних у його зверненні, а тому вирішив звернутися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Питання забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі – Закон № 393/96-ВР).

Так, частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу положень статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 4 Закону № 393/96-ВР визначено рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені. Так, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Водночас за змістом статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою – негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Також статтею 20 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Системний аналіз наведених норм засвідчує, що чинним законодавством закріплений обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян надати належну та обґрунтовану відповідь на звернення громадян у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

В свою чергу, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань), в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. У випадку, якщо питання порушені у зверненні не входять до повноважень того органу, якому воно адресоване, таке звернення в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав таке звернення.

При цьому розгляд звернення має відбуватися із дотриманням прав громадянина під час розгляду заяви чи скарги, визначених статтею 18 Закону № 393/96-ВР.

Позивач ОСОБА_1 є засудженим до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

Частиною третьою статті 63 Конституції України визначено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 за № 2823/5, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.

За приписами абзацу четвертого пункту першого розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань щодо пропозицій, заяв та скарг, адресованих до державних органів, громадських організацій та посадовим особам, з питань, які не входять до їхніх повноважень, особі, що їх подала, рекомендується їх переадресовувати за належністю.

Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" (абз. 12 п.1 розділ ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).

Як видно з матеріалів справи, 29.06.2021 позивач звернувся зі скаргою до Вінницької окружної прокуратури, в якому скаржився на невиконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а та просив вжити у зв`язку з цим заходи прокурорського реагування.

Листом від 28.07.2021 за № 50-20-21 відповідач повідомив позивача, що під час перевірки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не виявлено підстав для вжиття заходів прокурорського реагування.

Оцінюючи достовірність та повноту наданої позивачу відповіді, суд враховує таке.

Як видно з відзиву на позов та доданих до нього доказів, на час проведення Вінницькою окружною прокуратурою перевірки звернення позивача від 29.06.2021 Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не забезпечила останнього натільною білизною через її фактичну відсутність на складі установи.

Водночас рішенням суду у справі № 120/8404/20-а вказану установу зобов`язано вжити заходів щодо забезпечення права засудженого ОСОБА_1 на отримання такого речового майна як шкарпетки, майки, натільна білизна, фуфайка трикотажна, постільна білизна – згідно з нормами належності.

Відтак суд вважає, що у відповіді за результатами розгляду звернення позивача відповідач безпідставно зазначив про те, що "адміністрацією ДУ "Вінницька УВП (№1)" забезпечено засудженого ОСОБА_1 вказаним речовим майном".

Відповідно, необґрунтованим суд визнає твердження прокуратури про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування за зверненням позивача, зважаючи на те, що рішення суду за наведених вище обставин не може вважатися виконаним.

При вирішенні справи суд не вдається до оцінки доводів представника позивача щодо наявності у позивача, як засудженого, права на належне матеріально-побутове забезпечення, зокрема на отримання натільної білизни.

Суд зазначає, що це питання було предметом дослідження в адміністративній справі № 120/8404/21-а, у якій суд ухвалив рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Також в силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Як зазначено в абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013, складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Оскільки звернення позивача від 29.06.2021, адресоване відповідачу, стосувалося невиконання остаточного судового рішення, на думку суду, відповідач повинен був врахувати наведені вище законодавчі положення, перевірити факт виконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а та, за наявності підстав, вжити заходи прокурорського реагування, а у випадку якщо звернення позивача не входять до сфери повноважень відповідача, – надіслати його за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомити заявника.

Натомість, як з`ясовано судом, Вінницька окружна прокуратура по суті розглянула звернення засудженого ОСОБА_1 від 29.06.2021, але при цьому належної перевірки не провела та повідомила заявника про фактичне повне виконання державною установою судового рішення, що однак не відповідало дійсності.

Положеннями частини першої статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Вінницької окружної прокуратури щодо проведення належної перевірки звернення засудженого ОСОБА_1 від 29.06.2021 щодо невиконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а та зобов`язання відповідача, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути вказане звернення та про результати його розгляду повідомити заявника.

Водночас, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах не відповідає вимогам закону і тим способам, які визначені статтями 5, 245 КАС України.

Так, позивач просить суд "визнати протиправними дії відповідача, що полягають … у невизнанні неправомірними дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" … щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а".

Проте суд зауважує, що під час розгляду адміністративної справи суд надає оцінку рішенням, діям або бездіяльності того суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі, з урахуванням критеріїв, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Між тим, позивач, оскаржуючи дії/бездіяльність Вінницької окружної прокуратури у зв`язку з розглядом його звернення, фактично просить суд констатувати також неправомірність дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", що виходить за межі предмета позову та суперечить нормам процесуального права.

До того ж, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли саме у зв`язку з розглядом звернення позивача, суд вважає, що позивач в рамках цієї адміністративної справи безпідставно просить суд визнати неправомірними дії вказаної державної установи при виконанні судового рішення у справі № 120/8404/20-а.

Факультативно суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, а за змістом ст.ст. 382, 383 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який ухвалив судове рішення.

З аналогічних мотивів суд визнає некоректними і такими, що не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов`язання відповідача "провести повну та об`єктивну перевірку дій Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а".

Крім того, задоволення позову у зазначений спосіб буде свідчити про визнання судом як факту невиконання судового рішення, так і факту протиправності дій цієї державної установи, що виходить за межі повноважень суду за результатами розгляду даної справи.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у сфері спірних публічно-правових відносин, незалежно від того формулювання позовних вимог, яке наведене у позовній заяві.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницької окружної прокуратури щодо проведення належної перевірки звернення засудженого ОСОБА_1 від 29.06.2021 (вх. № 50-4545-21 від 01.07.2021) щодо невиконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а.

Зобов`язати Вінницьку окружну прокуратуру, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути звернення засудженого ОСОБА_1 від 29.06.2021 (вх. № 50-4545-21 від 01.07.2021) щодо невиконання Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 120/8404/20-а та про результати його розгляду повідомити заявника у встановленому законом порядку.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце відбування покарання: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", місцезнаходження установи: вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21001);

2) представник позивача: адвокат Проценко Юлія Леонідівна (доручення № 411 від 15.06.2021, адреса для листування: вул. Соборна, 53, м. Вінниця, 21050);

3) відповідач: Вінницька окружна прокуратура (місцезнаходження: пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21011).

Повне судове рішення складено 13.12.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович