Рішення № 101878189, 13.12.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3542/21

№ провадження 2/646/1738/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Теслікової І.І.

за участю секретаря – Бєлівцової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання природного газу в загальній сумі 15067 грн. 21 коп., що утворилась за період з 01 вересня 2015 року по 24 березня 2017 року, 3 % річних в сумі 1432 грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 3028 грн. 51 коп., посилаючись на те, що з 01 липня 2015 року позивач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно з Постановою № 1588 від 21 травня 2015 року, та з 11 травня 2017 року згідно з Постановою № 633 від 11 травня 2017 року. Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «Харківгаззбут», але оплату здійснює нерегулярно.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Терещенко В.В. подано відзив на позовну заяву, у якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням, що позивач не має права пред`являти вимоги в порядку ст.625 ЦК України. Одночасно з вищевикладеним представник відповідача просив застосувати строки позовної давності.

Представником позивача надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати за надані йому послуги з постачання природного газу, яке відповідачем не виконано, та на підставі ст.625 ЦК України позивач має право пред`явити до відповідача позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Харківгаз збут» з 01 липня 2015 року здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною Комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України.

Відповідно до розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2015 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано позивачем у газеті «Слобідський край» № 156 від 31 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. Закону України «Про житлово комунальні послуги» № 2454-VІІІ від 07 червня 2018 року послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних. П. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» встановив обов`язок споживачів оплачувати надані житлово комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Факт згоди про приєднання до умов договору (акцептування заяви приєднання) є сплачений рахунок (квитанція) за постановлений природний газ, а також факт споживання природного газу відповідачем.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкрито на ім`я ОСОБА_1 .

За період з 01 вересня 2015 року по 24 березня 2017 року сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 з оплати природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 становить 15067,21 грн. (а.с.4).

Як на підставу позовних вимог, ТОВ «Харківгаз збут» посилався на те, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу. Відповідач приєднався до умов Типового договору шляхом сплати рахунку (квитанції) за поставлений природний газ та фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору ТОВ «Харківгаз Збут». Внаслідок систематичного нехтування відповідачем своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилася заборгованість, яка за період з 01.09.2015 по 24.03.2017 склала 15067,21 грн. Також, у зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ, Товариством нараховано 3% річних – 1432,83 грн та інфляційні витрати – 3028,51 грн.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до статі 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30вересня 2015 року № 2496, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог Правил.

Згода споживача про приєднання до умов договору підтверджується фактом споживання природного газу, визначеного Оператором ГРМ згідно пункту 13 розділу ІІІ Правил.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Наведене свідчить, що відповідачка зобов`язана була своєчасно і в повному обсязі оплачувати спожитий природний газ.

З довідки про нарахування та оплати за природний газ за особовим рахунком за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01.09.2015 по 24.03.2017 позивачем нараховувалася щомісячно плата за спожитий природний газ, але відповідачем оплата здійснювалася не в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь заявлений час прострочення.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Харківгаз Збут» просило стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ, за період за період з 01.09.2015 по 24.03.2017, а також 3% річних – 1432,83 грн та інфляційні витрати – 3028,51 грн., які нараховано за період з 01.03.2018 по 01.05.2021, у зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана 28 травня 2021 року, що підтверджується накладною Укрпошти на конверті.

За таких обставин, підлягає застосуванню положення про загальний трирічний строк позовної давності до позовних вимог стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.09.2015 по 24.03.2017 включно, а також 3% річних та інфляційні втрати, які нараховано за період з 01.03.2018 по травень 2018 року включно, у зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ.

Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожитий відповідачами природний газ за період з 01.09.2015 по 24.03.2017, а також нарахування на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.03.2018 по травень 2018 року включно є обґрунтованими та доведеними. Проте наявні підстави для відмови у позові у зв`язку із пропуском позовної давності.

Натомість стягненню підлягають 3% річних та інфляційні втрати в межах строку позовної давності з червня 2018 року по час звернення до суду відповідно до наданого розрахунку заборгованості в наступній сумі - 3% річних 1318,89 грн та інфляційні втрати 2742,23 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума у загальному розмірі 4061,12 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 21%, що складає 476,70 грн.

Керуючись ст. ст. 12 - 19, 141, 265 268, 354 ЦПК України, ст. 256, 257, 261, 267, 526, 610-612, 625, 633, 634, 641, 642 ЦК України, Законом України «Про житлово комунальні послуги», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» 3 % річних за період з 01.06.2018 по 01.05.2021 в сумі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 89 коп., інфляційні втрати за період з 01.06.2018 по 01.05.2021 в сумі 2742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 23 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» судовий збір у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», місцезнаходження: м.Харків, вул. Болбочана Петра, 54, код ЄДРПОУ 39590621, розрахунковий рахунок (для стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору) НОМЕР_2 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.І. Теслікова