Ухвала суду № 101873078, 14.12.2021, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1245/21

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви вих. №06/12/21 від 06.12.2021

Позивач: Виробничий кооператив «Лутава»,

код ЄДРПОУ 34258764, вул. Червоноармійська,15, с. Стара Басань, Бобровицький район, Чернігівська область, 17423

адреса для листування: вул. Шевченка, 11/22, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Бобровицька міська рада,

код ЄДРПОУ 04061990, вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400

Предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення ділянок орендарю

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив «Лутава» звернувся до суду з позовом до Бобровицької міської ради, у якому позивач просить суд:

1) витребувати на користь Виробничого кооперативу «Лутава» (код 34258764) дві земельні ділянки площею 74,6400 га (договір укладений 30.06.2009 і зареєстрований 03.07.2009 № 040985500005) та площею 44,5175 (договір укладено 30.06.2009 і зареєстрований 03.07.2009 № 040985500003) координатах, межах та конфігурації, що була передана в оренду Виробничого кооперативу «Лутава» терміном на 47 років із земель Басанської сільської ради з орендною платою 1,5% від нормативно-грошової оцінки землі, Розпорядженням Бобровицької РДА від 07.04.2009 № 146 «Про затвердження технічної документації з землеустрою», що відповідає координатам, межам та конфігурації об`єднаної земельної ділянки площею 118,8888 га кадастровий номер № 7420687600:07:000:0010, дата внесення до Держгеокадастру 04.06.2021 Бобровицька міська рада Бобровицького району Чернігівської області;

2) поновити запис у Поземельній Книзі про реєстрацію земельної ділянки 74,6400 га, кадастровий номер №7420687600:002:0001 для ведення товарного сільгоспвиробництва, шляхом внесення Державним кадастром реєстратором до земельного кадастру відомостей про поновлення реєстрації земельних ділянок 74,6400 га, кадастровий номер № 7420687600:002:0002 та 44,5175 га кадастровий номер №7420687600:002:0001 та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги;

3) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки 118,8888 га кадастровий номер № 7420687600:007:000:0010 шляхом закриття поземельної книги;

4) додаткові угоди № 1 від 03.06.2003, що зареєстровані 03.07.2009 на 74,6400 га, № 04075500005 на 44,5175 га № 04075500003 вважати поновленими.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оренді у Садового товариства «Лутава» перебували земельні ділянки площею 74,6400 га та площею 44,5175 га. У зв`язку з припиненням Садового товариства «Лутава» шляхом реорганізації у Виробничий кооператив «Лутава» були укладені додаткові угоди від 30.06.2009 до договорів оренди землі. Розпорядженням Бобровицької РДА № 111 від 03.04.2021 прийнято рішення про припинення шляхом розірвання за погодженням сторін дію договорів оренди, укладених між Бобровицькою РДА та Виробничим кооперативом «Лутава», на земельні ділянки площею 74,6400 га та площею 44,5175 га. 02.11.2021 позивачу стало відомо, що ділянки 74,6400 га та 44,5175 га були об`єднані у одні ділянку площею 118,8888 га, якій присвоєно кадастровий номер № 7420687600:07:000:0010 та передано у комунальну власність. Позивач стверджує, що угоди про припинення договорів оренди (додаткових угод) від 30.06.2009 не підписував і пропозицій на їх припинення не отримував. Позивач вважає, що об`єднання спірних земельних ділянок в одну і передача її до комунальної власності порушує його право оренди земельної ділянки.

12.07.2021, за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/1245/21 передано на розгляд судді Ноувен М.П.

09.12.2021, суддею Ноувен М.П. постановлено ухвалу про самовідвід у справі №927/1245/21 та про передачу позовної зави з додатками для визначення головуючого судді в порядку ст. 32 ГПК України.

09.12.2021, за результатами повторного автоматизованого розподілу справу №927/1245/21 передано на розгляд судді Шморгуна В.В.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивачем у позовній заяві не наведено правових підстав таких позовних вимог: поновлення запису у поземельній книзі про реєстрацію спірних земельних ділянок; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки 118,8888 га кадастровий номер № 7420687600:007:000:0010 шляхом закриття поземельної книги; вважати поновленими Додаткові угоди № 1 від 03.06.2003, що зареєстровані 03.07.2009 на 74,6400 га, № 04075500005 на 44,5175 га № 04075500003 (позовні вимоги № 2-4).

Господарський суд зазначає, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто чинне законодавство України не передбачає можливість подання позовної заяви взагалі без зазначення правових підстав позову, а саме без нормативно-правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, не визначення позивачем нормативно-правової кваліфікації обставин у справі порушує права відповідача при подані відзиву на позовну заяву на аналіз обраного позивачем способу захисту порушеного права, погодження або заперечення підстав позову та можливості визначення своєї нормативно-правової кваліфікації обставин у справі, оскільки у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Отже, суд зобов`язаний надати оцінку нормативно-правової кваліфікації обставин у справі та в разі встановлення невідповідності такої правової кваліфікації сторін дійсним обставинам справи застосувати матеріальні норми права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

Разом з тим, суд не уповноважений на самостійне визначення правових підстав позову замість позивача, коли останній у позові взагалі не посилається на норми матеріального права, які порушені.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Додана до позовної заяви копія Розпорядження Бобровицької РДА «Про розірвання договору оренди земельних ділянок на території Старобасанської сільської ради» 2012 року поганої якості, через що неможливо встановити дату та номер Розпорядження, а тому подана позивачем копія зазначеного Розпорядження повинна бути надана суду належної якості.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3 ст. 126 ГПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема, пунктом 7 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено що, відповідач у відзиві може надати заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, передбачає надання саме математичного розрахунку із зазначенням обсягу і вартості усіх складових послуг, що планується надати (вивчення матеріалів справи, підготовка заяв по суті, збір доказів, участь у судових засіданнях тощо), необхідного часу на їх надання тощо, як це здійснюється під час укладення відповідного договору про надання правової допомоги.

При цьому надання такого деталізованого розрахунку при поданні позову не обмежує права позивача та його представника, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Натомість, надання відповідного розрахунку та доказів, зокрема на стадії судових дебатів або після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, обмежить права іншої сторони щодо підготовки та доведення неспівмірності таких витрат у розрізі п. 7 ч. 3 ст. 165, ч. 6 ст. 126 ГПК України та унеможливить порівняння судом попередніх (орієнтовних) з фактичними обсягами і вартістю надання адвокатом послуг у призмі ч. 2 ст. 124 ГПК України.

В порушення вищевикладених норм подана позовна заява взагалі не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Отже, позивачем не додержано вимог, викладених у п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Водночас, у п. 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Відповідно до положень ч. 1-4 ст. 201 Земельного кодексу України встановлено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні, регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначаються Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частин 4-6 ст. 5 ЗУ «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначенню - розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про витребування земельних ділянок має майновий характер, а тому має визначатися вартістю майна.

Позивачем у позовній заяві не зазначено як ціни позову так і не надано жодних документів щодо вартості земельних ділянок, які він просить витребувати.

Оскільки, суд не може самостійно визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання цієї майнової вимоги у зв`язку з ненаданням позивачем відповідних доказів, позивач повинен надати відповідні документів щодо вартості земельних ділянок та сплати судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову.

Інші позовні вимоги, вказані у прохальній частині позовної заяви, а саме № 2, 3, 4, є вимогами немайнового характеру, проте вимоги № 2 та 4 фактично містять в собі по дві вимоги немайнового характеру, оскільки стосуються двох земельних ділянок та двох додаткових угод.

Таким чином, позивачем фактично заявлено п`ять позовних вимог немайнового характеру, за якій він повинен сплатити 11 350,00 грн.

Позивачем до позовної заяви взагалі не додано доказів сплати судового збору.

Отже, позивачем не додержано вимог, викладених у п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві позивачем зазначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

За приписами ч. 2, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Проте сама позовна заява не містить заяви та правових підстав щодо залучення третьої особи, а саме позивачем не обґрунтовано, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", “Пелевін проти України”, “Наталя Михайленко проти України” та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі “Вайт і Кеннеді проти Німеччини”, п. 59; рішення у справі “Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства” (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі “Z. Та інші проти Сполученого Королівства” (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк до 24.12.2021 для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та відповідачам, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заяви про усунення недоліків, яка повинна містити:

- зазначення правових підстав позовних вимог (№ 2-4);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу;

- інформацію;

- письмову заяву про залучення третьої особи, яка повинна містити правові підстави залучення цієї третьої особи, а саме на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

До заяви мають бути додані наступні докази:

- щодо вартості спірної землі на теперішній час;

- сплати судового збору у сумі 11 350,00 грн за позовні вимоги немайнового характеру та у розмірі 1,5% від вартості спірного майна;

- копію Розпорядження Бобровицької РДА «Про розірвання договору оренди земельних ділянок на території Старобасанської сільської ради» 2012 року належної якості;

Докази направлення відповідачу вказаних документів надати суду у встановлений судом строк.

3. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог позивач повинен зазначити та надати відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.

Звернути увагу позивача, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання відповідних доказів, що підтверджують викладені обставини нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у вигляді повернення позовної заяви.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

5. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун