Ухвала суду № 101872544, 07.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"07" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3005/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – не з`явився,

від відповідача – Танасійчук Г.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” до Одеської міської ради про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація “Центр сприяння інвалідам “Надія” звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу від 05.03.2018 р., укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Громадською організацією “Центр сприяння інвалідам “Надія” щодо нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, що посвідчений 05.03.2018 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 371. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.

05.03.2018 р. між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та Громадською організацією “Центр сприяння інвалідам “Надія” (покупець) укладено договір купівлі-продажу щодо нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.03.2018 р. за № 371.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до пункту 6.1 договору у разі несплати покупцем коштів, передбачених пунктом 2.1 договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у п. 1.4 договору.

На думку позивача, зазначений вище пункт 6.1 договору щодо нарахування та сплати неустойки має бути визнаний недійсним, оскільки в договорі вже передбачена відповідальність щодо нарахування пені за несвоєчасний розрахунок покупця перед продавцем. Тобто, за ствердженнями позивача, в договорі передбачена подвійна відповідальність покупця за порушення грошового зобов`язання у вигляді подвійного стягнення пені та штрафу за одне і те ж порушене зобов`язання - несвоєчасну сплату суми договору.

Наразі із посиланнями на ст.ст. 203, 204, 215, 216, 217 ЦК України позивач зазначає, що при вирішенні спору про визнання недійсним частини договору позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й “автономність” такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.

Також позивач зауважує, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому позивач додає, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За ствердженнями позивача, таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 р. у справі № 6-806цс 16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 р. у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 р. у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 р. у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 р. у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 р. у справі № 904/2979/20 тощо.

Також позивач наголошує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а наявність у відповідача можливості стягувати із позивача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка у такому випадку перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, за ствердженнями позивача, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічний правовий висновок, як вказує позивач, викладений у постанові Верховного Суду України (спільної палати у цивільних та господарських справах) від 11.10.2017 р. справа № 6-1374цс17.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2021 р. позовну заяву Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3005/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 01 листопада 2021 р.

29.10.2021 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених громадською організацією позовних вимог та в обґрунтування заперечень вказує, що відповідно до умов п. 6.1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 05.03.2018 р., укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Громадською організацією “Центр сприяння інвалідам “Надія”, сторони погодили, що у разі несплати покупцем коштів, передбачених розділом 2 “Порядок розрахунків за придбаний об`єкт” у термін 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у п. 1.4 цього договору.

При цьому відповідач зазначає, що на думку позивача в договорі передбачена подвійна відповідальність покупця за порушення грошового зобов`язання у вигляді подвійного стягнення пені та штрафу за одне і те ж порушене зобов`язання - несвоєчасну сплату суми договору, однак з цього приводу відповідач звертає увагу, по-перше, на той факт, що у позовній заяві жодного разу не зазначено, в якому саме пункті договору передбачено нарахування покупцю пені за несвоєчасне виконання зобов`язання. Вказане, за ствердженнями відповідача, зумовлене тим, що договір такого пункту не містить, а ГО “Центр сприяння інвалідам “Надія” лише намагається ввести суд в оману та уникнути відповідальності за порушення зобов`язання. Вказане, як зазначає відповідач, підтверджується, зокрема, тим, що Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/594/21 за позовом Одеської міської ради до Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” про розірвання договору купівлі-продажу від 05.03.2018 р. № 371 та стягнення неустойки у розмірі 3219906,34 грн. та рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 р. у справі № 916/594/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 р., позовні вимоги Одеської міської задоволено у повному обсязі, розірвано відповідний договір купівлі-продажу та стягнено неустойку. По-друге, як зазначає відповідач, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу. При цьому відповідач додає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами 2, 4 ст. 231 ГК України, а в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України. Між тим, за ствердженнями відповідача, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказана правова позиція, як вказує відповідач, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19, а також у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 р. у справі № 910/7398/18, від 02.04.2019 р., у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 р. у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17.

Крім того, 29.10.2021 р. відповідачем подано до господарського суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Вказану заяву відповідача судом прийнято до розгляду.

В підготовче засідання, призначене на 01.11.2021 р., представник позивача не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи позивач був повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2021 р. у справі № 916/3005/21 підготовче засідання відкладено на 16 листопада 2021 р. з огляду на неявку представника позивача.

В підготовче засідання, призначене на 16.11.2021 р., представник позивача повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи позивач був повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2021 р. у справі № 916/3005/21 підготовче засідання відкладено на 07 грудня 2021 р. з огляду на неявку представника позивача.

В підготовче засідання, призначене на 07.12.2021 р., представник позивача втретє не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наразі позивач не надав доказів поважності причин нез`явлення представника, будь-яких клопотань або заяв про розгляд справи за його відсутності від позивача не надходила, хоча з урахуванням обставин справи учасники справи викликались у підготовче засідання. Так, нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору по суті та встановленню дійсних правовідносин між сторонами.

При цьому під час підготовчого засідання 07.12.2021 р. представник відповідача звернувся до суду із усним клопотанням про залишення позову без розгляду у зв`язку із третьою неявкою представника позивача в підготовчі засідання.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права – ГПК України.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, слід зазначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. зі справи “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно п. 4 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 р. у справі № 916/3616/15, положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Як зазначалось вище, представник позивача у підготовчі засідання від 01.11.2021 р., 16.11.2021 р. та 07.12.2021 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду також не надіслав, при цьому позивач повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи за юридичною адресою, вказаною самим же позивачем в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищенаведене те, що позивач не з`явився в підготовчі засідання і не повідомив суд про причини неявки, господарський суд вважає, що позов Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” до Одеської міської ради про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” до Одеської міської ради про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено 13.12.2021 р.

Суддя В.С. Петров