Рішення № 101872016, 30.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2021Справа № 910/10654/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Монько А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 30.11.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 14.12.2021 року.

СУТЬ СПОРУ:

02 липня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (позивач) надійшла позовна заява № 01930/0121 від 29.06.2021 року до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 44 185,45 грн. (сорок чотири тисячі сто вісімдесят п`ять гривень 45 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Єврокаско 5 зірок" № FO-00803679 від 15.09.2020 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Mercedes-Benz S 350", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 року позовну заяву № 01930/0121 від 29.06.2021 року Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105478376487 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 06.07.2021 року у справі № 910/10654/21 було вручене позивачу - 13.07.2021 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 19.07.2021 року (включно).

13.07.2021 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" надійшла заява № 02038/0121 від 08.07.2021 року "Про усунення недоліків позовної заяви" (вказана заява направлена засобами поштового зв`язку 09.07.2021 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10654/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

02.08.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/10654/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2021 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

В підготовчому засіданні 07.10.2021 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 02.11.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/10654/21 до судового розгляду по суті на 30.11.2021 року.

В судовому засіданні 30.11.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2020 року в місті Києві по вул. Княжий Затон, 4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Mercedes-Benz S 350", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент ДТП), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 7 вказаної вище Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП; у пункті 10 стрілкою необхідно вказати напрям і місце початкового удару (первинного контакту); у пункті 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу; у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Позивач вказує, що у європротоколі зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП та водій транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнав свою вину у настанні ДТП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.10.2021 року, було пошкоджено транспортний засіб "Mercedes-Benz S 350", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням вказаним транспортним засобом були застраховані Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7989157.

Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" було складено страхові акти № 24820/16/920 від 28.10.2020 року та № 24944/16/920 від 29.10.2021 року, згідно яких дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 17.10.2021 року визнано страховим випадком.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування.

На твердження позивача, до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, розмір якого, за розрахунком позивача, становить 54 667,36 грн.

Судом встановлено, що відносини між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування", як страховиком та власником автомобіля "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/201090485.

Таким чином, у зв`язку з укладенням відповідачем з власником "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР/201090485, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Франшиза згідно полісу № ЕР/201090485 встановлена в розмірі 1500,00 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 02627/9220 від 05.11.2021 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 86 660,00 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.10.2020 року.

Листом № 281220-04305/к/у від 28.12.2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що водії транспортних засобів не дійшли згоди щодо обставин настання ДТП, отже докази вини водія транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у спірній ДТП відсутні.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що у поясненнях щодо обставин ДТП водій транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 зазначив, що на момент ДТП транспортний засіб "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у нерухомому стані, пропускаючи інший транспортний засіб, який виїжджав із двору до якого водій ОСОБА_2 мав намір повернути та в цей момент відчув удар у задню ліву частину. ОСОБА_2 повідомив, що європротокол він не підписував, своєї вини не визнавав, у наданій для огляду копії протоколу наявний не його підпис, ОСОБА_2 не визнає себе винним у ДТП. На думку ОСОБА_2 винним у ДТП є водій транспортного засобу "Mercedes-Benz S 350", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який здійснив зіткнення з задньою частиною автомобіля "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підтвердження викладених у відзиві обставин надав копію пояснень водія транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 та фото з місця пригоди.

Слід зазначити, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначає про те, що винуватцем спірної ДТП є ОСОБА_2 - водій автомобіля "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідач, у свою чергу, вважає, що вина ОСОБА_2 у спірній ДТП не встановлена, оскільки наданий позивачем у матеріали справи європротокол Смоляр М.М. не підписував та вини у спірній ДТП не визнавав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Верховний Суд акцентує, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Дослідивши повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 17.10.2020 року та схему дорожньо-транспортної пригоди (пункт 13 європротоколу), суд дійшов висновку, що з даного повідомлення (європротоколу) від 17.10.2020 року беззаперечно неможливо встановити, що винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є саме водій автомобіля "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В свою чергу, позивач не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів у підтвердження заявлених ним позовних вимог, виходячи із заперечень відповідача щодо обставин спірної ДТП та встановлення вини водія автомобіля "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у ДТП, та наданих ним доказів у спростування заявлених позовних вимог.

Отже, надававши правову кваліфікацію наданим доказам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.12.2021р.

Суддя О.В. Котков