Рішення № 101871985, 14.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2021Справа № 910/12761/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/12761/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЕНА ПРО"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

05 серпня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" (позивач) надійшла позовна заява №1 від 29.07.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЕНА ПРО" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 119 176,47 грн., з них: основного боргу у розмірі 21 042,34 грн. (двадцять одна тисяча сорок дві гривні 34 копійки), пені у розмірі 1259,08 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять гривень 08 копійок), інфляційних витрат у розмірі 2041,11 грн. (дві тисячі сорок одна гривня 11 копійок), 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 710,83 грн. (сімсот десять гривень 83 копійки) та збитків у розмірі 94 123,11 грн. (дев`яносто чотири тисячі сто двадцять три гривні 11 копійок).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання бухгалтерських послуг № 01/10 від 01.10.2019 року та Угодою про компенсацію №1 від 02.06.2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаними правочинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 року у справі № 910/12761/21 позовну заяву №1 від 29.07.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЕНА ПРО" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 7, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105478487378 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 10.08.2021 року у справі № 910/12761/21 вручено уповноваженому представнику позивача - 25.08.2021 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 30.08.2021 року (включно).

18.08.2021 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" надійшла заява № 1 від 17.08.2021 "Про усунення недоліків позовної заяви".

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 16.08.2021 року по 28.08.2021 року у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі суд вирішує після виходу з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/12761/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БУЕНА ПРО" за адресою: 04107, м. Київ, вул. Овруцька, 28-Б, кв.33, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання» - 16.11.2021 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 31.08.2021 року у справі № 910/12761/21 є 16.11.2021 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 01.12.2021 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУЕНА ПРО" (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір про надання бухгалтерських послуг № 01/10, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець приймає на себе обов`язки по складанню бухгалтерської, податкової звітності, веденню обліку замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі послуги.

02.06.2020 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про компенсацію №1 (надалі - угода), відповідно до п. 1 якої, виконавець зобов`язується компенсувати завдані замовнику збитки через неналежне надання виконавцем послуг замовнику та неналежне виконання виконавцем обов`язків за договором № 01/10 від 01.10.2019 р., що призвело до несвоєчасної реєстрації замовником податкової накладної № 2 від 29.09.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та, відповідно до застосування до замовника за порушення податкового законодавства, що зафіксовані Актом від 28.01.2020 р. № 1029/26-15-04-05-16/42556112 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «АБК ЕКОБУД» (ПН 42556112)» (в частині податкової накладної № 2 від 29.09.2019 р.), штрафних санкцій з боку контролюючих органів, що визначені податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2020 р. № 0223270405 (в частині податкової накладної № 2 від 29.09.2019 р.), у сумі 28 056,46 грн. (далі - збитки).

Пунктом 2 угоди визначено, що виконавець визнає, що порушення строків реєстрації податкової накладної № 2 від 29.09.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних сталося з його вини, через неналежне надання виконавцем послуг замовнику та неналежне виконання виконавцем обов`язків за договором № 01/10 від 01.10.2019 р.

В п. 3 угоди сторони погодили, що за угодою виконавець зобов`язується компенсувати завдані замовнику збитки у частині, що становить 21 042,34 грн.

Згідно з п. 4 угоди виконавець компенсує завдані замовнику збитки у частині, що становить 21 042,34 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок замовника протягом 10 (десяти) календарних днів, що настають за днем підписання угоди.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення зобов`язань за угодою про компенсацію №1 від 02.06.2020 року не сплатив передбачені угодою кошти в розмірі 21 042,34 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за угодою в розмірі 21 042,34 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати коштів за угодою про компенсацію №1 від 02.06.2020 року в розмірі 21 042,34 грн., у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 21 042,34 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання за угодою про компенсацію №1 від 02.06.2020 року.

Також позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання бухгалтерських послуг № 01/10 від 01.10.2019 року в частині порушення термінів подання податкових накладних на реєстрацію та термінів сплати податку на додану вартість, чим завдано позивачу збитки у розмірі 94 123,11 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже було встановлено судом вище, 02.06.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про компенсацію №1, за умовами якої виконавець зобов`язується компенсувати завдані замовнику збитки у частині, що становить 21 042,34 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок замовника протягом 10 (десяти) календарних днів, що настають за днем підписання угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 4 угоди слідує, що строк для сплати коштів у розмірі 21 042,34 грн. є таким, що настав 12.06.2020 року.

При цьому, доказів укладення між сторонами угоди про продовження строку сплати коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку по сплаті коштів у розмірі 21 042,34 грн. є 12.06.2020 року.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 21 042,34 грн. відповідач не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень угоди, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, з огляду на те, що відповідач умови угоди не виконав, суму коштів в строк, передбачений угодою, позивачу не сплатив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за угодою про компенсацію №1 від 02.06.2020 року в розмірі 21 042,34 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1259,08 грн., інфляційні витрати у розмірі 2041,11 грн. та 3% річних у розмірі 710,83 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5 угоди визначено, що за несвоєчасне перерахування та/або перерахування не в повному обсязі (не перерахування) грошових коштів у сумі 21 042,34 грн., виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1255,64 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3,44 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині нарахування інфляційного збільшення боргу судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло з 13.06.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних витрат за період з червня 2020 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2037,09 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 4,02 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 709,87 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,96 грн. позивачу належить відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 94 123,11 грн. суд зазначає наступне.

Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які, за доводами позивача, завдані тим, що відповідач своєчасно не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та своєчасно не сплатив податок на додану вартість.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управна сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин, і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов`язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Водночас, відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Таким чином, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 917/799/17 та від 10.03.2020 року у справі № 911/224/19.

Крім цього, виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Отже, несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН та несвоєчасна сплата податку на додану вартість не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статей 218, 224 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 908/3565/16.

Оскільки невиконання або неналежне виконання зобов`язання щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН та несвоєчасної сплати податку на додану вартість не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на відповідача господарської відповідальності у вигляді збитків.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 25 044,94 грн., з них: основного боргу - 21 042,34 грн. (двадцять одна тисяча сорок дві гривні 34 копійки), пені - 1255,64 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять гривень 64 копійки), інфляційних витрат - 2037,09 грн. (дві тисячі тридцять сім гривень 09 копійок) та 3% річних - 709,87 грн. (сімсот дев`ять гривень 87 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 477,04 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЕНА ПРО" (ідентифікаційний код 41865142, адреса: 04107, м. Київ, вул. Овруцька, 28-Б, кв. 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Екобуд" (ідентифікаційний код 42556112, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 7) грошові кошти: основного боргу - 21 042,34 грн. (двадцять одна тисяча сорок дві гривні 34 копійки), пені - 1255,64 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять гривень 64 копійки), інфляційних витрат - 2037,09 грн. (дві тисячі тридцять сім гривень 09 копійок), 3% річних - 709,87 грн. (сімсот дев`ять гривень 87 копійок) та судовий збір - 477,04 грн. (чотириста сімдесят сім гривень 04 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.12.2021р.

Суддя О.В. Котков