Ухвала суду № 101871894, 14.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

14.12.2021Справа № 910/18363/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» про забезпечення позову у справі №910/18363/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс»

про стягнення 2219871,02 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» (далі - відповідач) про стягнення 2219871,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №220420 від 22.04.2021 не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 2219871,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18363/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

10.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить до набрання рішенням законної сили, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Центрдорресурс» (ідентифікаційний код 38749259) в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2219871,02 грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №911/1595/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» вказує на те, що поставка погодженого товару за договором поставки №220420 від 22.04.2020 позивачем для відповідача була здійснена в повному обсязі в 2020 році і протягом року позивач не може отримати кошти в повному обсязі за поставлену продукцію, оскільки відповідач у порядку досудового врегулювання спору ігнорує всі звернення позивача щодо сплати наявної заборгованості, а відтак, враховуючи, що кошти є таким активом, який легко може зникти з банківських рахунків, позивач просить вжити визначені заходи забезпечення позову.

При цьому, позивач зазначає, що згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів №285399659, у відповідача відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого можливо було б задовольнити наявні грошові вимоги, в разі прийняття судом позитивного рішення, в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а наявне рухоме майно перебуває в заставі, про що свідчать витяги з Держаного реєстру обтяжень рухомого майна №Р234192, №Р234222, №Р234224 та №Р234229.

Водночас, позивач зауважує на тому, що відповідач є позичальником за кредитними договорами на загальну суму 25965000,00 грн, в забезпечення виконання яких передано майно, власниками яких є інші особи, що вбачається з витягу №285399659.

Разом з цим, заявник наголошує на тому, що з інформації, розміщеної на сайті Державної податкової служби України вбачається, що у відповідача наявний податковий борг та у органів державної податкової служби виникло права податкової застави на майно боржника, у зв`язку з чим Головним управлінням Державної податкової служби України у місті Києві зареєстровано податкову заставу згідно акту опису №304/26-15-13-03-27 від 05.10.2021 на рухоме майно відповідача з розміром основного зобов`язання 2245157,00 грн, в підтвердження чого надає витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р234192.

В свою чергу, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача становить 5000,00 грн, що в рази менше розміру заборгованості за договором поставки та виключає можливість задоволення вимог за рахунок статутного капіталу ТОВ «Центрдорресурс».

Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з товариства активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі"). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" та у справі "Пантелеєнко проти України").

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі №1-12/2003).

У позовному провадженні, під час накладення арешту на грошові кошти відповідача, слід обмежувати арештовані кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №915/538/19 та від 06.11.2018 у справі №923/560/17.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви, у зв`язку з чим вона підлягає задоволенню.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, судом враховано, що вказані заходи забезпечення позову не обмежують прав відповідача у здійсненні ним підприємницької діяльності, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадять тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, вжиті судом заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не є порушенням прав відповідача щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідача обов`язку його виконання.

В той же час, в розрізі зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» про забезпечення позову задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням суду у справі №910/18363/21 накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе (перейменована на М.Бойчука), буд. 10-А; ідентифікаційний код 38749259) в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2219871 (два мільйони двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 02 коп.

3. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку до 15.12.2024.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21, літ. «Г»; ідентифікаційний код 40993610).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 10-А; ідентифікаційний код 38749259).

Ухвала набирає законної сили 14.12.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко