Рішення № 101871375, 12.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/110/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2021 Справа № 908/1815/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1815/21

за позовом: Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, буд. 97, м. Чернігів, 14027, ідентифікаційний код 00497360),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський завод продтоварів” (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 31252267),

про стягнення 159321,11 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський завод продтоварів” про стягнення основного боргу в сумі 152460,00 грн., інфляційних втрат в сумі 5244,62 грн., трьох процентів річних у сумі 1616,49 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 25.06.2021 позовну заяву Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України залишено без руху в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1815/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/110/21. Судове засідання призначено на 05.08.2021.

03.08.2021 до суду від Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України надійшло клопотання про стягнення та розподіл судових витрат, а саме просить суд стягнути з ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2021 відкладено розгляд справи на 31.08.2021.

Ухвалою від 31.08.2021 визначено справу № 908/1815/21 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовче провадження, та відкладено підготовче судове засідання на 06.10.2021.

Ухвалою суду від 06.10.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/1815/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2021.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі Азізбекян Т.А. на лікарняному судове засідання у справі № 908/1815/21 перенесено на 15.11.2021, про що судом винесено ухвалу.

Ухвалою суду від 05.11.2021 судом, з власної ініціативи виправлено описку в ухвалі суду від 25.10.2021, у зв`язку з чим судове засідання перенесено з 15.11.2021 на 12.11.2021.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 12.11.2021 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 29.01.2021 між сторонами укладено договір №3-01 про науково-господарську діяльність з впровадження наукової продукції, на виконання умов якого позивач передав відповідачу озиме жито Жатва у кількості 277,2 ц на загальну суму 152460,00 грн. Враховуючи давні партнерські відносини з відповідачем відвантаження товару позивачем було здійснено без попередньої оплати. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу становить 152460,00 грн. За прострочку виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 5244,62 грн інфляції та 1616,49 грн 3% річних. Просить суд , на підставі ст. ст. 108, 208, 218,253, 386, 512, 530, 549, 610, 611, 625, 62?9, 655, 656, 593, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст.22, 179, 181, 193, 199, 216-218, 220, 224-225, 230, 231,232 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

У судовому засіданні 12.11.2021 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

29.01.2021 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (Інститут) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шевченківський завод продтоварів” (Підприємство) укладений договір №3-01 про науково-господарську діяльність з впровадження наукової продукції, за умовами якого (п. 1.1., п. 1.2.) Інститут передає для впровадження Підприємству партії наукової продукції: озиме жито Жатва у кількості 277,2 ц на загальну суму 152 460, 00 грн., Підприємство сплачує Інституту вартість цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, за передані партії наукової продукції, вказаної в п. 1.1. цього договору Підприємство сплачує Інституту вартість цього договору 152460,00 грн, в тому числі ПДВ 25410,00 грн на умовах 100% передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 152460,00 грн, про що свідчить довіреність № 3 від 02.02.2021, накладна № 11 від 02.02.2021 та рахунок № 11 від 29.01.2021.

Накладна підписана та скріплена печатками Інституту та Підприємства.

Поставлена продукція прийнята відповідачем у повному обсязі, заперечень щодо якості та/або кількості поставленої продукції на адресу позивача не надходило.

Зобов`язання щодо розрахунку за поставлену продукцію відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач направив на адресу ТОВ “Шевченківський завод продтоварів” претензію від 22.03.2021 № 14-17/160 з вимогою терміново, протягом 2 календарних тижнів погасити існуючий борг у сумі 152460,00 грн.

Претензія залишена відповідачем без реагування, борг не погашений.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати продукції стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 152460,00 грн основного боргу., 3% річних у розмірі 1616,49 грн та 5244,62 грн інфляції у примусовому порядку.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши договір і передавши продукцію відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриману продукцію.

Відповідач за поставлену продукцію не розрахувався, доказів суду не надав.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 152460,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1616,49 грн за період з 03.02.2021 по 11.06.2021 та інфляційні втрати у розмірі 5244,62 грн за період лютий 2021 року – квітень 2021 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Перевіривши заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано правильно, відтак вимоги в цій частині задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Відповідач доказів оплати отриманої продукції суду не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2289,83 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також, позивачем заявлено про відшкодування з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу за договором про надання правової допомоги № 70 від 16.06.2021.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 70 від 16.06.2021, акт № 4 приймання – передачі наданих послуг. Також, подано платіжне доручення № 521 від 18.06.2021 на суму 6000,00 грн., що підтверджують понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, з огляду на визначені нормами ГПК та практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена позивачем сума на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг.

При цьому вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський завод продтоварів” (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 31252267) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, буд. 97, м. Чернігів, 14027, ідентифікаційний код 00497360) – 152460 (сто п`ятдесят дві тисячі триста двадцять одна) грн 11 коп. основного боргу, 5244 (п`ять тисяч двісті сорок чотири) грн 62 коп. інфляції, 1616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) грн 49 коп. 3% річних, 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 83 коп. судового збору та 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.12.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян