Рішення № 101871191, 01.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/122/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2021 справа № 908/1887/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБАРВИ” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, кімн. 422)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення 788990,76 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОБАРВИ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” 788990,76 грн., які складаються з 788083,92 грн. основного боргу та 906,84 грн. 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 справу № 908/1887/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1887/21, присвоєно справі номер провадження 18/122/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 25.08.2021 ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 22.09.2021. Ухвалою від 22.09.2021 підготовче засідання відкладено на 20.10.2021. Ухвалою від 20.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 09.11.2021; ухвалою від 09.11.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 01.12.2021.

Від позивача 29.11.2021 надійшла заява про проведення судового засідання 01.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 16.11.2021 заяву товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБАРВИ” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Від позивача 01.12.2021 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання, в якому представник позивача повідомив суд про участь в іншому судовому процесі та просив розглядати справи без його участі за наявними матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 01.12.2021 судом прийнято рішення.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару. Позивач зазначив, що відповідачу засобами електронного зв`язку та поштою неодноразово направлялись примірники договору поставки № 118-0719/АБ від 24.07.2019, до теперішнього часу договір з боку відповідача не підписаний і екземпляр позивача не повернутий, тому має місце бездоговірна поставка товару. За доводами позивача, зобов`язання щодо поставки товару він виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1532083,92 грн., що підтверджується підписаними з боку відповідача без зауважень видатковими накладними за період з 06.08.2019 по 28.08.2020. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 744000,00 грн. Направлена на адресу відповідача 26.05.2021 вимога щодо сплати заборгованості у 7-денний строк залишена останнім без реагування. Як стверджував позивач, станом на момент подання позову заборгованість відповідача за отриманий товар складала 788083,92 грн. За порушення зобов`язання щодо погашення заборгованості після отримання вимоги позивачем нараховано відповідачу 906,84 грн. 3% річних. Посилаючись на ст.ст. 526, 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього розрахунку судових витрат позивачем віднесено 18000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від відповідача 30.07.2021 (конверт від 27.07.2021, в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що на видаткових накладних № 2595 від 17.12.2019, № 617 від 12.03.2020№ 1386 від 03.06.2020, № 1553 від 22.06.2020, № 1856 від 22.07.2020, № 2241 від 28.08.2020 відсутні підписи Туманова Володимира Володимировича або будь-які інші підписи представників ТОВ «Агропромислова компанія». Також відповідач заперечив належність ТОВ «Агропромислава компанія» відбитку печатки на перелічених видаткових накладних. Відповідач звернув увагу, що у видаткових накладних міститься посилання на договір № 118-0719/АБ від 24.07.2019, який сторонами не укладався. Також, за доводами відповідача, позивачем на підтвердження факту поставки не надано податкові накладні. Позовні вимоги відповідач визнав безпідставними та необґрунтованими у зв`язку з невідповідністю наданих позивачем документів та викладених фактів дійсним обставинами справи. Крім того відповідач заперечив заявлені позивачем витрати на правову допомогу та зазначив, що по тексту договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 29.04.2021 не вбачається надання допомоги саме по цій справі, не вказана вартість 1 години роботи, відсутні додатки № 1 та № 2 до нього. Відповідач вказав, що сума витрат на правову допомогу є непропорційною до предмету позову та ціни позову, а також обсягу наданих адвокатом послуг. Відповідач просив винести рішення з урахуванням поданого відзиву, у вимозі про стягнення 18000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Від відповідача 26.08.2021 надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи - оригіналів платіжних доручень № 4506 від 12.08.2021, № 4524 від 13.08.2021, №4802 від 20.08.2021 на загальну суму 80000,00 грн., які підтверджують факт здійснення відповідачем на користь позивача сплати коштів, за доводами відповідача, сума основного боргу складає 708083,92 грн.

Позивачем 13.09.2021 надано відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що на всіх видаткових накладних на отримання товару міститься підпис повноваженого представника відповідача у вигляді зазначення прізвища та ініціалів представника (Туманов В.В.) та відбуток печатки підприємства відповідача. Доводи відповідача щодо неналежності печатки ТОВ «Агропромислова компанія» на видаткових накладних позивач вважає безпідставними, оскільки жодних повідомлень від відповідача щодо втрати чи знищення печатки не надходило. Також позивач зазначив, що податкові накладні за спірними поставками зареєстровані в ЄРПН в строки, передбачені ПК України. Позивач відзначив, що на підтвердження існування заборгованості, а також її визнання відповідачем свідчить факт часткової оплати заборгованості після відкриття провадження у справі на загальну суму 140000,00 грн. Заперечення відповідача щодо заявлених 18000,00 грн. витрат на правову допомогу позивач відхилив та зазначив, що в Додатку № 3 до договору про надання правової допомоги чітко зазначено про вартість кожного виду робіт за 1 годину. До відповіді на відзив позивачем долучені копії податкових накладних за спірним поставками.

Також від відповідача 21.09.2021 надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи - оригіналів платіжних доручень № 4965 від 27.08.2021, № 5148 від 03.09.2021, №5267 від 09.09.2021 на загальну суму 80000,00 грн., які підтверджують факт здійснення відповідачем на користь позивача сплати коштів, за доводами відповідача, сума основного боргу складає 628083,92 грн.

Від відповідача 18.10.2021 надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи - оригіналів платіжних доручень № 5481 від 17.09.2021, № 5631 від 24.09.2021, №5750 від 01.10.2021, №5883 від 08.10.2021 на загальну суму 70000,00 грн., які підтверджують факт здійснення відповідачем на користь позивача сплати коштів, за доводами відповідача, сума основного боргу складає 568083,92 грн.

Від відповідача 04.11.2021 надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи - оригіналів платіжних доручень № 5988 від 13.10.2021, № 6080 від 20.10.2021, №6220 від 29.10.2021 на загальну суму 35000,00 грн., які підтверджують факт здійснення відповідачем на користь позивача сплати коштів.

Від позивача 04.11.2021 надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 265000,00 грн., у зв`язку з частковим погашенням відповідачем основної заборгованості у вказаній сумі. Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 523990,76 грн., з яких: 523083,92 грн. основного боргу та 906,84 грн. 3% річних, 11834,87 грн. судового збору та 18000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від позивача 01.12.2021 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписки по рахунку за період з 01.11.2021 по 26.11.2021, яка підтверджує погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 25000,00 грн.

Всі заяви позивача та відповідача прийняті судом до розгляду.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу у судовому засіданні 01.12.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОБАРВИ” (постачальником, позивачем у справі) без укладення договору за період з 06.08.2019 по 28.08.2020 поставлено на адресу приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (покупця, відповідача у справі) товар (ветеринарні препарати) на загальну суму 1532083,92 грн.

Вказані обставини підтверджуються копіями видаткових накладних:

- № 1572 від 06.08.2019 на суму 96934,20 грн. з ПДВ;

- № 1731 від 27.08.2019 на суму 75297,00 грн. з ПДВУ;

- № 2156 від 18.10.2019 на суму 132468,00 грн. з ПДВ;

- № 2518 від 06.12.2019 на суму 196 581,60 грн. з ПДВ;

- № 2595 від 17.12.2019 на суму 3000,00 грн. з ПДВ;

- № 65 від 13.01.2020 на суму 149964,00 грн. з ПДВ;

- № 617 від 12.03.2020 на суму 13022,28 грн. з ПДВ;

- № 707 від 20.03.2020 на суму 219526,68 грн. з ПДВ;

- № 1056 від 29.04.2020 на суму 149578,92 грн. з ПДВ;

- № 1340 від 01.06.2020 на суму 71046,36 грн. з ПДВ;

- № 1386 від 03.06.2020 на суму 83572,20 грн. з ПДВ;

- №1553 від 22.06.2020 на суму 23794,56 грн. з ПДВ;

- № 1856 від 22.07.2020 на суму 85542,12 грн. з ПДВ;

- № 2067 від 11.08.2020 на суму 104544,00 грн. з ПДВ;

- № 2241 від 28.08.2020 на суму 127212,00 грн. з ПДВ.

Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних всі перелічені податкові накладні, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкових накладних за вказаний період. Всі податкові накладні зареєстровані позивачем в ЄРПН в строки, передбачені ПК України.

У зв`язку з відсутністю повної оплати вартості отриманого товару позивачем 26.05.2021 на адресу відповідача направлено вимогу вих. № 7 від 25.05.2021 щодо погашення 788083,92 грн. заборгованості, що підтверджується відповідними накладною АТ «Укрпошта» та описом вкладення у цінний лист від 26.05.2021. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана уповноваженим представником відповідача 31.05.2021. Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вказує позивач, відповідачем вартість отриманого товару не сплачено, що стало підставою для звернення до суду та нарахування на суму заборгованості відсотків річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаних видаткових накладних між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст.202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у спірних видаткових накладних міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В даному випадку ані законом, ані Договором (письмовий договір відсутній) інше не встановлено. Факт отримання товару за наведеними видатковими накладними підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним – при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов`язуючим – це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно двосторонньо підписаних видаткових накладних. Отже, з моменту підписання покупцем цих видаткових накладних та отримання вказаного в них товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалі справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку покупця без зауважень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав відповідачу товар на суму 1532083,92 грн. Вартість товару відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача за видатковими накладними товар, яка станом на час розгляд справи становила 788083,92 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 788083,92 грн. основного боргу за отриманий за видатковими накладними товар заявлена обґрунтовано.

До початку розгляду справи по суті відповідачем заборгованість погашено на суму 290000,00 грн., залишок заборгованості – 498083,92 грн.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 290000,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 498083,92 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту поставки з огляду на відсутність підпису його повноважного представника на спірних накладних, ненадання позивачем податкових накладних за спірний період, а також наявність у спірних видаткових накладних посилань на договір, якого не існує, суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи містять докази, які свідчать про вчинення правочину по поставці товару та його схвалення відповідачем, оскільки останній вчиняв дії, що свідчать про прийняття товару.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що у період з 06.08.2019 по 28.08.2020 за видатковими накладними позивачем поставлено відповідачу товар (ветеринарні препарати) на загальну суму 1532082,92 грн. На всіх видаткових накладних, які заперечує відповідач, міститься підпис представника відповідача про отримання товару у вигляді зазначення прізвища та ініціалів уповноваженої особи на отримання товару «Туманов В.В.», що не суперечить діючому законодавству. На дату подання позовної заяви за поставлений товар існувала заборгованість (основний борг) відповідача на користь позивача в розмірі 788083,92 грн.

Відповідачем неодноразово перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти з призначенням платежу: за вет. препарати згідно певних рахунків, про що свідчать в тому числі надані відповідачем платіжні доручення, а також виписки по рахункам. Позивачем вимоги чинного законодавства щодо оформлення первинних документів сторонами правочину дотримані; слід зазначити, що на всіх видаткових накладних стоїть одна й та сама печатка ПрАТ “Агропромислова компанія”, і на тих, щодо яких відповідач заперечує її належність, і на тих, що не заперечує.

Таким чином, відсутні будь-які підстави вважати, що видаткові накладні підписано зі сторони відповідача неповноважною особою, а наступного схвалення правочину не відбулося.

Відносно доводів відповідача про неналежність печаток підприємства на оспорюваних відповідачем видаткових накладних суд зауважує, що в силу діючого законодавства саме на відповідальних осіб відповідача покладається обов`язок щодо обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків. Доказів того, що відповідачем повідомлялось відповідним органам МВС про викрадення або втрату печатки підприємства суду не надано.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 906,84 грн. 3% річних.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 08.06.2021 по 21.06.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 906,84 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнаних судом обґрунтованими позовних вимог не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо оплати вартості отриманого за видатковими накладними товару у визначених законом строк не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 498083,92 грн. основного боргу, 906,84 грн. 3% річних. В частині стягнення 290000,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Хмарська Яна Віталіївна згідно ордеру на надання правової допомоги серія КВ № 853477 від 22.06.2021 та договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 29.04.2021, укладеного з ТОВ “АГРОБАРВИ”.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2021 Адвокатським бюро Яни Хмарської (Адвокатське бюро) та ТОВ “АГРОБАРВИ” (Клієнт) укладений договір про надання правової допомоги № 1.

Також, тими ж сторонами 24.05.2021 підписано Додаток № 3 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1, згідно з п. 1 якого сторони узгодили, що Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правову правничу) допомогу по стягненню заборгованості з приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” 788990,76 грн. основного боргу та штрафних санкцій; орієнтовна вартість витрат в суді першої інстанції складає 18000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копії платіжного доручення № 801 від 23.06.2021 на суму 18000,00 грн. (оплата за послуги професійної правничої допомоги згідно договору № 1 від 29.04.2021).

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Хмарської Яни Віталіївни, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “АГРОБАРВИ” є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача щодо непідтвердженості та неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу предмету позову суд відхиляє як необґрунтовані.

Позивачем до заяви про часткове закриття провадження у справі від 01.11.2021 долучено акт наданих послуг № 2 від 30.06.2021 на суму 18000,00 грн. та Звіт про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2021 з детальним розрахунком наданих послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду не заявляв та не довів їх неспівмірності заявленим у позові вимогам.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 18000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1887/21.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, п. 1 ч. 2 ст. 231, ст.ст. 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175; ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБАРВИ” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, кімн. 422; ідентифікаційний код 38453454) 498083,92 грн. (чотириста дев`яносто вісім тисяч вісімдесят три грн. 92 коп.) основного боргу, 906,84 грн. (дев`ятсот шість грн. 84 коп.) 3% річних, 11821,25 грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять одну грн. 25 коп.) судового збору та 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

3. В частині стягнення 290000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 13.12.2021.

Суддя В.В. Левкут