Рішення № 101868272, 14.12.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2329/17

Провадження № 2/344/244/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IFU0G50000006889 від 11.04.2008 року у розмірі 62 770.71 грн. та судових витрат, понесених по справі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 11.04.2008 року уклали кредитний договір № IFU0G50000006889, згідно якого Банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 9981,83 грн. на термін до 11.04.2028 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрата згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № IFU0G50000006889. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 08.02.2017 року має заборгованість 74260,12 грн., яка складається з наступного: 9633,15 гри. - заборгованість за кредитом; 20398,10 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 44228,87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 11489,41 грн., яка була задоволена рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "Приватбанк", різниця становить 62770,71 грн. Отже, заборгованість до стягнення становить 62 770,71 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив в разі неявки в судове засідання відповідача проводити розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 3).

Відповідач в судове засідання не з`явився, у матеріалах справи наявні клопотання його представника ОСОБА_2., у яких представник відповідача вказує про наявність рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ "Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № IFU0G50000006889, а тому позивач вдруге просить стягнути заборгованість за тим самим кредитним договором, з огляду на що наявні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 11.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IFU0G50000006889.

Відповідно до умов договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 9981,83 грн. на строк з 11.04.2008 року до 11.04.2028 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (п.п. 7.1 Договору).

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 132,98 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками.

Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 08.02.2017 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 74260,12 грн., яка складається з наступного: 9633,15 гри. - заборгованість за кредитом; 20398,10 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 44228,87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Від цієї суми заборгованості позивачем віднімається сума у розмірі 11489,41 грн., яка була задоволена рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "Приватбанк", різниця становить 62770,71 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість до стягнення становить 62 770,71 грн.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ " Приватбанк " 11489 грн. 41 коп.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «УФА «Верус», вимоги Банку задоволено в частині ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "Приватбанк" 11489 грн. 41 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9818,15 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 1472,23 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 199,03 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у пунктах 91-93 Постанови Пленуму Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Окрім того, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) вбачається, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Окрім того, на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України та пені, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк», звернувшись з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого винесено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2011 року, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та неустойки.

Суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики та неустойки, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин справи слід констатувати, що Банк, звернувшись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № IFU0G50000006889 від 11.04.2008 року, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки, належних на підставі ст.1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінив порядок, умови і строк дії даного кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду від 03.03.2011 року про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні заборгованість за кредитним договором від була визначена у повному обсязі, тому кредитор має право на отримання гарантій внаслідок належного виконання зобов`язання, у порядку визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не шляхом стягнення заборгованості у вигляді процентів за цим же кредитним договором.

Таким чином, після ухвалення вищевказаного судового рішення позивачем було проведено лише донарахування процентів за користування кредитними коштами, які було стягнуто перед цим.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України Банк не заявляв, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (частина перша ст. 13 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Керуючись наведеним та на підставі ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, ч.4 ст. 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2021 року.