Рішення № 101867989, 08.12.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1013/21

Номер провадження № 2/194/363/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якій зазначає, що ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «Приватбанк» та підписала заяву б/н від 16.09.2005 р..

Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві та був ознайомлений з умовами кредитування в АТ «Приватбанк», що підтверджується підписом позичальника у анкеті-заяві. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності 634 ЦК України, був укладений кредитний Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського вкладу. Банком на підставі Договору про надання банківських послуг було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому збільшився до 5500 грн.. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, п. 3.3 Договору, на підставі яких позичальник при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення норм закону та умов договору позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову в прийнятті спадщини у строк з 21.03.2019 р. по 21.09.2019 р.. Позивач вказує, що в даному випадку спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Крім того, позивач зазначає, що на виконання вимог ст. 1281 ЦК України, 19.05.2020 р. АТ КБ «Приватбанк» була направлена претензія кредитора до Тернівської державної нотаріальної контори та 07.08.2020 р. отримана відповідь. 16.11.2020 р. до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, за якою позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті, заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 16.09.2005 р. становить 5484,88 грн., яка складається з наступного: 5484,88 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 5484,88 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 5484,88 грн. за кредитним договором б/н від 16.09.2005 р., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак засобами електронного зв`язку надіслав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутністю представника позивача, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов та заяви про розгляд справи за їхньої відсутністю до суду не надали, у зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що встановлено, що між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на підставі анкети-заяви б/н від 16.09.2005 р., відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору, витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умов та правил надання банківських послуг, (а.с. 28-39).

Згідно з Статутом АТ КБ «Приватбанк», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 594, АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ КБ «Приватбанк» про що проведено державну реєстрацію змін згідно з Витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 57-59).

З довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3 видно, що кредитний ліміт кредитної картки періодично змінювався, а саме, встановлювався, збільшувався до 5500 грн., та зменшувався до 0,00 грн., та остання зміна кредитного ліміту відбулася 29.03.2019 р. і кредитний ліміт по кредитній картці ОСОБА_3 зменшено до 0,00 грн. (а.с. 27).

Крім того, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_3 користувалася кредитними коштами на власні потреби та здійснювала поповнення кредитної картки на погашення заборгованості, про що свідчить виписка АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_3 за договором б/н станом на 05.02.2021 р. (а.с. 13-26).

Відповідно до розрахунків заборгованості по кредитному договору б/н від 16.09.2005 р., зокрема, станом на 03.02.2021 р. заборгованість позичальника за тілом кредиту, в т.ч. за простроченим тілом кредиту становить 5484,88 грн. (а.с. 6-12).

З позовної заяви видно, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник - ОСОБА_3 померла, про що також свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 25.03.2019 р. Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 46).

19.05.2020 р. позивачем направлено претензію кредитора № SAMDN20000003909160 від 29.04.2020 року, в порядку ст. 1281 ЦК України до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з вимогою включити кредиторські вимоги АТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу та повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком у розмірі 5484,88 грн. (а.с. 47-48).

З листа завідуючої Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтоки З.В. від 24.07.2020 р. за вих. № 408/01-16, на претензію кредитора № SAMDN20000003909160 від 29.04.2020 року, видно, що державний нотаріус залишив без виконання претензію АТ КБ «Приватбанк» після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням причин повернення, а саме: відповідно до ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. В претензії не зазначено коли банку стало відомо про смерть спадкодавця, отже банком пред`явлена претензія поза межами визначених законом строків (а.с. 49).

16.11.2020 р. засобами поштового зв`язку «Укрпошта» позивач направив відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-претензію № 5484.88 від 09.11.2020 р. про сплату заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 16.09.2005 р., яка станом на дату смерті становить 5484,88 грн. (а.с. 50-53).

Відповідно до ст.ст. 11, 525 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника, і вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц та у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 199/0940/16.

За ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом з матеріалів справи не встановлено коли банку стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про прийняття спадщини відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Крім того, до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із претензією кредитора позивач звернувся лише 19.05.2020 р., у зв`язку з чим державний нотаріус залишив без виконання претензію АТ КБ «Приватбанк» після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки банком пред`явлена претензія поза межами визначених законом строків. На підставі чого, позивачем пропущений строк пред`явлення вимоги до спадкоємця, передбачений статтею 1281 ЦК України.

Також, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на час відкриття спадщини з спадкодавцем ОСОБА_3 постійно проживали відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і ця обставина підтверджується лише тим, що в паспорті відповідачів зазначена однакова адреса реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , про що також свідчить довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщені, надана 29.07.2021 р. за № 3048 на вимогу суду відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 81).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «Приватбанк», на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, законодавець чітко встановлює процесуальний порядок встановлення обставин, що має значення для вирішення спору про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємця боржника.

Перш за все, суд встановлює коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

В правових позиціях, викладених у пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Виходячи зі змісту зазначеної вище норми, це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц та від 12 серпня 2020 року у справі №61-20217св19.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

З огляду на викладене, спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише у разі прийняття майна у спадщину та у межах вартості успадкованого майна. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

З матеріалів справи встановлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася, про що свідчить лист завідувача Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтоки З.В. від 30.07.2021 року № 521/01-16 (а.с. 82-83).

Позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів належності спадкодавцям будь-якого рухомого чи нерухомого майна, так і його вартості.

За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, АТ КБ «Приватбанк» не доведено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли після померлої спадщину, вартість якої може задовольнити вимоги кредитора.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що АТ КБ «Приватбанк» пред`явив вимоги кредитора поза межами строків, передбачених ст. 1281 ЦК України, які є преклюзивними, а також те, що відповідачі прийняли спадщину, після померлої ОСОБА_3 , у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, вартість якої може задовольнити вимоги кредитора, суд приходить до висновку, що відсутні обґрунтовані підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором б/н від 16.09.2005 р. у розмірі 5484,88 грн..

У зв`язку з відмовою АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу кредитором спадкодавця, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 258, 263-265, 274, 280-281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне рішення складено 13.12.2021 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін