Ухвала суду № 101867908, 14.12.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2873/21

Провадження № 1-кп/206/199/21

У Х В А Л А

14.12.2021в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі :

головуючий,суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Мороз В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041700000180 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України,

за участісторін кримінального провадження:

прокурора Михновецького О.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Рижик Р.О.

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2021 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська був отриманий зазначений вище обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041700000180 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав думку прокурора.

Захисник обвинуваченого адвокат Рижик Р.О. в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, зазначені прокурором не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Вислухавши думку прокурора, захисника, позицію потерпілого, обвинуваченого, суддя вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1,3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Отже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 суддя враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів внутрішніх справ, прокуратури та суду. Окрім цього, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками.

Крім того, ОСОБА_1 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м`якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а тому відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд не може прийняти до уваги доводи захисника про те, що застосовування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки судом встановлено, що наведені прокурором ризики заслуговують на увагу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10 лютого 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий, суддя А.О. Сухоруков