Рішення № 101866072, 09.12.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7093/21

Провадження № 2/487/2789/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря І.А. Довбня

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача майнову шкоду та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що в результаті ДТП позивачу завдано матеріальні збитки, а саме пошкоджено транспортний засіб BMW 328D реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності. Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2021 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля на дату ДТП – 11.06.2021 року становить 112107,53 грн. з урахуванням ПДВ. Прибутковим касовим ордером підтверджується, що позивачем сплачено вартість ремонтних робіт та деталей на вищевказану суму. Відповідачем з ТДВ «МСК» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №203140018 від 13.03.2021 року. Позивачем на офіційну поштову адресу ТДВ «МСК» направлено лист з повідомленням про ДТП, а також заяву про страхове відшкодування. Даний лист страховою компанією отримано не було. Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, ТДВ «МСК» знаходить в стані припинення з 22.05.2021 року. Позивачем, також, направлено заяву до Моторного (транспортного) страхового бюро України. МТСБУ повідомило, що вжиті заходи досудового врегулювання досудового врегулювання не призвели до позитивного результату, а також, що вони не можуть застосувати заходи впливу до ТДВ «МСК», оскільки членство зазначеного страховика в МТСБУ припинено. Позивачем подано скаргу до Національного банку України. Листом №14-0004/78871 від 27.08.2021 року НБУ повідомив, що прийняв розпорядження від 02.07.2021 року про анулювання всіх ліцензій страховика за заявою страхової компанії та роз`яснили право на звернення до суд стосовно стягнення страхового відшкодування з винуватця ДТП. У зв`язку з вищевикладеним, звернулись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2021 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

09.11.2021 року від представника МТСБУ надійшли письмові пояснення по справі згідно яких з 02.07.2021 ТДВ «Міжнародна страхова компанія» втратило статус асоційованого члена МТСБУ. Всі договори, що укладені страховиком до припинення членства в МТСБУ, продовжують діяти до закінчення їх строку дії. Припинення ТДВ «Міжнародна страхова компанія» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань за укладеними раніше договорами. Пунктом 52.5 ст. 51 Закону визначено, що страховик, членство якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов ’язання згідно з укладеними ним договорами обоє ’язкового страхування иивільно-правової відповідальності. Відповідно до положень пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ може здійснити регламентну виплату позивачу виключно, якщо вимоги останнього включені до затвердженого судом реєстру кредиторів, а також судом затверджено ліквідаційний баланс страховика, яким підтверджена відсутність коштів та майна страховика за рахунок яких можливе погашення боргу кредиторів з обов`язкового страхування.У даному випадку відсутні відомості про визнання господарським судом ТДВ «Міжнародна страхова компанія» банкрутом, за явлення вимог до страховика у процесі банкрутства, набуття ним статусу кредитора. Не заявлені вимоги до страховика не породжують для МТСБУ будь-яких зобов`язань перед кредиторами останнього відповідно до Закону.

18.11.2021 року на адресу суду від сторони відповідача надійшов відзив згідно якого, сторона не заперечує проти факту ДТП та адміністративної відповідальності за його вчинення. Однак зазначає, що в даному випадку цивільна відповідальність відповідача на час ДТП – 11.06.2021 року була належним чином застрахована ТДВ «Міжнародна страхова компанія», тому в даному випадку відповідне відшкодування має проводитись страховою компанією. Також зазначив, що якщо у заподіювала шкоди є діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, потерпілий має звернутись до страхової компанії винуватця ДТП за страховим відшкодуванням, а у разі безпідставної не виплати такого відшкодування з відповідним позовом до суду, що відповідає висновку, викладеному у Постанові ВС по справі 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року. Але позивач цього не зробив, а подав позов до неналежного відповідача. Позивачем обрано не правильний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того зазначено, що сторона відповідача не згодна з сумою позову, оскільки звіт експерта, що долучений до позову не містить даних про повідомлення відповідача про проведення такого дослідження, не містить відомостей про направлення в подальшому звіту відповідачу, а тому він проведений в супереч встановленої законодавцем процедурі, і є не недопустимий доказ.

25.11.2021 року на адресу суду стороною позивача було надано відповідь на відзив, згідно якого підтримано позовні вимоги у повному об`ємі та заперечив проти наданого відзиву з посиланням на те, що підставою для подання заяви про визнання кредиторських вимог до TOB «МСК» стала постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2021 року по справі № 487/4469/21, якою ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Крім того, ч. З ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заява кредитора, серед іншого, повинна містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені). Визначити розмір вимог кредитора до боржника, який арбітражний керуючий може включити до реєстру кредиторських вимог можливо тільки за рішенням суду. Проте, як свідчать дані ЄДРПОУ, реєстр кредиторів ТДВ «МСК» вже сформований і подання позову до ТДВ «МСК» фактично не надасть позивачу можливості стягнути в подальшому майнову шкоду, оскільки він як мінімум не буде мати законодавчо визначених підстав для включення до реєстру кредиторських вимог ТДВ «МСК» у зв`язку з тим, що реєєстр вже затверджений, а строк пред`явленім кредиторських вимог закінчився. Зазначає, що посилання сторони відповідача на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 року оскільки дана постанова не містить жодних роз`яснень щодо порядку відшкодування шкоди у разі, якщо страхова компанія знаходиться у ліквідації і строк заявления кредиторських вимог закінчився її членство в МТСБУ припинено та вона втратила статус фінансової установи та не підпадає у наглядову компетенцію НБУ. Звернення позову саме до винуватця ДТП у даному випадку, узгоджується не тільки з практикою Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, а і відповідає принципам добросовістності і розумності. Також додав, що не згода відповідача із ціною позову нічим не обґрунтована, а саме вона визначена з урахуванням реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи та виконання робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без сторони позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, надано до суду заяву, згідно якої сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з урахуванням раніше наданого відзиву на позовну заяву та просить розглянути справу без участі.

Представник МТСБУ в судове засідання не з`явився, у раніше поданих поясненнях просив проводити розгляд справи без участі третьої особи.

Представник ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду питання.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2021 року, 11.06.2021 року о 19 годині 10 хвилин в м. Миколаєві, водій ОСОБА_6 керуючи т/з Nissan Rogue н.з. НОМЕР_2 був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, після виїзду з другорядної дороги вул. Фалеєвської на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг не надав перевагу в русі та допустив зіткнення із рухавшимся по головній дорозі вул. Нікольській т/з BMW 328D н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 . Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с.11)

Власником автомобіля BMW 328D реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .(а.с. 8)

Звітом №158-21 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля BMW 328D реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що вартість вказаного збитку складає 112107,53 грн. (а.с. 25-69)

Відповідно до акту виконаних робіт №РО-0000002 від 04 жовтня 2021 року загальна вартість технічного обслуговування автомобіля BMW 3 серія АКПП, реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 123200,00 грн. (а.с. 71-72)

Прибутковим касовим ордером №0 від 04.10.2021 року підтверджено сплату позивачем виконаних робіт. (а.с.73)

Згідно полісу №203140018 від 12.03.2021 року ОСОБА_6 з ТДВ «МСК» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с. 14)

Позивач звертався до страховика відповідача через засоби поштового зв`язку з відповідним Повідомленням про дорожньо – транспортну пригоду від 12.06.2021 року та заявою (а.с.15 - 16). Лист було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 17).

Даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, листом МТСБУ №4-04/24323 від 09.07.2021 року та листом НБУ №14-0004/78871 від 27.08.2021 року підтверджено, що ТДВ «МСК» знаходиться в стані припинення з 22.05.2021 року. (а.с. 18-24)

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 11.06.2021 року о 19 -10 год. в м. Миколаєві, з вини ОСОБА_6 , був пошкоджений автомобіль BMW 328D реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 тому позивач має право на відшкодування спричиненої шкоди з боку відповідача.

Що стосується посилань сторони відповідача на те, що вона не є належним відповідачем по вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, передбачено, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо потерпілий звершися до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Аналогічні по суті висновки викладені в постановах Верховного Суду України: від 14 вересня 2016 року в справі № 6-725цс16; від 26 жовтня 2016 року у справі № 756/12292/14-ц; від 21 грудня 2016 року у справі № 760/25782/14-ц.

Крім того, 11.12.2019 року Велика Палата Верховного Суду при розгляді цивільної справи Справа № 465/4287/15 (Провадження № 14-406цс19) дійшла до наступного висновку.

Право на звернення до суду закріплено у Конституції України і на час звернення позивача із позовом відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширювалася на всі правовідносини, що виникали у державі.

На час розгляду справи були внесені зміни до статті 124 Конституції України та передбачено , що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Тобто, якщо на час звернення з позовом не було будь-яких обмежень для такого звернення, то з набранням чинності змін до Конституції України від 02.06.2016 року, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Закон № 1961-IVрегулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія,транспортного засобу, причетного до дорожньо транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від висновків якої вважала за необхідне відступити колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Судом при розгляді справи встановлено, що у даному випадку сторона позивача зверталась до страховика відповідача через засоби поштового зв`язку з відповідним Повідомленням про дорожньо – транспортну пригоду від 12.06.2021 року та заявою (а.с.15 - 17) однак лист було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того позивач через ДТП звертався з відповідними запитами до МТСБУ та Національного банку України на, та отримав офіційні відповіді, щодо ліквідації ТДВ «МСК», зупинення ліцензії страховика та не можливості задоволення його вимог, щодо відшкодування шкоди у не судовому порядку. (а.с.20-24).

Тому твердження сторони відповідача про те, що позивачем порушено порядок відшкодування шкоди та того, що вона не являється належним відповідачем по справі є безпідставними та спростовуються дослідженими доказами по справі.

Що стосується твердження про солідарну відповідальність відповідача та ТДВ «МСК», необхідно зазначити, що в постанові Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі № 308/3162/15-ц викладено правовий висновок про те, що законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

Що стосується не згоди сторони відповідача з наданим звітом №158-21 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку (112107,53 грн.) та Актом виконаних робіт №РО-0000002 від 04.10.2021 року (123200,00 грн.) суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, положеннями ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідачем не надано суду будь – яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень щодо наданого розрахунку понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля. Не надано суду і будь – якого альтернативного розрахунку.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Квитанцією про сплату №20493 від 11.10.2021 року позивачем підтверджено сплату судового збору у розмірі 1232,00 грн. (а.с. 81)

Договором про незалежну експертну оцінку КТЗ від 12.06.2021 року встановлена вартість робіт у розмірі 2500,00 грн. (а.с. 70)

Відповідно до квитанції №0 0.2183524881.1 від 03.07.2021 року позивачем підтверджено сплату проведеної експертної оцінки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 3732,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 11-13, 76-78, 81, 89, 141, 223, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду у сумі 123200 (сто двадцять три тисячі двісті) грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 3732 (три тисячі сімсот тридцять дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», місцезнаходження: м. Харків, пр. Гагаріна, 41/2, корп. 8, оф. 1-12, код ЄДРПОУ: 31236795.

Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ: 21647131.

Повний текст складено 13.12.2021 року.

Суддя А.А. Лагода