Рішення № 101863614, 07.12.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28136/21

Провадження № 2/761/10654/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про припинення обтяження, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2021 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (відповідач), в якому просив припинити обтяження, яке накладене на підставі договору застави транспортного засобу №5102.09.00.2104 серія та номер 996, виданий 25.11.2014 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А., виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження, зареєстроване 16.03.2020 р. о 16:35 год. за №27587042 реєстратором Регіональної філії м. Києва Київської області ДП «Національні інформаційні системи», яким обтяжено транспортний засіб, д.н.з. НОМЕР_1 , марки «Subaru», кузов № НОМЕР_2 , колір зелений, 2014 р.в., власником якого є ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 24.02.2015 р. є власником автомобіля марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_3 ,, кузов № НОМЕР_2 . 22.05.2021 р. з витягу з Державного реєстру обтяжень позивачу стало відомо про наявність запису про обтяження №27587042 від 16.03.2020 р., вчиненого реєстратором Регіональної філії м. Києва Київської області ДП «Національні інформаційні системи», щодо належного позивачу автомобіля. Підставою для обтяження став договір застави транспортного засобу №5102.09.00.2104 серія та номер 996, виданий 25.11.2014 р., боржник - ОСОБА_2 , обтяжувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»

Позивач зазначає, що на час придбання ним транспортного засобу і проведення державної реєстрації права власності вказаний автомобіль не перебував під обтяженнями.

Позивач вважає себе добросовісним набувачем, а наявність обтяження у виді застави рухомого майна позбавляє його можливості розпоряджатись власністю - автомобілем «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засіданні свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 24.02.2015 р. позивач отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_2 .

Згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС №0542 від 02.06.2021 р. автомобіль «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 25.11.2014 р. було зареєстровано за ОСОБА_2 , а 11.02.2015 р. за ОСОБА_3 .

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.07.2021 р. вбачається, що 16.03.2020 року внесено запис про обтяження №27587042, вчинений реєстратором Кондратюк Н.С. регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи», рухомого майна - транспортного запису марки «Subaru XV 2.0», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застави рухомого майна, підстава обтяження: Договір застави транспортного засобу №5102.09.00.2104, серія та номер 996, виданий 25.11.2014 року приватним нотаріусом Львівського МНО Юркова О.А, боржник: ОСОБА_2 , обтяжувач: ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Згідно зі статтею 1 Закону України Про заставу та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року в справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року в справі № 6-168цс14 та Верховного Суду - від 10 жовтня 2019 року в справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19).

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові 07.04.2020 р. (справа №761/48585/18).

Позивач 24.02.2015 р. отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_2 , а обтяження у виді застави автомобіля зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 16.03.2020 р., тобто після придбання позивачем вказаного автомобіля.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Таким чином, оскільки на даний час відсутні підстави для обтяження автомобіля, враховуючи відсутність зобов`язань позивача перед ТОВ «ФК Довіра та гарантія», беручи до уваги, що обтяження рухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останнього, як власника та перешкоджають вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд вважає, що права ОСОБА_1 підлягають захисту, потрібно припинити приватне обтяження застави рухомого майна, що виникло на підставі договору застави транспортного засобу №5102.09.00.2104 серія та номер 996, виданий 25.11.2014 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А, виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження №27587042 від 16.03.2020 р., вчинений реєстратором Кондратюк Н.С. регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи», рухомого майна - транспортного запису марки «Subaru XV 2.0», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застави рухомого майна, підстава обтяження: Договір застави транспортного засобу №5102.09.00.2104, серія та номер 996, виданий 25.11.2014 року приватним нотаріусом Львівського МНО Юркова О.А, боржник: ОСОБА_2 , обтяжувач: ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Розподіляючи судові витрати суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України, потрібно стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» кошти судового збору в сумі - 908 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Дані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду викладеною у постанові від 15.09.2021 р. у справі №440/4206/19.

Крім цього, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Схожого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 640/18402/19 в постанові від 28.12.2020 р..

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано додаткову угоду №1 від 01.07.2021 р. до договору про надання правової допомоги від 25.05.2021 р., за якою сторони домовились, що гонорар адвоката складає 10000,00 грн, квитанція про підтвердження оплати гонорара за надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано.

В постанові Верховного Суду від 22.11.2019 р. у справі №910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Таким чином, оскільки позивачем було надано підтвердження фактичної оплати витрат на правничу допомогу, а клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подано, суд приходить до висновку, що такі витрати в сумі 10000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд, -

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про припинення обтяження, - задовольнити.

Припинити приватне обтяження застави рухомого майна, що виникло на підставі договору застави транспортного засобу №5102.09.00.2104 серія та номер 996, виданий 25.11.2014 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А.

Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження №27587042 від 16.03.2020 р., вчинений реєстратором Кондратюк Н.С. регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи», рухомого майна - транспортного запису марки «Subaru XV 2.0», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застави рухомого майна, підстава обтяження: Договір застави транспортного засобу №5102.09.00.2104, серія та номер 996, виданий 25.11.2014 року приватним нотаріусом Львівського МНО Юркова О.А, боржник: ОСОБА_2 , обтяжувач: ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» кошти судового збору в сумі - 908 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі - 10000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Повне рішення виготовлено 07.12.2021

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов