Ухвала суду № 101860476, 13.12.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3527/17

Провадження № 1-кп/456/98/2021

УХВАЛА

13 грудня 2021 року місто Стрий

Колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Шрамка Р. Т. ,

суддів: Бучківської В.Л.,

Саса С.С.,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора: Бучинської К.П..,

захисника: Годись Н.В.,

в присутності обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

потерпілої: ОСОБА_2 , -

встановив:

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.

Відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду від 30.09.2021р., відносно ОСОБА_1 , було змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 07.01.2022 року однак, судове провадження по даній справі не закінчено.

Згідно вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , оскільки, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк до тринадцяти років із конфіскацією майна без альтернативного покарання. Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може переховуватись від суду, оскільки останній умисно не повідомив суд та прокурора про зміну місця свого проживання, що у свою чергу утруднює його виклик в судові засідання або виконання приводу, що свідчить про умисне ухилення від суду та затягування судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення.Прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню інших кримінальних правопорушень, на його думку, інші більш м?які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків.

Обвинувачений в судовому засіданні просить змінити йому запобіжний захід на інший не пов?язаний з триманням під вартою оскільки, він буде з?являтися в судові засідання.

Захисник заперечила вимоги клопотання прокурора, підтримали клопотання обвинуваченого та пояснила, що розгляд справи триває довший час, ризики вказані в клопотанні прокурора відпали і перестали існувати, обвинувачений зобов?язався з?являтися в судові засідання, а відтак просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку прокурора, який просить продовжити строк тримання під вартою до двох місяців, потерпілу, яка підтримала клопотання прокурора, обвинуваченого та захисника, які просять змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, приходить до наступного висновку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, долучені до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст..177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.

Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для зміни запобіжного заходу на даний час не змінилися, обвинувачений умисно змінює місце проживання не повідомляючи суд про його зміну, що викликає необґрунтовані відкладення судових засідань та свідчить про затягування обвинуваченим строків судового розгляду.

Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить п.2 ч.3 ст.132 КПК України та рішенням ЄСПЛ «Бакланов проти Росії, «Фрозен проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» в частині пропорційності даного запобіжного заходу з врахуванням обставин справи, що забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, а відтак оскільки обвинуваченим порушувався обраний щодо нього раніше запобіжний захід у вигляді застави і сума застави була звернута судом в дохід спеціального фонду Державного бюджету України тому, суд в даному випадку не визначає розмір застави.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, ризики, які слугували підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу продовжують існувати, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задоволити.

Оскільки, на підставі вищенаведеного не вбачається підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт тому, в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 331 КПК України суд, –

ухвалив:

В задоволенні клопотання захисника Годись Н.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою - з 13 грудня 2021 року по 10 лютого 2022 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_1 , захиснику та скерувати начальнику ЛСІ УДДУ з ПВП Львівської області для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п?яти діб з дня її оголошення.

Головуючий суддя Р. Т. Шрамко

Суддя В.Л. Бучківська

Суддя С.С. Сас