Ухвала суду № 101859940, 06.12.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 0818/7962/2012 6/335/237/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участі секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гусельникова Мирослава Олександровича, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 (боржника), в особі представника адвоката Гусельникова М.О., стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 11.04.2013 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя ухвалено рішення по справі №0818/7962/2012, яким стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , суму боргу не виплаченого ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.12.2012 року ОСОБА_4 уклала шлюб, та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

06.09.2013 року видано виконавчий лист № 0818/7962/2012 з приводу стягнення з ОСОБА_4 боргу за вищезазначеним рішенням суду, та встановлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – 1 рік.

На підставі вищезазначеного виконавчого листа Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було розпочате виконавче провадження № 39724663.

08.12.2014 року відділом виконавчої служби винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документу передбачений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (у редакції чинній на момент його видачі), до органів виконавчої служби сплив, у зв`язку з чим, виконавчий лист підлягає визнанню у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Стягувачем ОСОБА_2 подано заперечення на заяву представника боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно?Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано заперечення на заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого в.о. начальника Проценко Ю. вважає заяву необґрунтованою та безпідставною, адже виконавче провадження з приводу стягнення з ОСОБА_4 боргу на підставі рішення суду, завершено 08.12.2014 року, а сума боргу не сплачувалась ні в повному обсязі ні частково. Просить у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Стягувач, боржник, заінтересована особа у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника боржника надійшла заява про розгляд справи за відсутності боржника.

Від в.о. начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно?Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Проценко Ю. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка учасника справи, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів викладених в заяві, дослідивши докази, якими заявник її обґрунтовує, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2013 року ухвалено по цивільній справі № 0818/7962/2012 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 невиплачений ОСОБА_7 борг у сумі 13497,07 грн., а також судовий збір у розмірі 134,93 грн., та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 200,00 грн.

На виконання рішення суду 06.09.2013 року видано виконавчий лист № 0818/7962/2012 з зазначенням строку пред`явлення до виконання один рік, на підставі якого Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було розпочате виконавче провадження № 39724663 у якому боржником виступала ОСОБА_4

23.09.2021 року в межах вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем відділу була винесена постанова про арешт майна боржника та зборони його відчуження. Як встановлено в ході судового розгляду, чинність арешту майна зберігається і нині.

Відповідно до інформації вказаної у листі Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вих. № 39501/1 від 06.07.2021 року, виконавчий лист № 0818/7962/2012 від 08.12.2014 року було повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, оскільки у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи.

Як встановлено судом, після вступу у шлюб, ОСОБА_4 змінила власне прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.12.2012 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Право стягувача на звернення виконавчого документа до виконання не є абсолютним та має бути реалізоване у відповідності до визначеної законом процедури, яка в свою чергу гарантує обом сторонам дотримання їх прав та правову визначеність.

Отже, зі спливом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у стягувача втрачається право вимоги за цим виконавчим документом до боржника.

Редакція статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV чинна на момент видачі та повернення стягувачу виконавчого листа передбачала наступне: виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Отже, виконавчий лист виданий по справі № 0818/7962/2012 міг бути пред`явлений до виконання у річний строк.

Згідно приписів, що закріплені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Переривання строку означає його анулювання. У випадку переривання строку, він починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Отже, річний строк пред`явлення виконавчого документа - листа № 0818/7962/2012 до виконання після його переривання внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу розпочався 08.12.2014 року і завершився 08.12.2015 року.

Із листа Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 39501/1 від 06.07.2021 року, а також наданих у справі заперечень вбачається, що за даними АСВП з 08.12.2014 року по 08.09.2021 року повторно на виконання до відділу виконавчий лист за № 0818/7962/2012 відносно ОСОБА_8 не надходив. Також орган виконавчої служби зазначає у поданих запереченнях, що підстави для відновлення виконавчого провадження № 39724663 відсутні.

Факт спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання визнає і стягувач за виконавчим документом, у зв`язку з тим, що у матеріалах справи знаходиться відзив (заперечення) ОСОБА_2 , у якому остання покликається на необхідність вирішення її заяви, серед іншого про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду, заява ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа або про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 0818/7962/2012 до суду не надходили та в провадженні суду не перебували.

Як вбачається із матеріалів справи, з 08.12.2015 року, по спливу одного року з дати повернення виконавчого листа, у стягувача ОСОБА_2 закінчився строк для пред`явлення вимог до боржника ОСОБА_1 щодо примусового виконання судового рішення у справі № 0818/7962/2012, а у боржника, відповідно, відсутній обов`язок щодо задоволення таких вимог стягувача за таким документом.

Викладені у запереченнях ОСОБА_2 обставини, протилежного не доводять. Посилання стягувача на необхідність вирішення відповідної заяви на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, в тому числі щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, є хибними, з огляду на те, що станом на момент набуття чинності цим законом виконавче провадження № 39724663 вже було завершено, виконавчі дії не провадилися. Строк пред`явлення виконавчого листа № 0818/7962/2012 до виконання сплив до моменту набрання сили Закону № 1404-VIII.

Надаючи правову оцінку запереченню Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яке міститься в матеріалах справи, суд зазначає наступне:

Як вказує орган виконання судових рішень у своєму запереченні, не пред`явлення стягувачем на виконання повторно виконавчого документа в строки, встановленні чинним законодавством не є передбаченою ст. 432 ЦПК України підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Спростовуючи викладене, суд зазначає, що у відповідності правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/15479/14-ц від 16.01.2018 року, підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення.

В той же час, як з`ясовано судом під час виконавчого провадження № 39724663 державним виконавцем 23.09.2013 року була винесена постанова про арешт майна боржника і на її підставі 30.09.2021 року в державному реєстрі речових правна нерухоме майно зареєстрований запис № 2698320 про арешт нерухомого майна ОСОБА_9 , який є чинним на теперішній момент. Постанова про зняття арешту з майна боржника не виносилась, що не спростовано органом примусового виконання рішень.

Пасивність дій стягувача, ставить боржника у нерівне із ним становище, адже останній, зазнає порушення майнових прав в контексті арешту його майна, накладеного у межах виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого листа, строки пред`явлення до виконання по якому закінчилися протягом невизначеного строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 2-4671/11 зазначено, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

У світлі вищевикладеного, до підстав визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться обставини, які унеможливлюють стягнення боргу із боржника за виконавчим листом, до числа яких відноситься в тому числі сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Зважаючи на вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 та її задоволення.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гусельникова Мирослава Олександровича, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Виконавчий лист № 0818/7962/2012 від 06.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 , невиплачений ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , борг у сумі 13497,07 грн. з кожного, а також судовий збір у розмірі 134,93 грн. з кожного, та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 200,00 грн. з кожного, виданий на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду від 11.04.2013 року по справі № 0818/7962/2012 - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п. п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.О. Макаров