Вирок № 101859653, 13.12.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1484/18

Провадження № 1-кп/309/5/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Орос Г.Ю., Дюрдь А.І.

за участю: прокурора: Любка Д.В.

обвинуваченої: ОСОБА_1

захисника обвинуваченої: Стець М.І.

потерпілого: ОСОБА_2

захисника потерпілого: Томищ М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 12017070050001326 від 26.11.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , 1988 року народження, 09 місяця, 15 дня, українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 25 листопада 2017 року біля 20 години 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Mercedes Benz E 270», номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральній с. Драгово Хустського району в напрямку м. Хуст, грубо порушила вимоги п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., а саме перед початком повороту ліворуч до вул. Незалежності с. Драгово Хустського району не переконалась, що перед цим маневром не буде створено перешкоди чи небезпеки для руху інших транспортних засобів, зокрема не дала дорогу автомобілю марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, в результаті чого напроти Драгівської ЗОШ с. Драгово по вул. Центральній, 49 Хустського району відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичного експерта № 702 від 11.12.2017 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани лівої скроневої ділянки, синця середньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні, верхньої третини правого плеча по внутрішній поверхні, травматичного субарахноїдального крововиливу зі стійкою цефалгією. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, що мала місце 25 листопада 2017 року.

Відповідно до висновку експерта № 10/65 від 19.03.2018 року водій ОСОБА_1 грубо порушила вимоги п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України відповідно до яких:

П. 10.1 – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

П. 10.4 – перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині – і попутнім транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

Отже, у даній ситуації водій автомобіля марки «Mercedes Benz E 270», номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була у відповідності до вимог п. 10.1 та п. 10.4 ПДР України перед початком повороту ліворуч переконатись в тому, що цим маневром не буде створено перешкоди чи небезпеки для руху іншим його учасникам, зокрема дати дорогу автомобілю, що іде у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, і лише після цього приступити до маневру повороту. Відповідно до вимог вказаних пунктів ПДР України, водій ОСОБА_1 перед початком повороту ліворуч повинна була завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, і лише після того розпочати маневр розвороту.

При заданих вихідних даних з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки «Mercedes Benz E 270», номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнала, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди також не визнала у повному обсязі. Суду пояснила, що ввечері 25.11.2017 р. біля 20 години вона разом зі своїми дітьми поїхала на автомобілі марки «Mercedes Benz E 270», номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 від своєї матері до брата. Рухаючись по вулиці Центральній та перед початком повороту на вул. Незалежності с. Драгово, зупинила автомобіль на своїй смузі руху, включила покажчик повороту вліво і в цей момент побачила світло фар автомобіля, який рухався на зустріч на великій швидкості. Вона не продовжувала рух, а чекала поки проїде даний автомобіль, однак сталося зіткнення. У транспортному засобі марки «ВАЗ» перебувало троє осіб, які були в стані алкогольного сп`яніння, ніхто з автомобіля не виходив. Вона побігла в магазин та попросила щоб викликали карету швидкої допомоги. Потерпілого витягли з машини та відвезли в лікарню, оскільки він перебував у непритомному стані. Зіткнення транспортних засобів відбулося посередині дороги, яка немає роздільної смуги, на її смузі руху. Не вважає себе винною та просила її виправдати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що день 25.11.2017 року пам`ятає важко через отримані важкі травми голови, в результаті зіткнення. Не пам`ятає хто був з ним у автомобілі марки «ВАЗ 2107». Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 25.11.2017 р. ввечері він їхав у автомобілі разом з потерпілим ОСОБА_2 .. Вони зупинились в центрі села, де він попросив забрати електроінструменти з дому. Повертаючи з АЗС с. Драгово в районі школи сталася ДТП. Він сидів ззаду у автомобілі і відчув сильний удар, після чого втратив свідомість. В той день він вживав алкоголь, однак не разом з потерпілим ОСОБА_2 .. Автомобіль, з яким вони зіткнулися не бачив, швидкості великої не було, рухались по своїй смузі руху.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показав, що 25.11.2017 р. ввечері він разом з ОСОБА_2 , який був за кермом автомобіля, та ОСОБА_3 поїхали на АЗС с. Драгово, він сидів спереду. Повертаючись назад, сталося зіткнення з автомобілем марки «Мерседес» на їх смузі руху. На його думку, даний автомобіль здійснював маневр повороту, однак саму ДТП не дуже пам`ятає. Чи перевищував швидкість руху ОСОБА_2 сказати не може. Розмітки смуг руху транспортних засобів у селі немає.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що 25.11.2017 р. ввечері йшов у магазин купити пиво. Вийшовши з провулка та пройшовши 5-6 метрів, побачив як на великій швидкості проїхав автомобіль марки «ВАЗ» і потім почув удар. Прийшовши на місце ДТП допомагав витягувати потерпілого з автомобіля. Крім нього в автомобілі були ще два пасажири.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що 25.11.2017 р. ввечері до нього на подвір`я зайшла ОСОБА_1 та повідомила, що вбила чоловіка. Він одразу вибіг на вулицю та побачив автомобілі марки «Мерседес» та «ВАЗ», хлопці у машині були у свідомості, крім потерпілого ОСОБА_2 , який був непритомний. Автомобіль марки «Мерседес» був на своїй смузі руху, а автомобіль марки «ВАЗ» - на своїй. Осьової розмітки дороги в селі немає, однак якщо умовно розділити дорогу, то автомобіль «Мерседес» був на своїй стороні руху.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показав, що 25.11.2017 р. ввечері вийшов з будинку на подвір`я за дровами. В цей час з вулиці почув сильний гул мотора і потім сильний удар. Вийшовши на вулицю побачив, що зіткнулися два автомобілі – марки «Мерседес», який стояв на своїй смузі руху, та марки «ВАЗ», який був відкинутий на узбіччя. Тормозного шляху не було. З автомобіля марки «ВАЗ» він витягував ОСОБА_2 , який був непритомний. У даному автомобілі був сильний запах алкоголю. Гул мотору пов`язує з високою швидкістю.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення судовий експерт НДЕКЦ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_8 суду пояснив, що висновок експерта № 10/21 від 05.02.2018 р. є вірним, якщо слідчим були вірно надані вихідні дані. Якщо зазначений край проїзної дороги складає величину 2.4 метра, як зафіксовано у схемі ДТП – то відповідає. Однак, схема до протоколу огляду місця ДТП складена не зовсім ясно, розмірні характеристики не зрозумілі. По схемі ДТП розмір 2.4 метра, край проїзної частини не зазначено. У висновку № 10/21 від 05.02.2018 р. зіткнення відбулось на смузі руху автомобіля марки «ВАЗ-2107», якщо вважати, що смуга руху вірно зазначена і розмітки правильно розкреслені. Вихідні дані експерту не надавалися. Є сумнів щодо лінії краю проїзної частини. Ним досліджувалась лише копія схеми місця ДТП і при огляді схеми ДТП було взято до уваги найжирнішу лінію як край проїзної частини, а саме правий край по ходу руху транспортного засобу марки «ВАЗ». Чи міг передбачити водій автомобіля марки «ВАЗ» перешкоду ним не досліджувалось.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення в режимі відеоконференції старший судовий експерт Закарпатського відділення ЛНДІСЕ ОСОБА_9 пояснив, що при виконанні повторної судової автотехнічної експертизи № 9098 від 04.05.2020 року ним була оглянута схема ДТП, яка була складена не професійно. З висновком первинної експертизи він не знайомився, оскільки проведення експертизи виконував самостійно. Наданий висновок № 9098 від 04.05.2020 р. підтверджує.

Під час розгляду кримінального провадження судом були досліджені надані стороною обвинувачення докази, зокрема:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12017070050001326 від 26.11.2017 року за правовою кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України за фабулою: 25.11.2017 року біля 23.00 годин в с. Драгово по вул. Центральна навпроти Драгівської ЗОШ автомобіль марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору під керуванням ОСОБА_2 , 1985 р.н., мешканця АДРЕСА_2 , зіткнувся з автомобілем «Мерседес Бенц Е 270», н.з. НОМЕР_1 Чеської Республіки, чорного кольору під керуванням ОСОБА_1 , 1988 р.н., мешканки АДРЕСА_1 . В результаті ДТП водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забій головного мозку та був доставлений до Хустської РЛ в реанімаційне відділення (а.с.1 крим. пр.);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 161 від 26.11.2017 року відповідно до якого у громадянки ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (а.с. 11 крим. пр.);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2017 року зі схемою та фототаблицями, за яким було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди в с. Драгово, вул. Центральна навпроти Драгівської ЗОШ, за туманної погоди без опадів, при температурі + 4 градуси тепла, вид події: зіткнення. Оглядом установлено, що місцем ДТП є с. Драгово, вул. Центральна навпроти Драгівської ЗОШ. Покриття асфальтобетонне, зволожене чисте, дорожнє покриття загальною шириною 7 м., до проїзної частини примикає тротуар шириною 2,6 м., дорожня розмітка не зазначена, рух не регульований, умови освітленості ліхтарі, світло вікон будинків, об`єкти, що обмежують оглядовість відсутні, сліди переміщення об`єктів відсутні. Локалізація пошкоджень на транспортних засобах: Транспортний засіб №1 автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, пошкодження капоту, пошкодження передньої лівої частини крила, пошкоджені фари, решітка та відсутній руль у салоні, пошкоджені водійські двері. Транспортний засіб № 2 автомобіль «Мерседес Бенц Е 270», д.н.з. НОМЕР_1 Чеської республіки, має пошкодження передньої лівої частини, капоту, бампера та решітки. Виявлені сліди гальмування автомобіля «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 , довжина 20,0 м., відстань 2.4 м. від тротуару з правого боку в напрямку с. Драгово, їх розташування вказано на схемі. На дорожньому покритті № 4 виявлено уламки пластика, а також уламки скла після зіткнення. Сліди контактної взаємодії відсутні. Вилучені з місця події автомобілі марки «ВАЗ 2107», НОМЕР_2 та марки «Мерседес Бенц Е 270», р/н НОМЕР_1 поміщено на арешт майданчик Хустського ВП (а.с.12-28 крим. пр.);

- висновок експерта № 432 від 22.02.2018 року, відповідно до якого в результаті проведеної судово-токсикологічної експертизи крові з вени громадянина ОСОБА_2 , 1985 року народження в крові виявлено етиловий спирт в концентрації – 1,62 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. В корі не виявлено: метиловий, пропілів, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомерів (а.с. 36-37 крим. пр.);

- висновок експерта № 710 від 27.11.2017 року, згідно якого при судово-медичній експертизі на тілі ОСОБА_4 , 1981 року народження виявлено наступні тілесні ушкодження: садно чола з переходом на тім`яну ділянку. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, що мала місце 25.11.2017 року. Дані тілесні ушкодження слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності (а.с. 40-41 крим. пр.);

- висновок експерта № 691 від 27.11.2017 року, згідно якого при судово-медичній експертизі на тілі ОСОБА_1 , 1988 року народження виявлено наступні тілесні ушкодження: синець лівої молочної залози. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, що мала місце 25.11.2017 року. Дані тілесні ушкодження слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності (а.с. 46-47 крим. пр.);

- висновок експерта № 702 від 27.11.2017 року, згідно якого при судово-медичній експертизі на тілі ОСОБА_2 , 1985 року народження виявлено наступні тілесні ушкодження: рана лівої скроневої ділянки; синці: середньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні, верхньої третини правого плеча по внутрішній поверхні. Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 13845-872-1380 заповненої на його ім`я встановлено діагноз: «Травматичний субарахноїдальним крововилив зі стійкою цефалгією». Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, що мала місце 25.11.2017 року. Вказані тілесні ушкодження є небезпечними для життя і по цій ознаці згідно п. 2.1.3. г «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року їх слід кваліфікувати як тяжке тілесне ушкодження (а.с. 49-51 крим. пр.);

- висновок експерта № 10/23 від 01.02.2018 року, яким стверджується, що:

1. На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля ВАЗ-2107 р/н НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані.

2. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля ВАЗ-2104 р/н НОМЕР_4 , знаходиться в непрацездатному стані. Несправності, що призвели до такого стану системи, полягають в обмеженні кута повороту керованих коліс із-за порушення нормального просторового розташування рульової трапеції.

2. Несправності та пошкодження системи рульового управління досліджуваного автомобіля ВАЗ-2107 р/н НОМЕР_3 утворились внаслідок ДТП – зіткнення транспортного засобу з перешкодою (іншим транспортним засобом) (а.с. 74-81 крим. пр.);

- висновок експерта № 10/24 від 02.02.2018 року, з якого вбачається:

1. На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Будь-яких несправностей системи не виявлено.

2. На момент огляду системи рульового управління досліджуваного автомобіля Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Будь-яких несправностей системи не виявлено.

3. Так як робоча гальмівна система та система рульового управління досліджуваного автомобіля Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та можуть виконувати функції передбачені конструкцією, будь-яких несправностей в них виявлено не було, то питання слідства про час виникнення несправностей вказаних систем відносно моменту ДТП, чи міг водій вказаного транспортного засобу виявити вказані несправності перед виїздом чи під час експлуатації, втрачають технічний зміст (а.с. 88-96 крим. пр.);

- висновок експерта № 10/21 від 05.02.2018 року згідно якого:

1. Первинний контакт транспортних засобів відбувся між передньою лівою частиною автомобіля Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 та передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_3 , при цьому кут між повздовжніми осями цих транспортних засобів міг складати величину близько 170+-50.

2. Безпосередньо перед зіткненням автомобіль ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_3 рухався таким чином, що відстань між лівими колесами і краєм проїзної частини складала величину близько 2.4 метра.

Аналіз об`єктивних даних, які були зафіксовані під час огляду місця ДТП, а саме кінцеве місце розташування транспортних засобів відносно меж проїзної частини дороги й один до одного, розташування слідової інформації та місце розташування осипу транспортних засобів в момент первинного контакту, дає підстави стверджувати, що місце зіткнення автомобіля марки Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 та автомобіля марки ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_3 буде в місці розташування на проїзній частині осипу дрібних частинок, що зафіксовані на схемі до протоколу огляду місця ДТП. Тобто місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на умовній смузі руху автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_3 (а.с. 100-107 крим. пр.);

- висновок експерта № 10/65 від 19.03.2018 року, яким стверджується, що:

1. В даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.

2. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

3. При заданих слідством вихідних даних, з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України (а.с. 113-119 крим. пр.).

- характеристику ОСОБА_1 , згідно якої по місцю проживання остання характеризується з позитивної сторони, має на утриманні двох малолітніх дітей, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалася (а.с. 121 крим. пр.);

- лист № 01-8/391 від 29.03.2018 р. Хустської районної поліклініки згідно якого ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра психо-наркологічного відділення Хустської районної поліклініки не перебуває (а.с. 128 крим. пр.);

- висновок експерта Демко І.М. № 9098 від 04.05.2020 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно ухвали Хустського районного суду від 04.02.2020 року, відповідно до якого:

1. Виходячи з матеріалів кримінального провадження встановити експертним шляхом на якій смузі руху було місце зіткнення не надається можливим.

2. Встановити експертним шляхом, чи технічно спроможні покази водія автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2 щодо місця зіткнення не вдається можливим.

3. Оскільки не можливо встановити, на якій смузі руху мало місце зіткнення вищезгаданих транспортних засобів, то відповідно не можливо встановити, чи порушив водій автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_2 вимоги Правил дорожнього руху України.

Оцінюючи досліджені докази та підводячи підсумки судового розгляду кримінального провадження, суд враховує основні засади кримінального судочинства.

Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03) від 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити «поза розумним сумнівом» причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується необережною формою вини, яка відповідно до вимог ст. 25 КК України може поділятись на кримінальну протиправну самовпевненість або кримінальну протиправну недбалість.

Аналізуючи зібрані і досліджені судом докази та надаючи їм оцінку, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, яке інкримінується обвинуваченій, та не знаходить доказів її вини виходячи з наступного.

За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення і обов`язок доказування вказаних обставин, згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Стаття 92 КПК України покладає обов`язок на сторону обвинувачення доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Оцінюючи письмові докази у вказаному кримінальному провадженні, проаналізувавши всебічно, повно і об`єктивно всі фактичні обставини, а також представлені на їх підтвердження докази сторони обвинувачення, оцінивши їх з точки зору допустимості, достовірності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що звинувачення за ч.2 ст. 286КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Так, згідно обвинувачення, 25 листопада 2017 року біля 20 години 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Mercedes Benz E 270», номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральній с. Драгово Хустського району в напрямку м. Хуст, грубо порушила вимоги п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., а саме перед початком повороту ліворуч до вул. Незалежності с. Драгово Хустського району не переконалась, що перед цим маневром не буде створено перешкоди чи небезпеки для руху інших транспортних засобів, зокрема не дала дорогу автомобілю марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, в результаті чого напроти Драгівської ЗОШ с. Драгово по вул. Центральній, 49 Хустського району відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичного експерта № 702 від 11.12.2017 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани лівої скроневої ділянки, синця середньої третини лівого плеча по внутрішній поверхні, верхньої третини правого плеча по внутрішній поверхні, травматичного субарахноїдального крововиливу зі стійкою цефалгією. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, що мала місце 25 листопада 2017 року.

Відповідно до висновку експерта № 10/65 від 19.03.2018 року водій ОСОБА_1 грубо порушила вимоги п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Орган досудового розслідування вважає, що своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з обвинувачення, орган досудового розслідування погоджується з тим фактом, що потерпілий ОСОБА_2 рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

Таким чином, питання винуватості водія ОСОБА_1 зводиться до питання про те, чи переконалася вона у тому, що перед початком маневру повороту не буде створено перешкоди чи небезпеки для руху інших транспортних засобів, зокрема не дала дорогу автомобілю марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, в результаті чого напроти Драгівської ЗОШ с. Драгово по вул. Центральній, 49 відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

Досліджуючи цю частину обвинувачення, суд оцінює всі надані докази в їх сукупності.

Оскільки сама ОСОБА_1 не визнає своєї вини, то ретельній оцінці підлягають саме інші докази, а саме покази свідків, експертів та висновки експертиз.

Безпосередньо обставини цієї події спостерігали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які допитані під час проведення судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_4 пояснив, що їдучи в автомобілі марки «ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_2 , повертаючись з АЗС с. Драгово сталося зіткнення з автомобілем марки «Мерседес» на їх смузі руху. На його думку автомобіль марки «Мерседес» здійснював маневр повороту, а чи перевищував швидкість руху ОСОБА_2 сказати не може. Дорожньої розмітки смуг руху транспортних засобів у селі немає.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він перебував на задньому сидінні автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , рухались по своїй смузі руху і в якийсь момент він відчув сильний удар. Автомобіля, з яким зіткнулися, не бачив.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що вийшовши з переулку бачив як на великій швидкості проїхала машина марки «ВАЗ» і потім почув удар.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що коли прибув на місце події, то автомобіль марки «Мерседес» був на своїй смузі руху, а автомобіль марки «ВАЗ» - на своїй, і, якщо умовно розділити дорогу – то автомобіль марки «Мерседес» знаходився на своїй смузі руху.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що з подвір`я власного будинку чув сильний гул мотору а потім сильний удар. Гул мотора пов`язує з великою швидкістю.

Таким чином, єдиними доказами вини водія ОСОБА_1 і порушення нею вимог п.10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху могли бути схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2017 р., висновок експертизи № 10/21 від 05.02.2018 року.

Відповідно до ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Згідно вказаного висновку експерта, аналізом об`єктивних даних, які були зафіксовані під час огляду місця ДТП, а саме кінцеве місце розташування транспортних засобів відносно меж проїзної частини дороги й один до одного, розташування слідової інформації та місце розташування осипу транспортних засобів в момент первинного контакту, дає підстави стверджувати, що місце зіткнення автомобіля марки Mercedes Benz E 270 р/н НОМЕР_1 та автомобіля марки ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_3 буде в місці розташування на проїзній частині осипу дрібних частинок, що зафіксовані на схемі до протоколу огляду місця ДТП. Тобто місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на умовній смузі руху автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_3 (а.п. 100-107).

Частиною 3 статті 101 КПК України встановлено, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Однак, допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення експерт ОСОБА_8 пояснив, що свій висновок зробив виходячи з того, що слідчий зазначив у вихідних даних при призначенні експертизи. Судовий експерт зазначив, що схема ДТП від 25.11.2017 р. складена не зовсім ясно, розмірні характеристики є не зрозумілими. По схемі ДТП розмір 2.4 метра, край проїзної частини не зазначено. Згідно висновку № 10/21 від 05.02.2018 р. зіткнення відбулось на смузі руху автомобіля марки «ВАЗ-2107», якщо вважати, що смуга руху вірно зазначена і розмітки правильно розкреслені. Вихідні дані експерту не надавалися. У нього є сумнів щодо лінії краю проїзної частини. Ним досліджувалась лише копія схеми місця ДТП і при огляді схеми ДТП було взято до уваги найжирнішу лінію як край проїзної частини, а саме правий край по ходу руху транспортного засобу марки «ВАЗ 2107». Чи міг передбачити водій автомобіля марки «ВАЗ» перешкоду експертом не досліджувалось.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 04.02.2020 року за клопотанням сторони захисту призначено повторну судово-автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку судового експерта Демко І.М. № 9098 від 04.05.2020 року вбачається, що:

1. Виходячи з матеріалів кримінального провадження встановити експертним шляхом на якій смузі руху було місце зіткнення не надається можливим.

2. Встановити експертним шляхом, чи технічно спроможні покази водія автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2 щодо місця зіткнення не вдається можливим.

3. Оскільки не можливо встановити, на якій смузі руху мало місце зіткнення вищезгаданих транспортних засобів, то відповідно не можливо встановити, чи порушив водій автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_2 вимоги Правил дорожнього руху України.

Крім того, у висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 9098 від 04.05.2020 р. у досліджуваній частині зазначено, що виходячи зі схеми до протоколу огляду місця події встановити експертним шляхом, де було зіткнення транспортних засобів – учасників даної пригоди не надається можливим, оскільки на схемі не відображено, де проїзна частина, а де узбіччя, яка їх ширина, на якій відстані від елементів дороги знаходяться уламки автомобілів. Тому, виходячи із об`єктивних ознак місця зіткнення (розташування відокремлених від транспортних засобів об`єктів – осипів, уламків автомобілів) неможливо визначити, на якій смузі руху сталося зіткнення. По тій самій причині неможливо встановити, чи технічно спроможні покази водія автомобіля марки «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_2 щодо його руху до зіткнення по своїй правій смузі. Але в любому випадку (згідно схеми ДТП) можна стверджувати, що місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_2 з автомобілем «Мерседес-Бенц Е 270» д.н.з. НОМЕР_1 Чеської Республіки знаходиться в місці розташування на проїзній частині осип у частин автомобілів, зафіксованих до протоколу огляду місця події, позначених цифрою «4».

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення в режимі відеоконференції старший судовий експерт Закарпатського відділення ЛНДІСЕ ОСОБА_9 пояснив, що при виконанні повторної судової автотехнічної експертизи № 9098 від 04.05.2020 року на підставі ухвали суду від 04.02.2020 року, ним була оглянута схема ДТП, яка була складена не професійно. З висновком первинної експертизи він не знайомився, оскільки проведення експертизи виконував самостійно. Наданий висновок № 9098 від 04.05.2020 р. підтвердив повністю.

Усі ці обставини ставлять під сумнів об`єктивність схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2017 р. та висновку експертизи № 10/21 від 05.02.2018 року.

Згідно ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, оцінюючи схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2017 р., висновок експерта № 10/21 від 05.02.2018 року та висновок експерта № 10/65 від 19.03.2018 року суд вважає недопустимим доказом з тієї причини, що в його основу покладено визначені слідчим дані, які не відповідають дійсності.

Отже, вказана обставина підтверджує той факт, що схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2017 р., висновок експерта не є об`єктивним доказом вини водія ОСОБА_1 ..

Крім того, висновок експертизи № 10/21 від 05.02.2018 року спростовується свідченнями в судовому засіданні експертів Маргіта В.І., Демко І.М..

Оцінивши ці докази в їх сукупності, суд вважає, що вони підтверджують факт того, що водій ОСОБА_1 не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій і не могла їх передбачити.

Таким чином,обвинувачення у відношенні ОСОБА_1 побудовано на припущеннях, а прокурором не доведено, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Будь-які інші письмові докази, що залучені стороною обвинувачення до матеріалів провадження, не містять конкретних відомостей, що підтверджують обвинувачення в цій частині.

Також, суд вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Частиною 2 вказаної статті встановлено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. У той же час, ні в обвинувальному акті, ні під час судового розгляду, сторона обвинувачення не довела наявності в діянні обвинуваченої ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, що їй інкримінується.

Стверджуючи, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, допустила порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, сторона обвинувачення не надала належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у інкримінованому їй обвинуваченні.

Інших доказів у підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення не надано.

Судом, у порядку ч. 6 ст. 22 КПК України, було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, однак сторона обвинувачення не довела «поза розумним сумнівом» вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Стороною обвинувачення в ході судового розгляду не ініціювалось перед судом питання про призначення проведення додаткових слідчих дій.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст. 6 Конвенції, і вимагає, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, а зазначене в обвинувальному акті порушення нею п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України не підтверджується дослідженими доказами.

Обвинувачена ОСОБА_1 суму позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до п. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого, суд залишає цивільний позов без розгляду.

Процесуальні витрати стягненню з обвинуваченої не підлягають.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 100, 128, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Речові докази по справі: транспортні засоби - марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2 та марки «Mercedes Benz E 270», номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_1 , які передані власникам на відповідальне зберігання – залишити у їх розпорядженні.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду Сідей Я.Я.