Рішення № 101856141, 13.12.2021, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1233/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Романової О.Г.;

за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.;

відповідача – ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Іркліївська сільська рада, про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (далі – відповідач), третя особа: Іркліївська сільська рада, адреса: вул. Богдана Хмельницького, 7, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область, про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.

В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрована колишня дружина позивача - відповідач ОСОБА_1 . Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2019 року. З 2019 року відповідач не проживає за адресою місця реєстрації, а проживає в іншій сім`ї. Реєстрація відповідача у будинку перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися своїм майном, а також оформити субсидію на комунальні послуги. У зв`язку з цим, посилаючись на приписи ЦК України та ЖК УРСР, позивач просив визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 листопада

2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просив проводити за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала щодо їх задоволення, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи Іркліївської сільської ради у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до копії Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 5) та Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 6 - 7) ОСОБА_2 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради № 130 від

28 жовтня 2021 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: власник ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , колишня дружина ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно з актом по факту не проживання і не ведення спільного господарства від

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 і не веде спільне господарство із колишнім чоловіком ОСОБА_2 з 2019 року. Вказаний акт складений та підписаний комісією у складі старости с. Ревбинці ОСОБА_4 , директора КЗ «Ревбинська початкова школа» Іркліївської сільської ради Черкаської області Щепак Т.І., діловода с. Ревбинці ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 11)

Крім цього, матеріали справи містять письмові пояснення свідка ОСОБА_8 , посвідчені старостою с. Ревбинці ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_1 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2019 року.

Також, матеріали справи містять письмові пояснення свідка ОСОБА_9 , посвідчені старостою с. Ревбинці ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_1 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2019 року та не доглядає за будинком та прибудинковою територією.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб, а також розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Тобто обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР та ст. 405 ЦК України право члена сім`ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

За ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником будинку або законом.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР (тобто подружжя, їх діти, батьки та інші особи, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (ч.4 ст. 156 ЖК України).

Згідно з ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Судом встановлено, що відповідач вселилася та проживала у будинку позивача, як член його сім`ї (дружина), отже набула право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом, проте на даний час не є членом сім`ї власника будинку, що підтверджується копією рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 листопада

2019 року (а.с. 9 – 10).

Відповідно до подожень ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач є власником житла, а відповідач, у зв`язку із припиненням спільного проживання, спільним побутом з позивачем не пов`язана та спільно з ним не проживає, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним судом у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 243/7004/17-ц та від 14 серпня 2019 року у справі № 702/101/18.

Крім того, суду не надано доказів, що підтверджують право відповідача на збереження за ним права на спірне житло при відсутності за місцем проживання понад рік, що також є самостійною підставою для визнання відповідача, у відповідності до вимог ст. 150, 405 ЖК УРСР, таким, що втратив право користування належним позивачу житловим приміщенням.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту норм ст.ст. 3, 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», прийняте рішення суду про визнання особи такою, що немає права користування житловим приміщенням, є підставою для вчинення органом реєстрації дій щодо зняття особи з реєстраційного обліку, що фактично припинить її реєстрацію за спірною адресою.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії

НОМЕР_1 від 28 березня 2019 року ОСОБА_2 являється особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 12), а тому звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Іркліївська сільська рада, про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом – задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком за адресою:

АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.

Суддя О.Г. Романова