Ухвала суду № 101855416, 13.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13393/21

2/357/4932/21

У Х В А Л А

13 грудня 2021 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2021 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області поштовим відправленням надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кривенко Ірина Василівна про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спадкування разом із спадкоємцями першої черги, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Ухвалою судді від 15 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, а саме, позивачу необхідно надати суду оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

15 листопада 2021 року зазначена ухвала судді була направлена на адресу позивача ОСОБА_1 вказану в позовній заяві поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення.

02 грудня 2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 за вх. № 56715 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі. На даний час вона є непрацюючою пенсіонеркою, яка окрім пенсії інших доходів немає. Розмір судового збору, який їй необхідно сплатити перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Разом з тим, є опікуном та представником недієздатної особи з інвалідністю 2 групи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 12/а/г від 29 листопада 2021 року суддя Орєхов О.І. був відряджений до Національної школи суддів України для проходження підготовки суддів місцевих загальних судів на період з 06 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року, тому клопотання не могло бути розглянуто суддею, у строки передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлений судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, встановлений судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454,00 грн.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який містить одночасно дві вимоги немайнового характеру та вимогу в порядку окремого провадження, тому при зверненні до суду з даним позовом їй необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визнано рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

При цьому, п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз`яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши клопотання заявниці та додані документи, суддя дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Процесуальний статус законних представників визначений в ст. 59 ЦПК України, в якій визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Посилання позивача на той факт, що вона, як опікун та представник недієздатної особи з інвалідністю 2 групи, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви, суддя не приймає до уваги, оскільки в даному випадку позивач звертається до суду із позовною заявою з вимогою про захист своїх майнових прав, а не як законний представник недієздатної особи з інвалідністю, як того вимагає зазначена норма Закону.

Проте, з довідки про доходи № 6852808691311815 Білоцерківського об`єднаного управління ПФУ в Київській області від 25.11.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком. З січня 2020 року по грудень 2020 року розмір її пенсії за віком становив 2015,08 грн. щомісячно, тобто в загальному за попередній календарний 2020 рік позивач отримала пенсію за віком у розмірі 25890,99 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків позивач ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року доходи не отримувала.

Наведене підтверджує, що розмір річного доходу ОСОБА_1 за попередній 2020 календарний рік становить 25890,99 грн., тобто 5% річного доходу позивача відповідно становить 1294,54 грн., що є меншим за розмір судового збору, який згідно Закону України «Про судовий збір» повинна сплатити позивач за подання позовної заяви, а саме, у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 (в редакції від 25.09.2015), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Саме такого висновку Європейський суд доходить у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 року.

З оглядку на вищевикладене, суддя дійшов висновку, що заявниця ОСОБА_1 дійсно має скрутне фінансове та майнове становище, немає змогу сплатити судовий збір у розмірі визначеному законодавством, а тому її клопотання про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кривенко Ірина Василівна про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спадкування разом із спадкоємцями першої черги, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.133,136, 261, 353 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат - задовольнити.

Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кривенко Ірина Василівна про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спадкування разом із спадкоємцями першої черги, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О. І. Орєхов