Рішення № 101852725, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 грудня 2021 року справа №640/8455/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2019 року №0354118-1310/2651

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку із тим, що 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 припинив право власності на нерухоме майно - комплекс будівель загальною площею 6800 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом віднесення цього майна в статутний фонд ТОВ «Джерело Пущі-Водиці».

Крім того, позивач звертає увагу, що в силу пункту 54.5 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення мало б бути надіслане «Голосіївським ДФС в м. Києві, а не Головним управлінням ДФС у м. Києві, не шляхом електронного повідомлення21 листопада 2019 року, а вручене не пізніше 01 липня 2017 року та 01 липня 2018 року, тому позивач при порушенні вказаних строків звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Ухвалою від 21 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/8455/20 в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко І.П., справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою від 28 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв справу №640/8455/20 до провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва замінив Головне управління ДФС у місті Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, у зв`язку із правомірністю визначення позивачу суми податкового зобов`язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 6800,4 кв. м.; за даними Державного реєстру прав на нерухоме майно позивач володів вказаним об`єктом нерухомого майна у період з 25 квітня 2016 року по 13 грудня 2017 року.

Як зазначає відповідач, порушення строків надіслання податкового повідомлення-рішення звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, проте, не звільняє від сплати податкового зобов`язання в цілому.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 21 листопада 2019 року №0011451-3314-2650/Р на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна, за 2016 рік у розмірі 70 282,13 грн., за 2017 рік у розмірі 149 608,80 грн.

Як вбачається зі змісту відзиву та визнається сторонами, сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена позивачу на об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 6800,4 кв. м.

Відповідно до підпункту 266.1.1 підпункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є зокрема фізичні, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

За правилами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

При цьому відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Таким чином, власник об`єкта нежитлової нерухомості зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з місяця, в якому він набув право власності, до того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування.

Наявні у справі докази підтверджують, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - комплекс будівель, загальною площею 6800,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 910188580380, зазначена така інформація:

13 грудня 2017 року зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Джерело Пущі-Водиці» на підставі статуту, виданого 23 травня 2017 року, протоколу загальних зборів №1 від 23 травня 2017 року, акта приймання-передачі нерухомого майна №3191 від 13 грудня 2017 року;

25 квітня 2016 року зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомого зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1290 від 25 квітня 2016 року;

13 грудня 2017 року припинене право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна, зокрема на підставі статуту, виданого 23 травня 2017 року, протоколу загальних зборів №1 від 23 травня 2017 року, акта приймання-передачі нерухомого майна №3191 від 13 грудня 2017 року.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 був власником об`єкта нерухомого майна - комплекс будівель, загальною площею 6800,4 кв.м., у період з 25 квітня 2016 року по 13 грудня 2017 року, що визнається позивачем.

У зв`язку із тим, що у період з 25 квітня 2016 року по 13 грудня 2017 року позивач був власником об`єкта нерухомого майна - комплекс будівель, загальною площею 6800,4 кв.м., він зобов`язаний сплатити відповідну суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі податкового повідомлення-рішення, надісланого контролюючим органом.

Разом із цим, як вбачається зі змісту відзиву, відповідач розрахував суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період, коли позивач був власником об`єкта нерухомого майна, таким чином:

за 9 місяців 2016 року у розмірі 70 282,13 грн. ((6 800,40 кв. м. х 13,78) : 12 х 9).

за 11 місяців 2017 року у розмірі 149 608,80 грн. ((6 800,40 кв. м. х 24) : 12 х 11).

За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві (додаток 1) (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 5.1 Положення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ставки податку для об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються відповідно до таблиці №1 до цього Положення.

При визначенні суми грошового зобов`язання щодо спірного об`єкта нежитлової нерухомості відповідач застосовував ставку податку у розмірі 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, а саме: 13,78 грн. за 2016 рік, що складає 1% від розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року (1 378,00 грн. х 1%) та 24,00 грн. за 2017 рік, однак, яким розраховувалась ставка податку саме у розмірі 24,00 грн. відповідач не обґрунтував, оскільки станом на 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3 200,00 грн.

Суд також звертає увагу, що відповідач не вказав яким чином обрав ставку податку для оподаткування належного позивачу майна - об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 6800,4 кв. м., та не вказав код класифікації цієї будівлі/споруди, та відповідну ставку податку згідно таблиці №1 до Положення.

У свою чергу ставки податку для об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості у таблиці №1 до Положення встановлюються в залежності від коду Класифікації будівель та споруд відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17 серпня 2000 року №507.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів суду будь-якими доказами приналежність спірного об`єкта нежитлової нерухомості до певного коду за Класифікації будівель та споруд відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17 серпня 2000 року №507, та, відповідно, не довів правомірність застосування ставки податку на рівні 13,78 грн. за 2016 рік та 24,00 грн. за 2017 рік за 1 квадратний метр бази оподаткування.

При цьому суд звертає увагу, що у таблиці №1 до Положення встановлені також ставки податку у розмірі 0% за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірність обчислення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна, визначеного позивачу за 2016 та 2017 роки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 21 листопада 2019 року №0011451-3314-2650/Р є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак, суд не погоджується із доводами позивача про те, що він звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, у зв`язку із тим, що податкове повідомлення-рішення мало б бути надіслане «Голосіївським ДФС в м. Києві, а не Головним управлінням ДФС у м. Києві, не шляхом електронного повідомлення 21 листопада 2019 року, а вручене не пізніше 01 липня 2017 року та 01 липня 2018 року, суд звертає увагу на таке.

Дійсно, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як зазначає позивач, інформація про нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2019 року №0011451-3314-2650/Р надійшла в особистий електронний кабінет ОСОБА_1 12 березня 2020 року.

Відповідач не надав суду доказів надіслання (вручення) позивачу податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2019 року №0011451-3314-2650/Р контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом із цим, факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №808/144/18.

Суд враховує, що відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, однак звертає увагу, що ця норма не знімає із платника податків обов`язку погашення нарахованого грошового зобов`язання, а лише звільняє від відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми.

Щодо необхідності надсилання податкового повідомлення-рішення «Голосіївським ДФС в м. Києві, а не Головним управлінням ДФС у м. Києві» суд зазначає, що відповідно до положень статті 193 Податкового кодексу України державні податкові інспекції не є контролюючими органами та здійснюють лише сервісне обслуговування платників податків, і контролюючими органом щодо позивача вважається саме ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 липня 2019 року №0354118-1310/2651.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 2 198,91 грн. (дві тисячі сто дев`яносто вісім гривень дев`яносто одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко