Рішення № 101852146, 02.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року справа № 580/7301/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Фесенка О.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/7301/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач не з`явився]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача не з`явився]

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, постановив рішення.

20.09.2021 вх. 35950/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним індивідуальний акт відділу з питань перерахунків пенсій № 18 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області викладене 03.03.2020 у формі рішенні № 971250137803 - про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 26.02.2020 за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20 та скасувати незаконне рішення № 971250137803;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів: проходження строкової військової служби з 17.11.1968 до 28.11.1970 тривалістю 2 роки 0 місяців 11 днів; половини строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1974 до 01.07.1978 загальною тривалістю 3 роки 10 місяців, з яких зарахуванню підлягають 1 рік 11 місяців; роботи на посадах слідчого прокуратури: з 01.08.1978 до 16.06.1981 та з 09.11.1981 до 18.03.1985 - 6 років 2 місяці 24 дні; загалом 10 років 2 місяці 5 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді періодів: проходження строкової військової служби з 17.11.1968 до 28.11.1970 тривалістю 2 роки 0 місяців 11 днів; половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі (Харківському юридичному інституті) з 01.09.1974 до 01.07.1978 загальною тривалістю 3 роки 10 місяців, з яких зарахуванню підлягають 1 рік 11 місяців; роботи на посадах слідчого з 01.08.1978 до 16.06.1981 та з 09.11.1981 до 18.03.1985, тривалістю 6 років 2 місяці 24 дні, загалом 10 років 2 місяці 5 днів.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Шполянського райсуду згідно довідки Державної судової адміністрації в Черкаській області від 10.08.2021 № 04-1539/21, виходячи із загального стажу судді ОСОБА_1 32 роки 08 місяців 06 днів із урахуванням раніше виплачених позивачеві сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виконати рішення суду негайно у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили. За наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення адміністративного суду або в разі неподання такого звіту, накласти на керівника органу ПФУ штраф у розмірі від 10 до 30 мінімальних зарплат;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1816 грн.

Ухвалою від 24.09.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено судове засідання на 12.10.2021. Ухвалою від 12.10.2021 оголошено перерву до 11.11.2021. Ухвалою від 11.11.2021 оголошено перерву до 18.11.2021. Ухвалою від 18.11.2021 підготовче провадження в справі закрите, судове засідання призначене на 02.12.2021 (учасники не прибули).

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримував на підставі постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 24.11.2015 в справі № 698/1123/15-а, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Листом від 08.06.2016 Управління ПФУ в Шполянському районі повідомило його про зменшення з 08.06.2016 розміру одержуваного довічного грошового утримання судді з 90% до 84%, що здійснено на підставі розпорядження від 18.11.2016 № 137803.

11.08.2021 позивач дізнався про те, що розмір призначеного йому довічного грошового утримання визначений, виходячи виключно зі стажу його роботи на посаді судді, у зв`язку з чим 12.08.2021 звернувся до відповідача з письмовою заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, часу строкової військової служби, половину строку навчання у вищому навчальному закладі, строку роботи слідчим. Відповідач листом відмовив у задоволенні заяви.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (згідно якого судді, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді) позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20. Позивач вважає, що з 19.02.2020 виникли правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідач рішенням від 03.03.2020 № 971250137803 протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку.

Відповідач позов не визнав, 18.10.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позов, де зазначив, посилаючись на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, що до стажу роботи на посаді судді зараховуються виключно періоди роботи на посадах, зазначених в ст. 137 Закону № 1402-VIII, у зв`язку з чим стаж роботи позивача становить 22 роки 6 місяців 22 дні, а періоди роботи в правоохоронних органах, на державній службі, строкової військової служби та навчання у вищих навчальних закладах до стажу професійної діяльності в сфері права не зараховуються. Правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20 відсутні, позаяк у зв`язку з визнанням Конституційним Судом України неконституційним п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII згідно рішення 18.02.2020 № 2-р/2020, зміни до чинного законодавства не внесені.

Позивач у судове засідання не прибув, 18.11.2021 надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 12.11.2021 надав письмове клопотання про розгляд справи без його присутності.

Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пенсійний фонд України здійснює повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління, на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2), покладається призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що позивач 05.02.1993 обраний Черкаської обласною радою народним суддею Шполянського районного суду.

На підставі постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку позивача звільнено з посади судді Шполянського районного суду Черкаської області у відставку.

З 08.08.2015 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. З 01.12.2020 розмір довічного грошового утримання позивача складає 47673,36 грн, що обчислено відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Черкаській області № 971250137803.

12.08.2021 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про зарахування до стажу його роботи на посаді судді строку військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, строку роботи слідчим прокуратури та просив здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідки від 10.08.2021 № 04-1539/21, виданої Територіальним управлінням ДСА у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідачем заяву розглянуто у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», за результатами розгляду - у задоволенні заяви 26.08.2021 відмовлено у зв`язку з тим, що з часу постановлення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020, розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінювався, а правові підстави для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді строку військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, строку роботи слідчим прокуратури - відсутні.

26.02.2020 у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 24.02.2020 № 04-342/20, видану Теруправлінням ДСА у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Довідку видано позивачеві відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, що враховується під час призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 113508,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років - 50448,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) - 0,00 грн.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 18 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.03.2020 № 971250137803 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 26.02.2020. У рішенні зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, проте за станом на 03.03.2020 відповідні зміни до Закону № 1402-VIII не внесені.

Позивач у відповіді на відзив, наданій 26.10.2021, спростовував доводи відповідача тим, що пішов у відставку до набрання чинності законом № 1402-VIII, у зв`язку з чим не мав можливості пройти кваліфікаційне оцінювання і не повинен проходити, позаяк право на перерахунок довічного грошового утримання виникло з часу прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020. Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права власності.

Судом встановлено, що наказом ДСА в Черкаській області від 10.02.2003 №28-О «Про призначення довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 » визнано, що документально підтверджений стаж роботи для права на відставку та отримання довічного утримання судді Шполянського районного суду ОСОБА_1 становить 20 років 1 місяць 5 днів: служба в Збройних силах СРСР - 2 роки 11 днів, Ѕ навчання у ВУЗі (ХЮІ) - 1 рік 11 місяців 00 днів, слідчий прокуратури Городищенського району - 2 роки 10 місяців 15 днів, слідчий прокуратури Шполянського району - 3 роки 4 місяці 9 днів, суддя Шполянського районного суду - 10 років та доручено з 06.02.2003 проводити нарахування довічного утримання відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95. У матеріалах справи відсутні документи про скасування та/або внесення змін до наказу ДСА в Черкаській області від 10.02.2003 №28-О, що підписаний начальником управління ДСА в Черкаській області.

Відповідно до розрахунку стажу судді, що дає право на відставку, враховано: служба в Збройних силах СРСР - 2 роки 12 днів за період з 17.11.1968-28.11.1970, стажер на посаді слідчого прокуратури Городишенського району 11 місяців 16 днів за період з 01.08.1978 -16.07.1979, слідчий прокуратури Городищенського району - 1 рік 11 місяців 2 дні за період 16.07.1979-16.06.1981, слідчий прокуратури Шполянського району - 3 роки 4 місяці 10 днів за період 09.11.1981-18.03.1985, суддя Шполянського районного суду - 22 роки 6 місяців 1 день за період 05.02.1993-07.08.2015.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 34 розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

З трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 17.11.1968 до 28.11.1970 проходив строкову військову службу (2 роки 11 днів), з 01.09.1974 до 01.07.1978 навчався у вищому навчальному закладі (загальна тривалість 3 роки 10 місяців, половина складає 1 рік 11 місяців), проходив службу слідчим прокуратури Городищенського району - з 16.07.1979 до 16.06.1981 (2 роки 10 місяців 15 днів), слідчим прокуратури Шполянського району з 09.11.1981 до 18.03.1985 (3 роки 4 місяці 10 днів).

Як визначено абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20.03. 2008), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно із абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку, враховується період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та строк служби на посадах слідчого прокуратури, у зв`язку з чим обгрунтування позивача є правомірними, а позовні вимоги належить задовольнити.

Верховним Судом 16.06.2020 розглянуто зразкову справу № 620/1116/20 за позовом ОСОБИ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. За результатами розгляду прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, що набрало законної сили 07.08.2020 (ЄДРСР 89872243). У пункті 59 рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №620/1116/20 зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких: позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання; відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в областях; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Справа 580/7301/21 за ознаками є типовою справою та предмет спору і обставини справи співпадають з предметом спору зразкової справи №620/1116/20.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення у типовій справі, що відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Позаяк дана адміністративна справа № 580/7301/21 відповідає ознакам типової справи, судом під час вирішення даної справи враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 (ЄДРСР 89872243).

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402-VIII. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом №1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 зі змінами. У рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Судді, які вже перебувають у відставці з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Суд зазначає, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402 не містить норм, що би по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а зазначено, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Перерахунок, що просить здійснити позивач, обумовлений відновленням порушених прав судді у відставці з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Суд зазначає, що з 19.02.2020 - наступного дня з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право та законна підстава для очікування справедливого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402. Зміна розміру окладу судді, що є складовою суддівської винагороди - підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 24.02.2020 № 04-342/20, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, позаяк саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду України від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (ЄДРСР 89872243).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 31.07.2003 у справі Doran проти Ірландії, № 50389/99 зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що у цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Оцінюючи зміст і характер спірних правовідносин щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акту відділу з питань перерахунків пенсій № 18 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладеного 03.03.2020 у формі рішення №971250137803, суд зазначає про таке.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом скасування індивідуального акту (п. 2) ч. 1 ст. 5 КАС України), визнання бездіяльності і зобовязання вчинити дії, суд оцінює, зазначивши, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, що залежить від праці такої особи, та належить безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

ЄСПЛ у справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Верховний Суд у справі №360/3611/20 зазначив принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування» (п. 114).

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або у порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося унаслідок прийняття протиправного індивідуального акта рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 18 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.03.2020 № 971250137803 через протиправну бездіяльність відповідача щодо не зарахування періодів трудової діяльності, належних до урахування, а також бездіяльності у перерахунку довічного грошового утримання з 19.02.2020, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язати відповідача зарахувати до стажу судді, що дає право на відставку з отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів строкової військової служби, навчання у вищому навчальному закладі (половина терміну), перебування на службі слідчим прокуратури та здійснити перерахунок і виплату довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20, починаючи з 19.02.2020.

Суд зазначає, що єдиною підставою для зміни розміру довічного грошового утримання судді, є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Станом на дату здобуття позивачем права на довічне грошове утримання, розмір відповідної виплати визначався відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII та складав 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Стаж роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, перевищує 30 років, тому наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи, що позивач вийшов у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що має бути співмірним із суддівською винагородою, оцінюючи рішення відповідача про відмову у перерахунку позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що індивідуальний акт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.03.2020 № 971250137803 є протиправним і належить скасуванню, позаяк відповідач під час вирішення питання про здійснення перерахунку та виплати довічного грошового утримання з 19.02.2020 допустив протиправну бездіяльність - не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законами, а тому позовні вимоги належить задовольнити повністю визнавши бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням виплачених коштів.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 370 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оцінюючи клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, додатково заявленого позивачем, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, тому таке процесуальне питання вирішується з урахуванням обставин справи за доказами щодо ухилення відповідача від виконання рішення суду - наразі відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає процесуальний обов`язок на завершальній стадії розгляду справи, у зв`язку із чим, суд відмовляє у клопотанні позивача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.03.2020 № 971250137803 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 26.02.2020 за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду: проходження строкової військової служби з 17.11.1968 до 28.11.1970 тривалістю 2 роки 0 місяців 11 днів; половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1974 до 01.07.1978 тривалістю 3 роки 10 місяців, тобто - 1 рік 11 місяців; роботи на посадах слідчого прокуратури з 16.07.1979 до 16.06.1981 тривалістю 2 роки 10 місяців 15 днів та з 09.11.1981 до 18.03.1985 тривалістю 3 роки 4 місяці 10 днів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20. з 19.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 № 04-342/20, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та виплатити з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Рішення суду в межах суми стягнення за один місяць звернути до виконання негайно.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ]

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Судове рішення складено 10.12.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА