Рішення № 101851414, 10.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5164/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2021 №Ф-6978-51,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2021 № Ф-6978-51 , винесену відносно ОСОБА_1 , зобов`язати відкорегувати облікові показники інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 , виключивши з неї дані про наявність недоїмки із єдиного внеску у розмірі 37788 грн. 74 коп. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не взято до уваги факт не здійснення ним, як підприємцем, господарської діяльності та факт перебування з 2017 року у трудових відносинах, оскільки позивач був найманим працівником, роботодавець за нього сплачував страхові внески в розмірі, не менше мінімального, що підтверджується відомостями Пенсійного фонду України (довідкою форми ОК-5). Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ від 08.07.2010 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та перебування у статусі фізичної особи-підприємця. А із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску. В даному випадку, позивач вважає, що роботодавець сплачує за нього страховий внесок у розмірі не нижче мінімального, оскільки господарської діяльності позивач не веде та доходу від такої діяльності не отримує.

Ухвалою від 11.10.2021 відкрито спрощене провадження у справ, вирішено розглядати справу в письмовому провадженні.

23 11.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вказує про те, що позивач з моменту державної реєстрації у якості фізичної особи- підприємця та взяття на облік в органах державної податкової служби зобов`язаний сплачувати належні податки та збори, а з урахуванням змін, визначених Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-УІІІ, з 01.01.2017 був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від здійснення підприємницької діяльності та отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953. Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають вимогу про її сплату протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464). Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3200 гривень на місяць. У 2017 році мінімальний страховий внесок складав 704 грн., за рік 8448 грн. Законом України "Про державний бюджет на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3723 гривень на місяць. У 2018 році мінімальний страховий внесок складав за місяць 819 грн. 06 коп., Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4173 гривень на місяць. У 2019 році мінімальний страховий внесок склав 918,6 грн. Законом України "Про державний бюджет на 2020 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розмірі з 01 січня - 4723 гривні , з 01 вересня -5000 гривень. У 2020 році мінімальний страховий внесок становить: з 01 січня по 31 серпня 1039,06 грн; з 01 вересня по 31 грудня 1100 гривень. Крім того, відповідно до пункту 9-10 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 01 по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року.

Згідно інтегрованої картки зі сплати єдиного соціальному внеску по позивачу станом на 31.01.2021 рахувався борг у розмірі 37 788,74 гривень. До вимоги увійшли: 8448 гривень (нарахування за 2017 рік); 9828 грн. за 2018 рік, 11023 грн. 20коп за 2019 рік, 2078,12 гривень (нарахування за 1 квартал 2020 (січень - лютий); 1039,06 гривень (нарахування за 2 квартал 2020 (червень); 19.10.2020- 3178,12 гривень (нарахування за 3 квартал 2020 року); 19.01.2021- 2200,00 гривень (нарахування за 4 квартал 2020 року). Податковим органом сформована вимога від 05.01.2021 № Ф-6978-51 на суму 37 788,74 гривень та надіслано на податкову адресу позивача: вул. Сухарна, буд. 106, м. Херсон, 73003 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення . Щодо тверджень позивача про те, що він є застрахованою особою як найманий працівник, а за нього єдиний внесок сплачує роботодавець, відповідач зазначив, що фізичні особи-підприємці, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе, як фізичні особи-підприємці. Сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником, єдиний соціальний внесок сплачує роботодавець (утримань єдиного соціального внеску із заробітної плати немає).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст. 262 КАС України).

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву та відповіді на відзив, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно реєстраційних та облікових даних платників податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), як фізична особа-підприємець перебуває за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ з 24.02.2011, стан платника податків "11"-припинено 29.06.2021, але не знято з обліку.

05.08.2021 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6978-51 на загальну суму 37 788,74 гривень станом на 31.01.2021.

Вважаючи сформовану відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону України № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів, шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464).

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464).

Статтею 6 Закону №2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

З аналізу викладеного вбачається, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок до дати припинення підприємницької діяльності.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_2 з 06.01.2017 позивач працює охоронцем в приватному підприємстві, тобто є найманим працівником. Крім того, факт перебування у трудових відносинах та сплати за неї як працівника єдиного внеску підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу органу ПФУ (форма ОК-5), які свідчать про нарахування йому доходу та відомості про утримання страхових внесків.

З аналізу наведених обставин та приписів Закону №2464 вбачається, що ОСОБА_1 у період 2017-2020 роки є, в розумінні зазначеного закону, застрахованою особою.

Отже, у вказані проміжки часу позивач був фізичною особо-підприємцем та одночасно застрахованою особою, за яку роботодавцем сплачувався єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати, тобто ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464.

Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Оскільки визначальним у контексті цього спору є мета сплати єдиного внеску задля отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку, позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску .

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05 серпня 2021 року за № Ф-6978-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Головне управління у Херсонській області, Автономній республіці Крим за м. Севастополі відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 , виключивши із неї дані про наявність недоїмки із єдиного внеску у розмірі 37788, 74 гривень, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, як заявлені передчасно.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Вирішуючи питання наявності порушеного права ОСОБА_1 щодо не відображення в інтегрованій картці відомостей про виключення податкового боргу в сумі 37788 грн. 74 коп. , суд приймає до уваги, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , що ведеться за кожним видом платежу. Порядок відображення будь-яки відомостей про наявність або відсутність податкового боргу в інтегрованій картці платника передбачений Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі - Порядок № 5).

Пунктом 3 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку № 5 встановлено, що ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням… Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску…. За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"…. Після припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця на підставі судового рішення та/або після проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання та кошти єдиного внеску (у разі відсутності заяви платника податків про їх повернення) списуються до бюджетів та до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за рішенням керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) податкового органу або особи, яка виконує його обов`язки, з накладанням кваліфікованого електронного підпису.

Таким чином, при набранні законної сили даним судовим рішенням, та при відсутності інших боргів в з єдиного внеску, відповідач зобов`язаний самостійно внести до інтегрованої картки платника відомості про відсутність податкового боргу. Тільки в разі невиконання цього обов`язку у позивача виникає право звернення до суду з позовом.

Суд установив, що позивач чи його представник не звертались до відповідача з вимогою про від корегування показників інтегрованої картки. Доказів протилежного до суду не надано. Отже, до моменту звернення до Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі з конкретними вимогами, у відповідача не виникає обов`язку щодо вчинення дій.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, має довести небезпідставність такого звернення, тобто наявність факту порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду.

Разом з тим, позивачем та його представником не надано до суду жодного доказу звернення до відповідача з вищевказаними вимогами, а отже відсутні підстави, які породжують обов`язок Управління вчинити певні дії. Адміністративному суду надано повноваження визнавати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та з метою захисту порушених прав та інтересів позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. В силу приписів ст.ст. 244-245 КАС України для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії суду необхідно встановити, які протиправні рішення, дії чи бездіяльність допущено відповідачем. Тобто, під час звернення до суду має бути пред`явлено основну позовну вимогу (визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними) та похідну позовну вимогу (зобов`язання утриматися від вчинення певних дій чи вчинити певні дії). Втім, позовна заява, зокрема її прохальна частина, вимог щодо визнання протиправними певних рішень, дій чи бездіяльності відповідача не містить, доказів звернення до відповідача з такими вимогами, які викладені в п. 4,5 прохальної частини позовної заяви , не має, тому відсутній факт протиправної бездіяльності відповідача. При цьому, позивач не позбавлений права звернутись до позивача в загальному порядку та поставити питання про закриття інтегрованої картки з ЄВ у зв`язку з відсутністю податкового боргу.

Враховуючи викладене, позов задовольняється частково.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача в сумі 908 грн.. (за вимогу майнового характеру про скасування податкового вимоги)..

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 05 серпня 2021 року за № Ф-6978-51 Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на адресу ОСОБА_1 на загальну суму 37788 грн. 74 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (адреса місця знаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь ОСОБА_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

В решті вимог відмовити..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 111060000