Рішення № 101851142, 13.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2021 року № 520/17556/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1451 (вул. Дерев`янка, буд. 3,м. Харків,61103), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача військової частини А1451 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування пільгової вислуги років, що разом складає повних 27 років;

- зобов`язати відповідача військової частини А1451 нарахувати одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 27 років та здійснити доплату донарахованих сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1451. Відповідачем протиправно було обраховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку лише календарної вислуги 26 років. Позивач вважає вказані дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив, в якому в обґрунтування заперечень зазначив, що діяв в межах своїх повноважень та згідно вимог чинного законодавства. Посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суддя у період з 08.11.2021 по 19.11.2021 знаходився на лікарняному.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Військової частини А1451.

Відповідно до наказу командира військової частини А1451 №267 від 04.12.2020 позивач виключений зі списків особового складу військової частини А1451.

Календарна вислуга років в Збройних Силах України позивача на момент звільнення складає повних 26 років , в пільговому обчисленні 27 років 03 місяців 28 днів.

Наявність пільгової вислуги років підтверджується витягом з наказу про виключення зі списків складу військової частини А 1451 від 04.12.2020 року №267.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби з розрахунку наявної календарної вислуги у 26 років, про що зазначено в наказі про виключення зі списків особового складу від 04.12.2020 року №267.

Позивач вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення підлягає обрахунку за кожний повний рік служби, виходячи з пільгової вислуги років, тобто 27 років 03 місяців 28 днів, посилаючись на те, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив таке.

Щодо доводів відповідача стосовно пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні є видом грошового забезпечення.

У ч. 2 ст.233 КЗпП України зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016 у справі №6-1395цс16 вкотре підтвердив принцип трудового права: якщо ти працював у штаті підприємства, то за твою працю підприємство повинно розрахуватися за будь-яких обставин, тобто кожна праця має бути оплачена. А отже, немає значення, коли працівник звернеться до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати. Строк позовної давності законодавством не передбачений.

Проаналізувавши зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ВСУ дійшов висновку про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Грошове забезпечення є видом оплати праці та підпадає під ознаки заробітної плати, з огляду на що звернення військовослужбовця до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення також не обмежується будь-яким строком.

З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, а строк звернення не є пропущеним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Позивач посилається на те, що зі змісту наказу від 04.12.2020 №267 йому встановлено строк служби в пільговому обчисленні 27 років 03 місяців 28 днів, календарна вислуга років – 26 років.

В той же час, виплачено позивачу грошову допомогу у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за повних 26 календарних років служби.

Суд зазначає, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 2 постанови КМУ №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року).

Відповідно до п. 1,2 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 по справі № 822/3008/17.

У вказаній постанові Верховний Суд аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини зазначив, що «згідно з нормами пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Порядку №393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

З системного аналізу наведених у розділі ІІІ цієї постанови правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступлення від такої позиції.»

Суд зазначає, що предметом спору у справі №822/3008/17, що розглядалась Верховним Судом, була наявність права особи на виплату одноразової грошової допомоги, а також порядок визначення вислуги років для визначення наявності або відсутності такого права.

Предметом спору, за вирішенням якого звернувся позивач, є правильність обрахунку одноразової грошової допомоги, яку виплачено позивачу та обґрунтованість обрахунку такої допомоги за кожен календарний рік служби позивача а не за кожний пільговий рік. Питання наявності права на виплату такої допомоги не є спірним, сторонами не оспорюється. Вислуга років позивача на день звільнення складає 26 років – календарна, та 27 років 03 місяців 28 днів– пільгова, з огляду на що право на отримання такої допомоги не заперечувалось відповідачем при звільненні, що підтверджується наказом військової частини А1451 №267від 04.12.2020.

Відповідач при звільненні позивача зі служби сплатив останньому одноразову грошову допомогу у разі звільнення в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позивач не погодився саме з розрахунком такої допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, без урахування пільгової вислуги років.

З вказаного приводу суд зазначає, що застосування для обрахунку розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення величини « 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби» встановлено в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому саме для обрахунку розміру такої допомоги законодавцем визначено саме застосування календарної вислуги років, про що прямо зазначено в нормі закону, яка є чинною та неконституційною не визнавалась.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 по справі № 822/3008/17 також зазначив, що «поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби»».

Відтак, з аналізу норм чинного законодавства, з урахуванням практики Верховного Суду у справах, на які, зокрема, посилається сам позивач, вислуга років у пільговому обчисленні підлягає застосуванню для визначення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення, яке у даній справі не є спірним та сторонами не заперечується, а для розрахунку розміру такої допомоги враховується саме календарна вислуга років, тобто кількість повних календарних років, протягом яких особа фактично проходила військову службу.

Відтак, позивач фактично намагається застосувати до порядку обрахунку розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення порядок визначення вислуги років, що застосовується при встановленні права на отримання такої допомоги, що суперечить ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якому прямо визначено, що розмір такої допомоги визначається як 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 по справі № 822/3008/17, від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов