Рішення № 101850805, 07.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3884/20

07 грудня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю: секретаря судового засідання Семеха В.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мурованої І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 за №Ф-151642-54,

- зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 як фізичної особи, яка має право на зайняття незалежною професійною діяльністю в сумі 13744,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 за №Ф-151642-54 в сумі 13744,78 грн. Позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки з 25.03.2015 по даний час вона працює на посаді директора юридичного департаменту "СіЕфДжі Трейтинг" і роботодавець щомісячно сплачував за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від суми нарахованої заробітної плати.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 07 грудня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.01.2021 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що звільнення осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю від обов`язку сплати за себе єдиного внеску не передбачено частиною четвертою статті 4 Закону Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою. Відповідно до частини четвертої статті 25 вказаного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Ухвалою суду від 08.02.2021 клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Визначено розгляд справи №500/3884/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 03.03.2021.

03.03.2021 в судовому засіданні ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Ухвалою суду від 03.03.2021 зупинено провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.11.2020 №Ф-151642-54 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №500/890/20.

16.03.2021 позивач подала до суду заяву, в якій просить подальший розгляд справи №500/3884/20 здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 за №Ф-151642-54,

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2021 за №Ф-151642-54.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 як фізичної особи, яка має право на зайняття незалежною професійною діяльністю в сумі 17044,78 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2021 поновлено провадження в адміністративній справі №500/3884/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Справу призначено до судового розгляду на 18.11.2021.

В судовому засіданні 18.11.2021 розгляд справи відкладено до 02.12.2021.

26.11.2021 від відповідача до суду поступив відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 02.12.2021 оголошено перерву до 07.12.2021.

Позивач в судовому засіданні 07.12.2021 позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2021 позову не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 26.11.2010 за №6 позивачу ОСОБА_1 , видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000608 від 08 липня 2014 року.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 22.12.2014 №1419180700367 адвокат ОСОБА_1 , взята на облік у контролюючих органах 21.07.2004 року за №9647, як платник податків, з одночасним постановленням на облік як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що з 25 березня 2015 року по даний час ОСОБА_1 працює на посаді директора юридичного департаменту ТОВ "СіЕфДжі Трейдинг" (попередня назва ТОВ "Мрія Трейдинг") згідно наказу про прийом на роботу №10-к від 25.03.2015, що підтверджується довідкою ТОВ "СіЕфДжі Трейдинг" від 26.11.2020 №2020/11/26 та копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно виданих ТОВ "СіЕфДжі Трейдинг" довідок від 26.11.2020 №МТ-025 та від 26.11.2020 № МТ-026 роботодавцем позивача сплачено за ОСОБА_1 як за працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік суму в розмірі 165250,80 (сто шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят 80) грн та січень-жовтень 2020 року суму в розмірі 155859,00 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять 00) грн.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-151642-54 від 10.11.2020 і від 10.02.2021.

Як підстави винесення цих вимог контролюючий орган вказав:

- статтю 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (правова підстава);

- дані інформаційної системи органів доходів і зборів (фактична підстава).

Контролюючий орган визначив суми недоїмки з ЄСВ самостійно, що відображено в даних облікової картки позивача як платника податків.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами.

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до визначень, наведених в статті 14 Податкового кодексу України, (далі - ПК України):

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України),

- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності;

- незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з статтею 1 Закону №5076-VI - адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; - адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема, у частину першу статті 7, а саме: - у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова "має право самостійно" замінено словом зобов`язаний".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Суд, застосовуючи наведені норми права до фактичних обставин цієї справи, керується такими міркуваннями.

Позивач 08 липня 2014 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000608 і в періоді, охопленому предметом цього спору, не займалася адвокатською діяльністю як самозайнята особа та не отримувала від неї доходу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, серед іншого, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, юридичну практику, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності. Адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність та в контексті податкового законодавства вважається самозайнятою особою. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, дохід від адвокатської діяльності є базою для нарахування єдиного соціального внеску, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Контролюючий орган, враховуючи наведені нормативні положення та фактичні обставини справи (перебування позивача на обліку як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю) дійшов висновку про необхідність нарахування позивачці ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску на місяць. Цей висновок став підставою для прийняття контролюючим органом оскаржених вимог про сплату нарахованих ним сум ЄСВ.

Водночас контролюючий орган не врахував, що в охоплений предметом цього спору період позивач працює як найманий працівник на посаді директора юридичного департаменту ТОВ "СіЕфДжі Трейтинг".

Абзац другий пункту першого статті 4 №2464-VI визначає, що платниками єдиного внеску є також роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. При цьому зазначені роботодавці під час кожної виплати заробітної плати, на її суму нараховують єдиний внесок. Обов`язок таких роботодавців одночасно з видачею заробітної плати сплатити нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників.

Суд встановив, що ТОВ "СіЕфДжі Трейтинг" в спірний період щомісяця нараховувало на суму заробітної плати єдиний соціальний внесок та сплачувало цю суму до бюджету. Отже позивач була найманим працівником та застрахованою особою, а тому платником єдиного соціального внеску за неї був роботодавець/страхувальник ТОВ "СіЕфДжі Трейтинг".

При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску безпосередньо особою (як такою, що провадить незалежну професійну діяльність) та її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період за позивача як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ за цей самий період позивачу як самозайнятій особі.

Підсумовуючи свої висновки суд доходить переконання, що оскаржені вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-151642-54 в сумі 13744,78 грн і від 10.02.2021 за №Ф-151642-54 в сумі 17044,78 грн, спричиняють подвійну сплату внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Оскільки оскаржені рішення (вимоги) суб`єкта владних повноважень не відповідають критеріям правомірного рішення, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, такі слід скасувати як протиправні.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Пунктом 63.11 статті 63 ПК України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Пунктом 63.12 статті 63 ПК України, інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

З 05.04.2021 діє Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, який містить аналогічні положення.

Виходячи з аналізу наведених правових норм суд доходить висновку, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов`язань платника податків і зборів.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

З огляду на викладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення сум недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму в сумі 17044,78 грн, яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваними вимогами.

Відтак, суд задовольняє вимогу зобов`язального характеру, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів позивача відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності власних дій, у зв`язку з чим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 840,80 грн згідно квитанції №ПН1158559 від 27.11.2020 і в сумі 908,00 грн згідно квитанції №ПН1336519 від 22.11.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 10.11.2020 і від 10.02.2021 за №Ф-151642-54.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 17044,78 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн згідно квитанції №ПН1158559 від 27.11.2020 і в сумі 908,00 грн згідно квитанції №ПН1336519 від 22.11.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.