Рішення № 101848953, 13.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7117/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 01.11.2021 за ВП № 59917468.

В обгрунтування позову зазначено, що 04 листопада 2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Антонової В.С, про накладення штрафу в сумі 5100,00 гривень по виконавчому провадженню № 59917468 від 01.11.2021 по примусовому виконанню виконавчого листа № 360/650/19 виданого 22.07.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 травня 2018 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вважає неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу. Головне управління не погоджується з зазначеною постановою про накладення штрафу, вважає її безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню за таких підстав.

У мотивувальній частині постанови про накладення штрафу зазначено, що станом на 01.11.2021 боржником рішення суду фактично у повному обсязі не виконано.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404), заступником начальника відділу відповідача за невиконання рішення прийнято Постанову про накладення штрафу та встановлено новий строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Позивач вважає, що головним державним виконавцем відділу відповідача невірно застосовано положення Закону № 1404.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.10.2021 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №59917468 за виконавчим листом №360/650/19, виданим Луганським окружним адміністративним судом 20.09.2019.

Відповідач не погодився з позовом та надав відзив на позов (а.с.32-35), в обгрунтування якого зазначив наступне.

29.08.2019 на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 № 360/650/19 про зобов`язання Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 травня 2018 року.

30.08.2019 державним виконавцем, керуючись ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

З листа Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 11.10.2019 № 6887/07Т встановлено, що на виконанння рішення суду в частині виплати пенсії позивачу за один місяць, управлінням у квітні 2019 року нарахована пенсія за травень 2018 року в сумі 3267,00 грн. та перерахована на рахунок стягувана, відкритий у ТВБВ ЛОУ АТ “Ощадбанк”. Пенсія за період з 01.06.2018 по 31.05.2019 у розмірі 39 811, 50 грн. позивачу нараховується і буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. З червня 2019 року щомісячно пенсія за поточний місяць перераховується на рахунок стягувана відкритий у ТВБВ ЛОУ АТ «Ощадбанк».

Таким чином, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, надано не було.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 360/650/19 заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони виконавчого провадження в справі № 360/650/19 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні № 59917468 з примусового виконання виконавчого листа № 360/650/19, виданого Луганським окружним адміністративним судом 22.07.2019 - з Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, буд. 9).

Враховуючи викладене, державним виконавцем, керуючись ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23.10.2021 № 1200-0204-8/45476 встановлено, що на виконанння рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць, нарахована пенсія у квітні 2019 року за травень 2018 року та перерахована до ТВБВ ЛОУ АТ “Ощадбанк”. Пенсія за період з 01.06.2018 по 31.05.2019 обліковується в управлінні в сумі 39811,50 грн. та нараховується на виплатну відомість “рішення суду банк борги”. Сума боргу внесена до реєстру судових рішень. Борг виплачується за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, надано не було.

Враховуючи вищезазначене, 01.11.2021 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн., де також було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідач вважає, що накладаючи штраф постановою від 01.11.2021 на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

- докази направлення адміністративного позову з додатками до нього на адресу відповідача;

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн в доход Державного бюджету України (а.с. 19-21).

Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 грудня 2021 року.

У судове засідання представники позивача та відповідача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач, звертаючись до суду, просив розглянути справу без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

У відзиву відповідач також просив розглянути справу за відсутності представника.

Враховуючи ч. 9 ст. 205 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Врахувавши доводи сторін, дослідив матеріали справи, надав оцінку доказам в межах ст.ст. 72-79, 90 КАС України, суд дійшов висновку необгрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за даними КП “Діловодство спеціалізованого суду” рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 360/650/19 позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської областіпро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 травня 2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 12 грудня 2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2018 року. Зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 травня 2018 року.

На виконання зазначеного рішення 22 липня 2019 року видано виконавчий лист (а.с. 41-42).

29 серпня 2019 року адвокат Скворцова А.Ю. звернуласть до відповідача із заявою про примусове виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 360/650/19 (а.с. 40).

30 серпня 2019 року державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59917468 (а.с. 55). Боржнику встановлено строк для добровільного виконання судового рішення – 10 робочих днів.

Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 11.10.2019 № 6887/07Т повідомило, що на виконанння рішення суду в частині виплати пенсії позивачу за один місяць, управлінням у квітні 2019 року нарахована пенсія за травень 2018 року в сумі 3267, 00 грн. та перерахована на рахунок стягувана, відкритий у ТВБВ ЛОУ АТ “Ощадбанк”. Пенсія за період з 01.06.2018 по 31.05.2019 у розмірі 39811,50 грн. позивачу нараховується і буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. З червня 2019 року щомісячно пенсія за поточний місяць перераховується на рахунок стягувана відкритий у ТВ БВ ЛОУ АТ «Ощадбанк» (а.с. 60-61).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 360/650/19 заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони виконавчого провадження в справі № 360/650/19 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні № 59917468 з примусового виконання виконавчого листа № 360/650/19, виданого Луганським окружним адміністративним судом 22.07.2019 - з Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, буд. 9) (а.с.80-83).

На виконання зазначеної ухвали суду державний виконавець постановою від 07.10.2021 здійснив заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 85).

Також 07 жровтня 2021 року державний виконавчець направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області вимогу про виконання судового рішення (а.с. 86-87).

Головне управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 23.10.2021 № 1200-0204-8/45476 повідомив, що на виконанння рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць, нарахована пенсія у квітні 2019 року за травень 2018 року та перерахована до ТВБВ ЛОУ АТ “Ощадбанк”. Пенсія за період з 01.06.2018 по 31.05.2019 обліковується в управлінні в сумі 39811,50 грн. та нараховується на виплатну відомість “рішення суду банк борги”. Сума боргу внесена до реєстру судових рішень. Борг виплачується за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України (а.с. 88-90).

01 листопада 2021 року державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн., де також було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів (а.с. 92).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Судом встановлено, що відповідачем рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Позивачем не надано як державному виконавцю, так і суду жодних доказів відсутності у боржника коштів на здійснення виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, а також вжиття боржником будь-яких заходів для отримання коштів на виконання рішення суду у справі № 360/650/19 протягом двох років.

Відповідно, твердження позивача про відсутність коштів на виконання рішення суду за умови ненадання суду та головному державному виконавцю відповідних доказів, невжиття будь-яких заходів щодо отримання коштів не відповідають фактичним обставинам, не свідчать про неможливість виконання боржником рішення суду з поважних і незалежних від його волі причин.

З матеріалів виконавчого провадження, встановлено, що жодних інших заходів щодо виконання судового рішення боржником не вживалося.

Щодо невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів суд зазначає, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява № 40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі “Іммобільяре Саффі” проти Італії (“Immobiliare Saffi “проти Італії”), заява № 22774/93, пункт 66).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 № 18966/02).

У пункті 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі “Ромашов проти України”, № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі “Дубенко проти України”, № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі “Козачек проти України”, № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі “Шмалько проти України”, № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України”, № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі “Крищук проти України”, № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Крім того, факт неможливості виконання конкретного рішення суду через недофінансування має бути доведеним, отже підтверджений відповідними доказами, на чому наголошував Верховний Суд в постанові 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20, провадження № К/9901/1673/21.

В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже саме позивач мав довести суду такі обставини та підтвердити належними доказами факт відсутності належного фінансування для виконання такого рішення суду, оскільки посилається на такі обставини в обґрунтування заявлених вимог.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів обґрунтованості своїх вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що наявність права на отримання відповідних виплат ОСОБА_1 встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 360/650/19, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Посилання відповідача, як уповноваженого державою органу, в обґрунтування невиконання судового рішення на нестачу бюджетних коштів, на переконання суду, є неприйнятним та неприпустимим, оскільки призводить до підриву самої концепції верховенства права.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 01 листопада 2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 59917468 є законною та прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства.

В силу ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 – 246, 287, 294, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Ірметова