Рішення № 101848798, 13.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5406/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного 29 вересня 2021 року надійшов адміністративний адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Миколаївській області) з такими вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 липня 2021 року № 121630008007 про відмову в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за списком № 1;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з 13 липня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 13 липня 2021 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою та пакетом документів за призначенням пенсії за віком за списком № 1. Рішенням від 21 липня 2021 року № 121630008007 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та невраховано пільговий стаж, як такий, що не підтверджений уточнюючими довідками підприємства.

Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки його трудова книжка містить всі необхідні записи про зайнятість позивача на підземних роботах протягом повного робочого дня, тому відповідач безпідставно вимагає надання уточнюючих довідок.

З вищевказаних підстав позивача вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою від 04 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 42-43).

Ухвалою від 18 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 48-49).

Від ГУПФУ в Миколаївській області 05 листопада 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 53-56).

Відповідно до пункту 20 Постанови № 637 у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Такі довідки є обов`язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається, у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті роботами, що передбачені Постановою № 461 або на певних виробництвах не менше 80 % робочого часу. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Такі довідки видаються підприємствами, де працювали зазначені особи, або їх правонаступники. Отже, для підтвердження наявності пільгового стажу до органів Пенсійного фонду України необхідно надати трудову книжку, в якій наявні записи, внесені на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і мають відповідати найменуванню Списків, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та уточнюючи довідку

Позивач 13 липня 2021 року звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком за списком № 1, разом з якою надав: військовий квиток, диплом про навчання, довідку про заробітну плату (форма ОК-5), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжка, про що свідчить розписка-повідомлення від 13 липня 2021 року.

Проте, на підтвердження роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 позивачем не надано уточнюючих довідок, виписки із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, відсутні відповідні записи про проведення атестації робочих місць в трудовій книжці, внесені на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і мають відповідати найменуванню Списків, тому пільговий період роботи відповідачем не підтверджено. До того ж в індивідуальних відомостях про застраховану особу на ім`я позивача також відсутня інформація про наявність у нього пільгового стажу.

З викладених підстав рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним, оскільки позивач не має необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 5-8).

Позивач 13 липня 2021 звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, разом з якою надав: військовий квиток, диплом про навчання, довідку про заробітну плату (форма ОК-5), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжка, про що свідчить розписка-повідомлення від 13 липня 2021 року (арк. спр. 64-78).

Рішенням від 21 липня 2021 року № 121630008007 ГУПФУ в Миколаївській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці. Рішення мотивоване тим, що пільговий стаж відсутній, оскільки відсутня довідка підтверджуюча пільговий характер роботи заявника. В реєстрі індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутні дані про періоди роботи із шкідливими і важкими умовами праці (арк. спр. 37, 79).

Відповідно до розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 роки 11 місяців 25 днів, стаж роботи за списком № 1 відсутній (арк. спр. 78 зворот).

Трудова книжка позивача від 19.07.1983 серії НОМЕР_2 містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

Стахановське виробниче об`єднання (Стахановвугілля)

запис № 1 від 11.05.1983 – прийнятий учнем гірника з повним робочим днем на підземній роботі у складі студентського загону для проходження виробничої практики, розпорядження директора шахти від 11.05.1983;

запис № 2 від 19.07.1983 – звільнений за закінченням виробничої практики;

Шахта «ім. Ілліча»

запис № 3 від 06.09.1983 – прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті, розпорядження від 06.09.1983;

запис № 4 від 15.11.1986 – звільнений за закінченням виробничої практики, розпорядження від 15.11.1983;

запис № 5 від 15.03.1984 – прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, наказ від 15.03.1984 № 368-к;

запис № 6 від 11.11.1984 – звільнений у зв`язку з призовом в армію, наказ від 11.11.1984 № 697-к;

запис № 7 служба в армії в період з 09.11.1984 по 18.10.1986, військовий квиток серії НОМЕР_3 ;

запис № 8 від 06.01.1987 – прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, наказ від 06.01.1987 № 7к;

запис № 9 від 28.01.1996 – призначений в.о. начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, наказ від 28.01.1996 № 16к;

запис № 10 від 15.09.1996 – звільнений за власним бажання, наказ від 15.09.1996 № 222к (арк. спр. 9-18).

Інші періоди роботи позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.

Дослідженням довідок ДП «Центруголь» від 23.07.2020 №№ 149-150, 153 встановлено, що ОСОБА_1 на Шахті «ім. Ілліча»:

за період з 06.09.1983 по 16.11.1983 виконував гірничі роботи за професією учень гірника підземного, дільниця з видобутку вугілля, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1, затвердженим постановою КМ СРСР від 22.08.1956 № 1173;

за період з 15.03.1984 по 01.07.1984 виконував гірничі роботи за професією гірничий майстер підземний, дільниця з видобутку вугілля, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1, затвердженим постановою КМ СРСР від 22.08.1956 № 1173;

за період з 02.07.1984 по 11.11.1984 виконував гірничі роботи за професією гірничий майстер підземний, дільниця з видобутку вугілля, що списком 1 розділом 1 підрозділом 1, затвердженим постановою КМ СРСР від 22.08.1956 № 1173;

за період з 06.01.1987 по 27.01.1996 виконував гірничі роботи за професією гірничий майстер підземний, дільниця вентиляції та техніки, що списком 1 розділом 1 підрозділом 1, код КП 1010100б, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 № 162;

за період з 28.01.1996 по 16.09.1996 виконував гірничі роботи за професією в.о. начальника дільниці підземного, дільниця з видобутку вугілля, що списком 1 розділом 1 підрозділом 1, код 1010100б, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 (арк. спр. 25-29).

Також позивачем в матеріали справи надані довідки ДП «Центруголь» від 23.07.2020 №№ 156, 151, 152, 154-155, якими підтверджено розмір отриманої позивачем заробітної плати в період роботи на Шахті «ім. Ілліча», а також виписки із наказів від 16.06.1995 № 393 «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» за професією гірничий майстер підземний та начальник дільниці підземний (арк. спр. 19-24, 32).

Крім того, позивачем в матеріали справи надано довідки ДП «Углереструктуризація» від 27.02.2020 № № 181-184, згідно з якими ОСОБА_1 працював на шахті «Брянківська» і за період з 11.05.1983 по 19.07.1983 виконував повний робочий день на підземній роботі на практиці за професією учень гірника підземного, дільниці внутрішньо шахтний транспорт, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1, затвердженим постановою КМ СРСР від 22.08.1956 № 1173, а також відомості про отриману позивачем заробітну плату у вказаному періоді (арк. спр. 30-36).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з абзацами першим, четвертим, п`ятим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (абзац перший пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1).

З вищевикладених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, за умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

За даними паспорта громадянина України вік ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії становив 56 років 02 місяці, тобто позивач досяг віку, необхідного для призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страхового стажу, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Так, підставою для незарахування підтвердженого записами в трудовій книжці позивача періоду роботи до його страхового стажу за списком № 1 стала відсутність визначених пунктом 20 Порядку № 637 довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи позивача.

Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зважаючи на вказані правові позиції Верховного Суду, суд критично оцінює твердження пенсійного органу щодо відсутності у позивача пільгового стажу роботи за списком № 1 через відсутність уточнюючих довідок, виданих підприємством, на якому працював позивач, чи його правонаступника.

Так, дослідженням записів в трудовій книжці позивача встановлено, що в період з 11.05.1983 по 19.07.1983, з 06.09.1983 по 16.11.1983, з 15.03.1984 по 01.07.1984, з 02.07.1984 по 11.11.1984, з 06.01.1987 по 27.01.1996, з 28.01.1996 по 16.09.1996 позивач працював за професіями та виконував роботи, які віднесені до списку № 1 та дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці за цей період містять відомості про пільговий характер роботи позивача, а також про його зайнятість на вказаних підземних роботах протягом повного робочого дня під землею, тобто трудова книжка містить запис про характер виконуваної позивачем роботи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно вважає, що вказаний період роботи можливо зарахувати до пільгового страхового стажу позивача за списком № 1 тільки за умови його підтвердження уточнюючими довідками.

Також всі дані про характер виконуваною позивачем роботи містять довідки ДП «Центруголь» від 23.07.2020 №№ 149-150, 153 та ДП «Углереструктуризація» від 27.02.2020 № № 181-184, які, на думку суду, також мають враховуватися при прийнятті рішення щодо призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Так, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної справи.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов`язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача з 11.05.1983 по 19.07.1983, з 06.09.1983 по 16.11.1983, з 15.03.1984 по 01.07.1984, з 02.07.1984 по 11.11.1984, з 06.01.1987 по 27.01.1996, з 28.01.1996 по 16.09.1996, підтверджені записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками, до пільгового стажу позивача за списком № 1.

Також судом встановлено, що позивач в період з 09 листопада 1984 року по 18 жовтня 1986 року проходив строкову військову службу, на час призову на яку працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 – майстер підземний з повним робочим днем в шахті. Вказані обставини підтверджені трудовою книжкою позивача та військовим квитком. Відповідно час проходження позивачем строкової військової служби також має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за списком № 1.

В свою чергу, наявність такого пільгового стажу за списком № 1 дає ОСОБА_1 право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для задоволення позову в повному обсязі, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

визнання протиправним та скасування прийнятого ГУПФУ в Миколаївській області рішення від 21 липня 2021 року № 121630008007;

зобов`язання ГУПФУ в Миколаївській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 13 липня 2021 року (дня звернення із відповідною заявою) із зарахуванням до його пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи позивача на Стахановському виробничому об`єднанні по видобутку вугілля (Стахановвугілля) з 11.05.1983 по 19.07.1983, Шахті «ім. Ілліча» з 06.09.1983 по 16.11.1983, з 15.03.1984 по 01.07.1984, з 02.07.1984 по 11.11.1984, з 06.01.1987 по 27.01.1996, з 28.01.1996 по 16.09.1996 та строкової служби в армії з 09.11.1984 по 18.10.1986.

Щодо тверджень відповідача, що прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058-IV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 11 жовтня 2021 року (арк. спр. 46).

Зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій пенсійного органу, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме ГУПФУ в Миколаївській області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54020, місто Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1, код за ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21 липня 2021 року № 121630008007 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13 липня 2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати по сплаті судового збору в розміні 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова