Рішення № 101846396, 01.11.2021, Жашківський районний суд Черкаської області

693/618/21

2/693/333/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2021 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді - Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Коломієць С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ “Приватбанк” звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписав заяву б/н від 27.08.2008р.

При укладанні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.

Після підписання вищевказаної заяви разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» на ім?я ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який у подальшому збільшився до 19000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах установленого кредитного ліміту, а відповідач у свою чергу зобов?язалася здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов?язкового платежу.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов?язаннями, а тому позивач має право достроково вимагати від відповідача повернення всієї суми заборгованості.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 14.06.2021р. має заборгованість 30376 грн. 15коп., яка складається з наступного:

- 28399 грн. 14 коп. – заборгованість за кредитом;

- 1977 грн. 01 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 00 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією;

- 00 грн. 00 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов?язання за договором.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ “Приватбанк”.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовною заявою та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 30376 грн. 15 коп., судові витрати у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, у якій роз`яснено відповідачці, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення на позовну заяву, в яких вказав, що позивачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували укладення між сторонами договору у простій письмовій формі, надання кредиту на платіжну карту відповідача, отримання ним самої платіжної картки та самої суми кредитних коштів на отриману картку. Вважає позовні вимоги безпідставними і необгрунтованими та просить відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог.

08 жовтня 2021 року позивач на пояснення позивача подав заперечення, в якому вказав, що відповідач на підтвердження та спростування своїх пояснень та заперечень не надав жодного доказу, тому є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Установлені обставини та письмові докази.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 27.08.2008р., згідно якої він погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, ознайомився з вищевказаними умовами та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 100 грн., який 11.05.2017р. збільшився до 19000 грн. 00 коп.,що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та «Умови та правила надання банківських послуг», з якою ОСОБА_1 ознайомився та погодився, засвідчивши свою згоду особистим підписом.

З наданого банком розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.06.2021р. становить 30376 грн. 15 коп. та складається з наступного:

- 28399 грн. 14 коп. – заборгованість за кредитом;

- 1977 грн. 01 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 00 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією;

- 00 грн. 00 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов?язання за договором.

З виписки по картрахунку, відкритого за договором б/н на ім?я ОСОБА_1 , станом на 17.06.2021р. вбачається, що ОСОБА_1 за період з 28.08.2008р. по 01.06.2021р. користувався кредитною карткою ПАТ КБ «Приватбанк», здійснюючи різного роду операції, зокрема: знімав готівку в банкоматах, здійснював перекази, поповнював картку готівкою в терміналах самообслуговування в м. Жашків та у м. Київ, поповнював телефон, розраховувався карткою в магазинах, ресторанах, на АЗС, за таксі тощо.

У своїх поясненнях відповідач повністю заперечує позовні вимоги, виходячи з наступного.

По-перше, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, оскільки позивач не надав будь-які докази того, що він у письмовій формі уклав кредитний договір з відповідачем про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку, що відповідач отримував кредитну картку і банк зарахував на цю карту кредитні кошти. Наявність розрахунку заборгованості не є підтверджуючим доказом того, що відповідач отримував кредитні кошти.

По-друге, заява, яку надав позивач, відповідач не підписував і не ознайомлювався ні з правилами надання банківських послуг, ні з відповідними умовами.

По-третє, позивач звернувся до суду з позовом з пропущенням строку позовної давності.

Представник позивача заперечує проти викладених в поясненнях відповідача обставин, посилаючись на наступне.

По-перше, анкета-заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою і підпис у вказаній анкеті-заяві свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Підтвердив свою згоду на те, що вказана анкета-заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також відповідач ознайомлений з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де вказано, що поточна процентна ставка встановлена у розмірі 2,5% (30,00% на рік) та вказані розміри комісій та штрафів тощо, яку відповідач також підписав. Отже, сторонами при укладенні кредитного договору були обговорені всі істотні умови.

По-друге, позивачем були надані всі належні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору, користування кредитною карткою та наявність невиконаних кредитних зобов?язань, при тому, що відповідачем не надано жодного належного доказу про не укладення кредитного договору.

По-третє, строк дії перевипущеної картки закінчується 02.2023р. Позивач же звернувся до суду з позовною заявою 29.06.2021р., тобто до спливу строку позовної давності.

Обгрунтування та висновки.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч.1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно положень ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджується власноручними підписами заяві на отримання послуг банку та у довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Отже вказане дає підстави вважати, що правочин був вчинений і спрямований на реальне настання правових наслідків і між сторонами існують договірні кредитні відносини.

В даному випадку кредитний договір, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , складається з: заяви позичальника, пам?ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже для належного виконання договірних зобов`язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов`язань є їх порушенням.

В силу ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на розрахунок кредитної заборгованості за договором б/н від 27 серпня 2008року, на Умови та Правила надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання заяви, на довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (в якій вказані: поточна процентна ставка встановлена у розмірі 2,5% (30,00% на рік) та вказані розміри комісій та штрафів тощо) та на виписку по рахунку, з якої вбачається, що позивач користувався кредитною карткою, здійснюючи різного роду операції (знімав готівку в банкоматах, здійснював перекази, поповнював картку готівкою в терміналах самообслуговування в м. Жашків та у м. Київ, поповнював телефон, розраховувався карткою в магазинах, ресторанах, на АЗС, за таксі тощо), які надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Позивач у своїх поясненнях вказав, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є неналежними та допустимими доказами по справі.

З цього приводу слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунку кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.

Але при цьому банком до позовної заяви надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документу.

До Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін?юсту від 12.04.2012р. №578/5, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

З огляду на вищевикладене установлено, що позивач виконав перед відповідачем свої зобов?язання, надавши йому у користування кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, які відповідач отримав, якими користувався, частково погашав, але у добровільному порядку не повернув, що свідчить про порушення зобов?язань відповідача перед позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитним договором б/н від 27.08.2008р. в розмірі 30376 грн. 15 коп.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 06.02.2018р. у справі №755/2720/16-ц, від 28.03.2019р. у справі №428/2873/17, від 10.04.2019р. у справі №356/1634/16-ц, від 17.04.2019р. у справі №666/388/16-ц.

Що стосується позовної давності, слід зазначити наступне.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст.261 ЦК України).

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт) встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

У разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

У даному випадку строк дії кредитної картки закінчується 02.2023р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.06.2021р., тобто до спливу строку позовної давності.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ч.1 ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч.ч.1, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, суд приходить до висновку, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень не надано жодного належного доказу про відсутність кредитних договірних правовідносин з банком, тому вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до повного задоволення.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № PROM2B5J8V від 22.06.2021р.

Статтею 141 ЦПК України установлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судовий збір, сплачений за мінімальною ставкою, з урахуванням заявленого розміру стягнення заборгованості із відповідачки на користь позивача підлягає стягнення вся сума, сплаченого судового збору, тобто 2270 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись практикою Верховного суду України, ст.ст.3, 11, 15, 16, 203, 207, 215, 261, 509, 526, 525, 527, 530, 599, 610, 611, 612, 615, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272-273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ,на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.08.2008р. в сумі30376 (тридцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят)гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Рішення складене 01.11.2021р.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик