Рішення № 101845246, 07.12.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1367/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної, компенсації тимчасової втрати працездатності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом та просить стягнути з відповідача 28726грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 6612,06грн. грошової компенсації за спричинену шкоду внаслідок тимчасової втрати працездатності, 1766,90грн. на відшкодування моральної шкоди та 3000грн. витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує наступним.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 10.06.2020р. він отримав тілесні ушкодження.

Він звертався до відповідача, як страховика винуватця дорожньо-транспортної пригоди, з повідомленням про настання страхового випадку та заяву з додатками, які підтверджують перебування його на стаціонарному лікуванні, тимчасову втрату працездатності, призначення лікування.

Страховою компанією призупинено розгляд вказаної справи у зв`язку з відсутністю судового рішення у кримінальному провадженні щодо даної дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача - адвокат Яцишин І.В. подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позов підтримав.

Представник відповідача подав відзив, в якому заперечив проти позову, покликаючись на те, що позивач не надав документального підтвердження завершення судового провадження щодо вказаної дорожньо-транспортної пригоди, зокрема судового рішення в кримінальному провадженні, яке набрало законної сили.

Звернення позивача до суду з позовом є передчасним, оскільки йому не відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинено до отримання вироку суду за наслідками розгляду кримінального провадження.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно обвинувального акта від 30.01.2021р., ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 10.06.2020р. близько 10.30год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «ВАЗ 2103» р.н.з. НОМЕР_1 та виїжджаючи з другорядної дороги в с.Литовеж на головну дорогу «Р-15» «Ковель - Жовква», здійснюючи маневр повороту ліворуч в напрямку м.Нововолинськ, порушив вимоги п.п.2.3 б); 10.1; 16.11 Правил дорожнього руху України та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Sharan» р.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого водій даного автомобіля ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження та пасажир даного автомобіля отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 04.03.2021р., кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 , за ч.2 ст.286 КК України призначено до судового розгляду.

Згідно витягу, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР7284688, яким застрахована відповідальність водія транспортного засобу марки «ВАЗ 2103» р.н.з. НОМЕР_1 у АТ «СГ «ТАС», є діючим.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом №АР7284688 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 2103» р.н.з. НОМЕР_1 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2 .

Позивачем 09.10.2020р. складено повідомлення про вказану вище дорожньо-транспортну пригоду, адресоване АТ «СГ «ТАС».

Також, 09.10.2020р. позивачем ОСОБА_1 складено заяву про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на лікування в сумі 28726грн. та заяву про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності в сумі 2519грн.

До заяв долучено фіскальні чеки та квитанції, відповідно до яких позивачем витрачено на лікування отриманих в ДТП тілесних ушкоджень 28726грн. та витяг з медичної картки №456 та епікриз №1089, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, внаслідок отриманих 10.06.2020р. в ДТП травм.

З довідок про тимчасову втрату працездатності встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок отриманих в дорожньо-транспортній пригоді травм в період з 10.06.2020р. по 02.07.2020р. перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Нововолинська ЦМЛ» та з 27.08.2020р. по 05.09.2020р. - на стаціонарному лікуванні в КПН «Сокальська ЦРЛ».

Зазначені документи позивачем направлено до АТ «СГ «ТАС», відповідно до заяви від 17.11.2020р.

Згідно витягу №5315, ОСОБА_1 надалі перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Сокальська ЦРЛ» в період з 13.10.2020р. по 21.10.2020р.

З відповіді від 16.10.2020р. встановлено, що ПАТ «СГ «ТАС» не може прийняти рішення з огляду на відсутність судового рішення в кримінальному провадженні, яке набрало законної сили.

Змістом частини 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

При цьому, страховим ризиком, за вимогами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Разом з тим, за змістом ст. 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно зі ст.9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Дорожньо-транспортна пригода відповідно до визначення наведеного у законі це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, в силу приписів ч. 1 ,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 991 ЦК України передбачено випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Позивач в порядку і в строки, встановлені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою отримання страхового відшкодування у порядку ст.27 цього Закону подав відповідачу заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі № 6- 208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі. Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому встановлено факт завдання шкоди позивачам. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи № 6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Слід також зауважити, що обов`язок щодо звернення до страховика про виплату страхового відшкодування установлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами (позиція ВС у справі № 500/2095/15 у постанові від 10 січня 2019 року).

Таким чином, припинення перебігу строку прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» у зв`язку із відсутністю вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушило право позивача на отримання страхового відшкодування.

Також, відповідно до висновку Верховного Суду, зазначеного в постанові від 16.07.2018р. у справі №910/20412/16, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в справі наявні докази, які дають суду можливість встановити обставини, які підтверджують порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження.

Розмір матеріальної шкоди, яку становлять витрати позивача на лікування та придбання ліків, підтверджується копіями медичних документів, фіскальними чеками та квитанціями, сума яких становить 28726грн.

Статтею 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування потерпілому доходів, неотриманих у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Позивач є повнолітньою та працездатню непрацюючою особою, перебував на лікуванні 42 дні, що стверджується вищезазначеними дослідженими судом документами закладів охорони здоров`я.

Суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком: 4723грн. (мінімальна заробітна плата станом на 10.06.2020р.) / 30 днів = 157,43грн.

42 дні х 157,43грн. = 6612,06грн.

Таким чином, визначенням розміру відшкодування тимчасової втрати працездатності становить 6612,06грн.

Згідно ст.27-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В суду не викликає сумніву понесення позивачем моральних страждань внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій йому заподіяно тілесні ушкодження, що стали причиною його тривалого лікування.

В свою чергу 5 відсотків від страхової виплати (28726грн. + 6612,06грн. = 35338,06грн.) становить 1766,90грн.

Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, покликався лише на відсутність судового рішення в кримінальному провадженні та вказані заперечення спростовані вищезазначеними мотивами суду. Щодо розміру страхового відшкодування відповідачем не наведено жодних аргументів. Також, відповідачем визнається та обставина, що цивільна відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ 2103» р.н.з. НОМЕР_1 забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР7284688 від 29.05.2020р.

За таких підстав, визначена позивачем сума страхового відшкодування та розмір відшкодування моральної шкоди підлягають до стягнення з відповідача на його користь, оскільки страховою компанією не виконано обов`язку виплати такого в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Стороною позивача на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. надано суду договір, детальний опис робіт, довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3000грн. на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача також підлягає стягненню 908грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 28726 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять шість)грн. матеріальної шкоди, 6612 (шість тисяч шістсот дванадцять)грн. 06коп. компенсації тимчасової втрати працездатності та 1766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість)грн. 90коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім)грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ:30115243, місцезнаходження: пр-т Перемоги,65, м.Киїів.

Головуючий: М. Я. Адамович