Ухвала суду № 101845213, 08.12.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/8344/21

пр № 2/464/2143/21

У Х В А Л А

08 грудня 2021 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м. Львова Борачок М.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою. В позовній заяві позивач просить скасувати рішення ВРПС ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» від 26.10.2021, викладене у Протоколі №035753 по розгляду акту про порушення №03573 від 10.09.2021 про визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії та проведення йому нарахування на суму 159305,93 грн. за період за 11.05.2021 по 10.09.2021; стягнути з відповідача на його користь 21164,53 грн. судових витрат.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, вважаю, що цивільну справу необхідно передати на розгляд іншому суду з таких підстав.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).

Згідно із ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, як передбачено ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Разом з тим, приписами ч.1 ст.30 ЦПК України визначено зокрема, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Положеннями ст.30 ЦПК України визначено перелік позовів для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст.30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило вказаної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі №910/10647/18, в якій зазначено, що «за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

За такого, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 року у справі № 61-14226св19 вказав на те, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності.

Відтак, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та долучених до неї матеріалів, підключення будинку позивача до електричних мереж відбулось згідно договору.

Відповідно до позовної заяви позивач просить скасувати рішення відповідача щодо нарахування йому вартості використаної необлікованої електроенергії у садовому будинку АДРЕСА_1 у садовому товаристві «Мічурінець, що знаходиться на території Грибовицької сільської ради у Львівській області.

Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 (справа №910/17955/17) нарахування за недовраховану електроенергію, здійснювані електропередавальною організацією, не є збитками у розумінні законодавства про електроенергетику.

З наведеного вбачається, що позивач фактично оспорює дії відповідача щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу дій ПрАТ «Львівобленерго» щодо нарахування позивачу вартості необлікованої електричної енергії використаної у садовому будинку АДРЕСА_1 у садовому товаристві «Мічурінець, що знаходиться на території Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, тобто вказані дії відбувалися за місцем знаходження нерухомого майна.

Відтак, враховуючи вищезазначене, позов про скасування рішення відповідача, щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії, використаної за адресою: АДРЕСА_1 , має пред`являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в межах територіальної юрисдикції Жовківського районного суду Львівської області, за правилами виключної підсудності.

Такий висновок суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

Згідно із п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.1 ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи викладене, дослідивши і оцінивши обставини справи, вивчивши юридичну природу спірних правовідносин, приходжу до висновку про передачу справи за підсудністю та направлення вказаної цивільної справи до Жовківського районного суду Львівської області.

Керуючись ст.ст.27, 28, 30 - 32, 259, 260 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», про скасування рішення передати на розгляд за підсудністю до Жовківського районного суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.

Повна ухала суду складена та підписана суддею 08 грудня 2021 року.

Суддя М.В. Борачок