Вирок № 101844423, 13.12.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1 із 5 Провадження №1-кп/303/166/21

Справа №303/3549/20

Номер рядка статистичного звіту 227

вирок

Іменем України

13 грудня 2021 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої Маргитич О.І.

секретар Болдижар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево кримінальне провадження №12019070000000295 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,-

з участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурорів П`ятка Р.З., Стефанцова А.М.

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Біловар Б.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

22 жовтня 2019 року близько 16 години 40 хвилин, ОСОБА_1 керуючи технічно-справним квадроциклом марки «BOMBARDIER» моделі «RENEGADE сап-am», без реєстраційного номерного знаку, рухаючись по вулиці Фрідяшівській, в смт.Кольчино, Мукачівського району у напрямку з міста Мукачева в село Кленовець, Мукачівського району біля автобусної зупинки, що навпроти будинку №1 по зазначеній вулиці, не забезпечив безпеку дорожнього руху та проявив неуважність до дорожньої обстановки, і у момент здійснення маневру розвороту маршрутним автобусом марки «ПАЗ 32051-110 СПГ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , не вжив заходів до зменшення швидкості шляхом застосував гальмування, а навпаки продовжив рух, чим заздалегідь поставив себе в ситуацію, у якій під час об`їзду автобуса, покинув дорожнє полотно, виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху та скоїв наїзд на пішоходів, які в той час перебували на узбіччі автобусної зупинки.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження у виді відкритого уламкового перелому верхньої третини діалізів обох кісток, лівої гомілки зі зміщенням, закритого перелому нижньої третини діафіза правої стегнової кістки зі зміщенням, ЗЧМТ, струсу головного мозку, множинних

забійних ран волосистої частини голови, забійної рани правої кисті

травматичний шок, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя потерпілого в момент їх спричинення.

2 із 5

З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-трансопртної пригоди

стали дії водія квадроцикла , ОСОБА_1 , який, діючи в супереч вимогам пунктів 2.3, 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, з моменту виникнення небезпеки для його руху, несвоєчасно застосував гальмування та виїхав на узбіччя де

здійснив наїзд на ОСОБА_2 .

Невиконання ОСОБА_1 зазначених вище Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням потерпілою ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Вказані вище дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав, розкаявся у вчиненому, відмовився надавати покази з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди, зазначив що відшкодував потерпілій шкоду у повному обсязі.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що у жовтні 2019 року разом з іншими односельчанами знаходилася на зупинці по вулиці Фрідяшівській, в смт.Кольчино, Мукачівського району. Несподівано автобус, на який вони очікували, почав здійснювати розворот і зупинився посеред дороги. У той же час, обвинувачений їхав на своєму квадрациклі, і щоб не здійснити зіткнення з автобусом, продовжив рух у напрямку автобусної зупинки. Пасажири, які очікували автобус встигли відскочити, а вона, як їй здалося на той час, «завмерла на місці».

Потерпіла підтвердила, що за що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди їй спричинені тілесні ушкодження, проте обвинувачений їй оплатив лікування, тому претензій до нього немає.

Слід зазначити, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, визначено що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 КПК України сторони мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи, при яких керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Зокрема, своїми діями обвинувачений порушив вимоги п.п. 2.3, 12.3, 12.4 та 12.9 «б»

Правил дорожнього руху України, якими визначено:

п.2.3. ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.12.3 ПДР - У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п.12.4 ПДР - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

п.12.9 «б» ПДР - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7».

Невиконання зазначених вище Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням потерпілою

ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

3 із 5

Таким чином, суд вважає що вина ОСОБА_1 доведена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Наданими суду доказами підтверджується обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Також, стороною захисту суду надано копію заяви потерпілої ОСОБА_2 від 13 листопада 2019 року, якою підтверджується факт відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, пропонував суду призначити йому покарання за частиною 2 статті 286 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Потерпіла висловила свою думку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, просила суворо не карати, оскільки останній відшкодував заподіяну шкоду.

Обвинувачений, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, заперечив проти запропонованої прокурором міри покарання, просив суд його суворо не карати.

Захисник Біловар Б.Ю, просив призначити покарання із застосуванням статей 75,76 КК України без позбавлення права керування.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд керується ст.ст. 65-67 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно статті 66 КК України, судом встановлено, щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди потерпілій.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Пунктом 3 зазначеної вище Постанови визначено, що ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує данні про особу, характер та ступінь суспільної небезпеки ним вчиненого, а також те, що він скоїв кримінальне правопорушення, передбачений частиною 2 статті 286 КК України, який в силу статті 12 КК України є тяжким злочином.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого суд враховує, що обвинувачений на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Згідно висновку досудової доповіді філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим є низькою.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, вчинив злочин з необережності, потерпіла претензій до нього не має, суд

4 із 5

вважає, що необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання скоєнню нових злочинів призначити йому покарання в межах санкції статті.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 і статті 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Пунктом 20 зазначеної постанови визначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як зазначено вище, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення приходить до переконання про відсутність підстав призначення покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.

При викладеному, з урахування всіх обставин справи та мотиву вчинення кримінального правопорушення, за який обвинуваченому слід обрати покарання пов`язане з позбавленням волі, але враховуючи, наведене вище, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, приймає рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробування в порядку статей 75,76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті100 КПК України. Арешт, накладений на транспортний засіб скасувати, відповідно до статті 174 КПК України.

Відповідно до вимог статті 124 КПК України процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосований.

Керуючись ст.ст.374,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

ОСОБА_1 призначити за частиною 2 статті 286 КК України покарання у виді 4(чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1(один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_1 покласти на орган пробації за місцем його проживання.

5 із 5

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 4183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) гривень 19 копійок.

Речовий доказ: DVD-R, диск із записом обставин дорожньо-транспортної пригоди зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: транспортний засіб марки «ПАЗ 32051-110 СПГ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб марки «BOMBARDIER» моделі «RENEGADE сап-am», без реєстраційного номерного знаку - повернути власникам, яким вони передані на зберігання.

Арешт на транспортний засіб марки «BOMBARDIER» моделі «RENEGADE сап-am», без реєстраційного номерного знаку, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2019 року – скасувати.

Арешт на транспортний засіб марки «ПАЗ 32051-110 СПГ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2019 року – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуюча О.І. Маргитич