Рішення № 101843873, 01.12.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/2970/21

Провадження №2/654/1098/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди,-

у с т а н о в и в:

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила стягнути з Департаменту патрульної поліції на свою користь моральну шкоду в розмірі 396000 грн.

Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 08.02.2016 по 28.02.2018 вона проходила службу в поліції на посаді інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021, якою змінено рішення від 05.03.2020, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 08.02.2016 по 28.02.2018 в сумі 10500 грн; заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в сумі 3179,13 грн, а також частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 280 грн. Остаточний розрахунок з позивачкою проведений 02.09.2021.

Позивач зазначає, що незаконною невиплатою грошового забезпечення в розмірі 13959,13 грн протягом понад п`ять років їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 396000 грн.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити позивачці в позові повністю, оскільки позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, Департаментом виконані повністю зобов`язання перед позивачкою. Згідно з розпискою від 28.02.2018, яка міститься в матеріалах особової справи, ОСОБА_1 вказала, що претензій при звільненні до Департаменту не має. З боку позивача вбачається навмисне затягування зі зверненням до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення. Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами спричинення їй моральної шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, не доведено розмір такої шкоди. Таким чином вимоги позивача є необґрунтованими.

Позивачка направила до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/51/20 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.02.2016 по 28.02.2018 проходила службу в Управлінні патрульної поліції Херсонської області Департаменту патрульної поліції України.

Вказаним рішенням суду повністю задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення частини невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час, заборгованості по індексації грошового забезпечення та частини посадового окладу: стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивачки заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 08.02.2016 року по 28.02.2018 р. в сумі 10500 грн, заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 р. по 31.10.2017 р. в сумі 3179,13 грн, частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 08.02.2016 р. по 30.06.2016 р. у сумі 350 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 змінено, викладено абз.4 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року на користь ОСОБА_1 в сумі 280 грн».

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином судовим рішенням, що набрало законної сили, в адміністративній справі було встановлено факт неналежної виплати позивачці грошового забезпечення з боку її роботодавця - відповідача у справі.

Недотримання відповідачем вимог трудового законодавства при оплаті праці позивачки призвело до завдання їй моральних страждань, для компенсації яких заявлено позовні вимоги в цій справі про відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода обумовлюється тим, що позивачка повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення родини, неналежна виплата заробітної плати позначилась на її можливостях належно забезпечувати свою родину, що викликало у неї душевні страждання та постійну тривогу.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України та порядок виплати грошового забезпечення поліцейських регулюється Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закону України «Про Національну поліцію») та постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова КМУ №988).

Вказаними нормативно-правовими актами, які є спеціальними, не передбачено стягнення моральної шкоди, у разі порушення прав поліцейського.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів. Разом з тим, у випадку, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, застосуванню підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Так підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4, 5, 13 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто неналежної виплати складових частин заробітної плати, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі (у даному випадку це рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/51/20 від 05.03.2020), та згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена актуальна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 25.04.2012 у справі №6-23цс12. Її також підтримано практикою ВС у справі №640/14909/16ц постанова від 19.12.2018.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що внаслідок порушення трудових прав позивачки з боку відповідача щодо належної виплати заробітної плати їй неправомірними діями відповідача завдано моральної шкоди, що підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, рішенням адміністративного суду, яким констатовано факт неналежної оплати праці позивача з боку відповідача.

При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер її немайнових втрат, враховано суми, присуджені до стягнення судовими рішеннями, період затримки, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану у спосіб звернення до суду, та вважає справедливим суму компенсації у розмірі 3000,00 грн.

Посилання відповідача у справі на те, що позивач не довів доказами наявності в нього моральних страждань, а сама по собі протиправна поведінка відповідача не свідчить про наявність моральної шкоди, за обставин цієї справи слід оцінити критично, адже поза всяким розумним сумнівом неналежна оплата праці особи з боку роботодавця, яким є, зокрема, державний орган в правоохоронній системі країни, який у пересічного громадянина має у свідомості стійкий зв`язок із поняттями справедливості та законності, спричиняє в особи суттєві моральні страждання та суттєвим чином впливає на її життєвий устрій та рівень довіри до державних установ.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року.

Суддя В. М. Сіянко