Рішення № 101843337, 30.11.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/2121/2021

Справа № 243/6757/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Долженко В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтував тим, що з його заробітної плати проводяться відрахування відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення з нього боргу на користь АТ «Банк Форвард». Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайкою Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 7191, відповідно до якого запропоновано стягнути з неї заборгованість на користь АТ «Банк Форвард» у розмірі 23204 грн. 94 коп.. Однак, при його вчиненні, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, крім того розрахунок розміру грошових стягнень зроблено відповідачем одноособово, без урахування думки та позиції позивачки та не відповідає дійсності, оскільки у неї немає заборгованості перед АТ «Банк Форвард». Позивач просить визнати виконавчий напис № 7191 від 09 листопада 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лещенко С. В., будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечували.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є. В. повідомлені належним чином про дату та час розгляду цивільної справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про розгляд справи у їх відсутності не зверталися.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення представника відповідача про місце, день та час розгляду справи. Судом були спрямовані судові повістки за адресою місцезнаходження АТ «Банк Форвард», що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Однак представник відповідача, будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи. В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання не з`явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів із постановленням заочного рішення.

В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року у справі прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 60800763, відкритому на підставі виконавчого напису № 7191 від 09 листопада 2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В..

Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року вирішено справу розглядати у заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

В судовому засіданні встановлено, що згідно із заявою № 102776611 від 23 грудня 2012 року,між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт», укладено Кредитний договір.

Відповідно до довідки про доходи № 6250212361481266, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію, сума пенсії за період з 01 червня 2020 року по 31 травня 2021 року складає 25500 грн. 00 коп..

Відповідно до виконавчого напису від 09 листопада 2019 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В. 09 листопада 2019 року вчинено Виконавчий напис, згідно із яким з ОСОБА_1 проводиться стягнення заборгованості за період з 25 жовтня 2017 року до 23 січня 2018 року, а сума повної заборгованості складає 22354 грн. 94 коп. в тому числі: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 21546 грн. 89 коп.; заборгованості за процентами у розмірі 808 грн. 05 коп. та плати за пропуск мінімальних платежів в сумі 0,00 грн.

Відповідно до заяви №1/1/1-1259/650 від 27 листопада 2019 року, АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Т. Л. із заявою про примусове виконання рішення.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. відкрито виконавче провадження: ВП №60800763 з виконання Виконавчого напису № 7191, виданого 09 листопада 2019 року приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 23204 грн. 94 коп..

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат").

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно із статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно із підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З оспорюваного виконавчого напису також вбачається, що загальна сума заборгованості складається з тіла кредиту, відсотків, пені, штрафу (фіксованої частини) та штрафу (відсоток від суми заборгованості).

Тотожних та беззаперечних документів, що підтверджують безспірність заборгованості перед банком та встановлюють прострочення виконання зобов`язання нотаріусу надано не було.

Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням імперативно встановленою законом вимогою безспірності розміру заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Всі вищезазначені підстави свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).

Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України в сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не підтверджено безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард».

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 206, 259, 264-265, 267, 268 ЦПК України, 207, 1048, 1054, 1055 ЦК України, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 7191, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем 09 листопада 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 23204(двадцять три тисячі двісті чотири) грн. 94 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сторони по справі:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивачки: Лещенко Сергій Вікторович, який діє на підставі ордеру серії ДН №141034 від 29 червня 2021 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №3245 виданого на підставі видачі заміни/видачі дублікату 30 серпня 2020 року № 10, на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 травня 2009 року № 66 та договору про надання правової допомоги від 07 червня 2021 року, місце знаходження: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Університетська, 47, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Відповідач: акціонерне товариство «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи 34186061, місцезнаходження: м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 105;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 32В, засоби зв`язку: E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Златоустівка, 55, офіс 61-62, засоби зв`язку: E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4

Повний текст рішення суду складений 10 грудня 2021 року.

Головуючий - суддя: О. В. Ільяшевич