Ухвала суду № 101843046, 06.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3577/21

Провадження № 2з/932/216/21

у х в а л а

06 жовтня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним правочину та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

30.04.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним правочину та визнання права власності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 30.04.2021 року вказана позовна заява залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали до суду 02.07.2021 року надійшла позовна заява з усуненими недоліками від ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л., про визнання недійсним правочину та визнання права власності.

Ухвалою від 05.07.2021 року судом відкрито загальне провадження у даній справі та призначено проведення підготовчого засідання.

04.10.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити вказаний позов шляхом заборони, у позасудовому порядку, Акціонерному товариству «АКЦЕНТ-БАНК» вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 та членів її родини з будинку АДРЕСА_1 , а також вселення будь-яких інших осіб, здійснення заміни замків, вхідних дверей або зміну вхідних дверей у вказаному будинку.

В обгрунтування клопотання заявник посилається на те, що позивач ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 , який було придбано спільно з її померлим цивільним чоловіком ОСОБА_3 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 вересня 1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.03.2021 року до місця мешкання позивачки, а саме до будинку АДРЕСА_1 приїхали раніше невідомі їй люди, які представилися представниками за довіреністю Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», вони намагалися потрапити до особистого житла позивача, а саме до вказаного будинку. Свої наміри вони аргументували тим, що зазначений будинок належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «АКЦЕНТ-БАНК». З метою перешкодити незаконному проникненню до житла позивачем було викликано поліцію, яка прибула 26.03.2021 року до її будинку та роз`яснила про недопустимість самоуправства та незаконного проникнення до житла, з даного приводу позивач надала поліції письмові пояснення від 26.03.2021 року та підписала протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію від 26.03.2021 року ЖЕО № 13289. По сьогоднішній день представники Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» намагаються у позасудовому порядку, шляхом самовправства, виселити позивача з будинку, здійснюючи психологічний тиск. Вже після подачі позовної заяви 10.08.2021 року на адресу позивача надійшла від відповідача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» вимога про виселення без дати та номеру, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача виселитися з будинку АДРЕСА_1 , до якої було додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 250106779 від 26.03.2021 року, який був оформлений саме представником позивача адвокатом Харламовим Д.В. та який було додано позивачем до позовної заяви і будь-яким іншим шляхом відповідач не міг отримати копію даного Витягу. Дана обставина свідчить про те, що відповідач, знаючи той факт, що позивач намагається оскаржити його право власності в суді, намагається в позасудовому порядку здійснити її виселення з будинку. Заявник зазначає, що таким чином, враховуючи протиправні намагання відповідача здійснити виселення позивача з її будинку в позасудовому порядку шляхом постійного психологічного тиску, що в свою чергу ускладнить виконання рішення суду у майбутньому, так як предметом позовних вимог є зокрема визнання права власності на Ѕ частку спірного домоволодіння.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.10.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, п озов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпеченням позову по суті є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У пункті 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л., про визнання недійсним правочину та визнання права власності. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 , який було спільно придбано з її померлим цивільним чоловіком ОСОБА_3 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 вересня 1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.03.2021 року до її місця мешкання, а саме до будинку АДРЕСА_1 приїхали раніше невідомі їй люди, які представилися представниками за довіреністю Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», та які намагалися потрапити до її особистого житла, а саме до вказаного будинку. Свої наміри вони аргументували тим, що зазначений будинок належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «АКЦЕНТ-БАНК». З метою перешкодити незаконному проникненню до житла нею було викликано поліцію, яка прибула 26.03.2021 року до вказаного будинку та роз`яснила про недопустимість самовправства та незаконного проникнення до житла, з даного приводу вона, позивач, надала поліції письмові пояснення від 26.03.2021 року та підписала протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію від 26.03.2021 року ЖЕО № 13289.

Позивач зазначає у позові, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 250106779 від 26.03.2021 року було встановлено, що 15.11.2016 року була здійснена державна реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1 за відповідачем АТ «А-Банк» на підставі Договору іпотеки серії та номер 2530 від 27.07.2007 року, посвідченому приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. Також у вказаній довідці міститься інформація про реєстрацію Договору іпотеки № DNU0GA08441418 від 27.07.2007 року, заборона № 94, відносно об`єкту обтяження вказаного домоволодіння, іпотекодержателем зазначено ЗАТ КБ «Приватбанк», код: 14360570. Спірне домоволодіння було придбано ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 29.12.2004 року домоволодіння від 29.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Руденко В.А. В наслідок онкологічного захворювання ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.09.1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2017 року по справі № 200/19875/17, тому їй в силу положень чинного законодавства належить на праві спільної часткової власності Ѕ частина вищевказаного домоволодіння, набутого 29.12.2004 року під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Посилаючись на зазначене, позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 83,2 кв.м., житловою площею 51,6 кв.м., як спільно набуту під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним Договір іпотеки № DNU0GA08441418 від 27.07.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Орловим О.А., з одночасним припиненням права власності АТ «АКЦЕНТ-БАНК» на вказане домоволодіння.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову у вказаний нею спосіб - шляхом заборони, у позасудовому порядку, Акціонерному товариству «АКЦЕНТ-БАНК» вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 та членів її родини з будинку АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що відповідно до наданої копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 250106779 від 26.03.2021 року власником домоволодіння АДРЕСА_1 зазначено Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», а з долученої до заяви копії «Вимоги про виселення» вбачається, що вона складена представником Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», без зазначення дати її складання та вручення ОСОБА_1 та членам її сім`ї. Крім того, до заяви про забезпечення позову не надано доказів того, що саме власником зазначеного домоволодіння здійснюються будь-які щодо виселення позивачки та членів її сім`ї із вказаного домоволодіння та щодо вселення будь-яких інших осіб у це домоволодіння, здійснюється заміна замків, вхідних дверей або зміна вхідних дверей, або вчиняються будь-які протиправні дії відносно позивачки у даній справі.

Вказане позбавляє суд можливості пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, що заявлені ним у даній справі.

Таким чином, у суда при розгляді даної заяви про забезпечення позову та вирішенні питання про забезпечення позову відсутня можливість здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності її вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 197, 260, 353 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним правочину та визнання права власності.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Т.О.Кудрявцева