Рішення № 101842933, 30.11.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4240/21

2/705/2271/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Романової О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якої зазначила наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя, 13 жовтня 2013 року, зробила на ім`я позивача заповіт, яким заповіла квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,0 кв.м, яка належала їй згідно свідоцтва про право власності на житло.

10 серпня 2021 року вона звернулася із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталії Миколаївни, яка своєю постановою від 10 серпня 2021 року відмовила у видачі свідоцтва, оскільки у заповіті допущено помилку, а саме не вказано адресу, за якою розташована квартира. Разом з тим, у заповіті чітко вказано на підставі якого свідоцтва спадкодавцю належала квартира.

На цей час єдиним способом реалізації її спадкових прав є звернення до суду з цим позовом.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд проводити розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають та не заперечують проти задоволення позову.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За приписами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всесторонньо вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 1187.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя, 30 жовтня 2013 року склала заповіт, яким частку свого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,0 кв.м, яка належить їй на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1997 року № НОМЕР_2 , виданого Уманським відділом житлового господарства і записана у реєстрову книгу № 6737 кн. 88, стр. 110, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчений заступником головного лікаря з хірургії ОСОБА_3 у комунальному закладі «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» відповідно до ст. 1252 ЦК України та зареєстрований у Книзі реєстрації заповітів за № 5.

Після смерті ОСОБА_2 , 29.03.2021 року приватним нотаріусом Марченко Н.М. було відкрито спадкову справу № 7/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 64127871, виданим 29.03.2021 року.

Згідно постанови ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, від 10 серпня 2021 року, позивачу у вказаній справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із неможливістю встановлення волі заповідача, у заповіті, зареєстрованого у реєстрі за № 5.

Разом з тим, у відповідності до свідоцтва на право власності на житло НОМЕР_2 , виданого 30 грудня 1997 року за № 7190, Уманським відділом житлового господарства, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . У вказаному свідоцтві зазначено адресу квартири, саме без зазначення населеного пункту, а лише вказано вулицю, номер будинку та номер квартири, а також загальну площу квартири – 35,0 кв.м. Усі всі дані вказані спадкодавцем у заповіті, посвідченому 30 жовтня 2013 року заступником головного лікаря з хірургії ОСОБА_3 у комунальному закладі «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».

Також факт належності померлій ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , підтверджується будинковою книгою на вказану квартиру.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, що регламентується ст. 392 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом було встановлено, що позивач по справі є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , але позбавлена можливості оформити належним чином право на спадкове майно, оскільки при перевірці нотаріусом було встановлено, що у заповіті не зазначено повну адресу розташування спадкової квартири, а саме не вказано назви населеного пункту та вулиці, при цьому усі дані вписані у заповіт, відповідають даним свідоцтва, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкову квартиру.

З урахуванням наданих позивачем доказів, а також встановлених та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно, а тому наявні достатні підстави для визнання за позивачем права власності і таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і може бути прийняте, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, але позивач у своїй заяві не ставить питання щодо стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 321, 328, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 76-83, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,0 кв.м, житловою площею 18,0 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський