Рішення № 101841583, 15.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/8918/21

Провадження №: 2/755/4712/21

"15" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Гриценко О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Гаражно -будівельний кооператив «ГСК-9» про визнання права власності на майно, що є власністю колишнього подружжя, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернулася з позовом до суду та відповідно до позовних вимог просила суд визнати гаражний бокс № НОМЕР_1 , що розташований в гаражно - будівельному кооперативі «ГБК -9» , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12 січня 1964 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

13 лютого 1979 року шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

За час перебування у шлюбних стосунках було придбано гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташованого в ГБК 9 по АДРЕСА_1 .

Право власності на спірний гаражний бокс виникло на підставі рішення Дарницького виконкому м.Києва №612 від 11.11.1974 року.

На підставі викладеного спірний гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 його син ОСОБА_2 з метою прийняття спадщини звернувся з відповідним позовом до суду, але в задоволення його позову було відмовлено.

На даний час спірним гаражним боксом користується відповідач ОСОБА_3 , який чинить перешкоди в користуванні вказаним спірним майном як позивачу так і відповідачу ОСОБА_5 та з метою захисту своїх інтересів та інтересів ОСОБА_2 вона звернулася до суду з відповідним позовом, так -як вважає, що спірний гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя та їй на підставі вимог КЗпШС повинна належати Ѕ частина спірного майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з обставин викладених в позовній заяві та просив його задовольнити в повному обсязі, з обставин викладених в позовній заяві

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав з обставин викладених в позові та підтримав позиції представника позивача, вказуючи на те, що саме задоволення позову відновить права позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову підтримавши наданий до суду відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду, та позов не ґрунтується на вимогах законодавства та позивач вже намагалася визнати за собою право власності на спірний гаражний бокс в порядку спадкування, але рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25 січня 2018 р. останній було відмовлено в задоволені вказаного позову.

Суд заслухавши думку учасників судового розгляду дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвали шлюб 13 лютого 1979 року, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 8).

Як убачається з матеріалів справи, що позивач після розірвання шлюбу не зверталася з відповідним позовом у встановленому законом порядку про поділ майна подружжя.

Спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 13).

На момент укладання та розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_6 їх правовідносини регулювалися вимогами Кодексу Законів про шлюб та сім`ю України.

Статтею 22 КЗпШС України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною

сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном.

Також статтею 29 даного Кодексу визначено, що Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу

спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може

постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без

шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між

подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в

спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя,

з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя

його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси

неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що

заслуговують на увагу.

Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під

час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю

розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної

давності.

Статтями 10,11 КЗпШС України також передбачено, що у випадках, передбачених статтею 9 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом відповідно до цивільного законодавства, якщо інше не встановлено законом.

У тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк

позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено

законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися

про порушення свого права.

Як було встановлено в судовому засіданні, що позивач після розірвання шлюбу 13 лютого 1979 року, дата видачі свідоцтва про розірвання шлюбу 23 травня 1997 р., з відповідними позовами до суду не зверталася та поділу майна між подружжям не було, в зв`язку з чим пропустила 3- х річний термін, що визначений в ст. 29 КЗпШС України.

Також до суду позивачем чи її представником не надано правовстановлюючих документів на спірний гаражний бокс, крім долученої до позовної заяви копії довідки, датованої 26.02.2014 р. виданої ГБК «ГСК -9» , про те, що ОСОБА_6 , є власником спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 та є членом даного ГБК.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 4 статті 267 ЦК України також визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням пояснень представника позивача, відповідача та представника відповідача, та його представника суд прийшов висновку про необґрунтованість позову.

Питання, щодо стягнення судових витрат в межах даної цивільної справи було вирішено у відповідності до ст. ст. 139, 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 267 ЦК України, ст.ст. 9,10, 22, 29 КЗпШС України ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «ГСК-9» про визнання права власності на майно, що є власністю колишнього подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2021 р.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: ГБК «ГСК -9», м.Київ, вул. Азербайджанська, 23, ЄДРПОУ 22872077.

Суддя: