Рішення № 101840312, 19.10.2021, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/422/21

Номер провадження 2/676/1009/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Швець О.Д.

з участю секретаря - Чекашкіної О.Л.

представника відповідача Худого І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначало, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем 22.07.2008 року був укладений кредитний договір б/н, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті www.рrivatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. На підставі цього, банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом 400 грн. Вказувало, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 13.12.2020 року заборгованість становить 22 218,71 грн. з яких 18 109,06 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4109,65 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом, тому просить задовольнити позов.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 02.02.2021 року відкрито провадження у справі розгляд справи призначений в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 18.05.2021 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 21.07.2021 року зприйнято устрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним та об`єднано в одне провадження з позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та присвоїти номер справи № 676/422/21.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17.09.2021 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав зустрічний позов, заперечує проти задоволення позову, оскільки банк на час укладення кредитного договору не надав інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банком не надано повної та об`єктивної інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту,фактичне значення подорожчання кредиту, реальну процентну ставку, внаслідок чого її було введено в оману. Умови кредитного договору є такими, що не відповідають вимогам статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», містять обтяжливі та непропорційні перешкоди для здійснення споживачем своїх прав. Враховуючи викладене, просить визнати недійсним вищезгаданий кредитний договір.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи в повному обсязі суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22.07.2008 року ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» підписала заяву позичальника, в якій зазначила про свою згоду з тим, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають Договір, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку у письмовому вигляді.

На підставі укладеного у такий спосіб Договору №б/н від 22.07.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , 23.07.2008 р. ОСОБА_1 встановлений кредитний ліміт 400 грн. 07.08.2018 р. кредитний ліміт збільшений до 19 000 грн.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 видано 23.08.2009 року платіжну картку № 4149…6327 строком дії 05/10, 14.06.2010 року платіжну картку № НОМЕР_1 строком дії 01/14, 20.04.2010 року платіжну картку № НОМЕР_2 строком дії 04/14, 09.01.2014 р платіжну картку 5211…1039 строком дії до 10/16, 19.06.2015 р платіжну картку 4149…6720 строком дії до 10/18, 07.03.2018 р 5168…1736 строком дії до 01/22.

Факт отримання вказаних платіжних карток та їх використання не заперечується відповідачем.

За розрахунком позивача станом на 13.12.2020 року заборгованість становить 22 218,71 грн. з яких 18 109,06 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4109,65 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом.

ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання правочину недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що банк посилається на витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на сайті : https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємних частин, укладених між сторонами договорів. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження, що саме ці витяги з Умов позивач розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи відповідні заяви. Всупереч п.3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банком не надано повної та об`єктивної інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту,фактичне значення подорожчання кредиту, реальну процентну ставку, внаслідок чого його було введено в оману. Умови кредитного договору є такими, що не відповідають вимогам статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», містять обтяжливі та непропорційні перешкоди для здійснення споживачем своїх прав. Враховуючи викладене, просить визнати недійсним вищезгаданий кредитний договір.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з умов кредитного договору, банк надав позичальнику кошти на споживчі цілі, а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що працівниками банку не було роз`яснено йому інформацію про кредитування, як передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладання кредитного договору, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 640/2755/16-ц зазначено, що нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому. У разі встановлення, що позичальнику не була надана повна та достовірна інформація про умови кредитування і сукупну вартість кредиту та визнання недійсними окремих умов про встановлення несправедливих платежів та комісій: за дії, які банк вчиняє на власну користь; які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», при відсутності достатніх даних для визнання решти умов і договору в цілому несправедливими, відсутності достатніх даних щодо нечесної підприємницької практики чи введення позивача в оману, відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним у цілому, не встановивши обставин, які можна кваліфікувати як несправедливі умови і які можуть мати наслідком недійсність договору загалом. У разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення цієї статті застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Оскільки умова договору про надання споживчого кредиту, що передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною, то визнання її недійсною в судовому порядку не потребується.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підпис відповідача ОСОБА_1 під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Посилання відповідача на те, що їй не було роз`яснено умов кредитування та не надано інформації про надання споживчого кредиту відповідачем не підтверджено, оскільки, підписала Кредитний договір, а отже погодилася з його умовами, де чітко визначені зобов`язання сторін. Відповідач не зазначає, що заявлялала додаткові вимоги щодо умов договору .

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, .

Згідно заяви позичальника від 22.07.2008 р відповідач погодилася на сплату процентів за користування кредитом в розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначено вище, відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої отримала кредитну картку «Універсальна».

Відповідно до вказаної заяви відповідач погодила, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», яка містить умови щодо розміру процентної ставки - 3% в місяць, порядку нарахування та сплати процентів, порядку погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = (пеня1)+ (пеня2)= (базова відсоткова ставка за договором) / 30-нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.; штраф при порушенні строків по будь-якому із платежів більш ніж на 30 днів - 250 грн. + 5% суми позову.

Відтак, сторонами погоджено умови договору щодо нарахування та сплати процентів, а тому заперечення відповідача про те, що нею не підписувались Умови та Праивла надання банківських послуг, що вплинуло на порушення її прав як споживача суд не приймає до уваги.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» видно, що строк дії картки 5168…1736 до 01/22.

Строк кредитування за картковим договором обмежується строком дії кредитної карти, який в даному випадку, як вбачається з доданої Банком довідки, обмежений останнім днем січня 2022 року.

Розрахунок боргу свідчить про те, що проценти за користування коштами нараховані станом на 13.12.2020 року, а борг в межах строку дії договору.

Згідно розрахунку позивача розмір неповерненого кредиту становить 18109,06 грн.

Відповідач користувалась кредитними коштами,знімала кошта в банкоматі, розраховувалась за придбаний товар в магазинах, здійснювала поповнення кредитної картки своїми коштами.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором від 22.07.2008 року сума виданих коштів АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 23.07.2008 р. по 13.12.2020 р. складає 94 198,57 грн. Сума повернутих коштів ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» складає 104 250,01 грн. Різниця між виданими та повернутими коштами АТ КБ «Приватбанк» складає 10 051,44 грн.

З 01.04.2015 р. АТ КБ «Приватбанк» нараховував плату за процентами за користування кредитом, виходячи з 3,6% на місяць. З 01.07.2015 р по 3,5% на місяць

Нарахування процентів за ставкою 43,20% річних та 42% не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду».

АТ КБ «Приватбанк» не доведено правомірності нарахування процентів за користування кредитом у збільшеному розмірі.

Тому в межах строку кредитування для визначення розміру процентів за користування кредитними коштами підлягає застосуванню погоджений розмір 3% на місяць від розміру неповерненого кредиту.

З урахуванням наведеного сплаті підлягають проценти із розрахунку 3% на місяць, що передбачено довідкою про умови кредитування, яка підписана відповідачкою 22.07.2008 року.

Згідно розрахунку відповідача, розмір процентів в межах строку кредитування з урахуванням сум отриманих та повернутих кредитних коштів складає 465,54 грн.

Суд погоджується з розрахунком відповідача, який проведений по місячно з урахуванням умов кредитного договору, підписаного сторонами. Позивачем розрахунок відповідача не спростований.

На підставі викладеного, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 10 051,44 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 465,54 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до п.3.ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно обсягу задоволених вимог (47,33%) в розмірі 1074,39грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 141 ЦПК України, ст. 526, 549, 550, 554, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 10516 грн. 98 коп. заборгованості в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 10 051,44 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 465,54 грн. та 1074,39грн. у відшкодування судових витрат.

ОСОБА_1 у задоволені позову до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання правочину недійсним - відмовити.

Позивач: АТ КБ «ПриватБанк» ідентифікаційний код 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.