Ухвала суду № 101839770, 13.12.2021, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1410/21

Провадження № 2/604/570/21

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

13 грудня 2021 року смт. Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: с. Іванівка, Тернопільський район, Тернопільської області) до Товариства з додатковою відповідальністю «Підволочиське автотранспортне підприємство 16141» (адреса: смт. Підволочиськ, вул. Лисенка, 4, Тернопільський район, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 03118825) про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу -

ВСТАНОВИВ:

Передставник ОСОБА_2 – адвокат Колцуняк Ю.В., звернувся до ТДВ «Підволочиське автотранспортне підприємство 16141» із позовом про:

1)визнання незаконним та скасування наказ (розпорядження) директора ТДВ «Підволочиське автотранспортне підприємство 16141» №11 від 03.08.2020 року «Про припинення трудового договору»;

2)поновлення на роботі в ТДВ «Підволочиське автотранспортне підприємство 16141» на посаді водія автобуса марки «ЛІАЗ»;

3)стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу;

4)стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасною видачею належно оформленої трудової книжки при звільненні;

5)стягнення з відповідача на користь позивача 50000 гривень моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Частиною четвертою ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Разом з тим, позивач покликається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року становить 2270 грн.

Таким чином, з урахуванням діючих ставок судового збору, передбачених ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», позивач повинен сплатити судовий збір за немайнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 908,00 грн.

Крім цього ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50000 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18).

З огляду на викладене, оскільки позивачем заявлено вимогу, яка підлягає оплаті судовим збором – стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір у розмірі, який визначено законом.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 908,00 грн та не більше 11 350,00 грн).

Тобто, ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір в розмірі, встановленому законом, що становить – 908,00 грн.

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах в розмірі 1816,00 грн.

Крім того, в порушення п. п. 6, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач не зазначає у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та не зазначає попереднього розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали справи вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 ЦПК України, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Підволочиське автотранспортне підприємство 16141» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання у вказаний в ухвалі строк вимог, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала набирає законної сили після підписання її суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.Б. Сидорак