Рішення № 101839229, 01.12.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1086/21

Номер провадження 2/373/658/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретаря Литвишко В.М.

розглянув в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Переяславської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду та з врахуванням уточнених позовних вимог просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 04.12.1997 у частині включення ОСОБА_1 до складу співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що на час вчинення приватизації квартири він був малолітньою особою, згоди на участь у приватизації не надавав та не бажає бути учасником приватизації цієї квартири.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи містяться письмові заяви про розгляд справи без їхньої участі, позов визнають.

Відповідачка ОСОБА_3 та представниця Виконавчого комітету Переяславської міської ради Лебідь Н.Ф. в судовому засіданні позов визнали.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 15.09.2021 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче судове засідання.

08.10.2021 на адресу суду надійшла заява від Виконавчого комітету Переяславської міської ради про визнання позовних вимог.

11.10.2021 ухвалою суду визнано обов`язковою участь представника Виконавчого комітету Переяславської міської ради в судовому засіданні, для дачі пояснень щодо обставин визнання позову.

Судом відмовлено у прийнятті цієї заяви через ненадання документів на підтвердження прийняття відповідного рішення Виконавчим комітетом Переяславської міської ради як колегіальним органом місцевого самоврядування та це суперечитиме інтересам цього органу.

11.10.2021 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 про визнання позову та про розгляд справи без його участі.

18.10.2021 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_4 про визнання позову та про розгляд справи без її участі.

19.10.2021 до суду надійшла заява від Виконавчого комітету Переяславської міської ради про визнання позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.10.2021 справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 01.12.2021 судом відмовлено у прийняті визнання позову Виконавчим комітетом Переяславської міської ради, оскільки на думку позивача порушення його прав має бути доведено під час судового розгляду та суперечить закону.

Судом встановлено наступні обставини:

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 04.12.1997, позивач та відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідоцтво видане згідно з розпорядженням органу приватизації №1996 від 06.11.1997, про що зазначено у свідоцтві.

З копії паспорта позивача вбачається, що на момент видачі оскаржуваного свідоцтва позивачу було 11 років.

З пояснень позивача вбачається, що він хоче скасувати свідоцтво про право власності на житло від 04.12.1997 у частині включення ОСОБА_1 до складу співвласників, оскільки він хоче відновити своє право на приватизацію для його реалізації щодо житла в іншому місті, наприклад у м. Києві.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до положень ст. 78 КЗпШС (у редакції, чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва), якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування.

Статтею 79 цього Кодексу визначено, що у разі виникнення спільної власності батьків і дітей правовідносини щодо цієї власності регулюються на загальних підставах Цивільним кодексом Української РСР.

Відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до п. 2 абзацу 2 цієї статті цивільні права і обов`язки виникають у тому числі з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Відповідно до ст. 14 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва) за неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

Права неповнолітніх віком до п`ятнадцяти років по внесенню вкладів у кредитні установи і по розпорядженню внесеними ними вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.

Частинами 1 - 3 ст. 86 цього Кодексу передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

За змістом ч. 2 п. 1 ст. 5 цього Закону до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно з п. 4 ст. 5 цього Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 8 цього Закону передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам`яток культурної спадщини;

6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника;

12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Виконавчим комітетом Переяславської міської ради до заяви у справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 19.10.2021, адресованої суду, додані докази на 6 аркушах. Однак, до заяви не додано підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи. У заяві не зазначено та в суду відсутні підстави для висновку про те, що ці докази є в учасників справи або їх обсяг є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За цих підстав суд не бере їх до уваги.

З досліджених доказів та пояснень учасників вбачається, що приватизація частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 відбулась у тому числі на позивача та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - батьків позивача.

З пояснень позивача й відповідачки ОСОБА_3 вбачається, що батьки дали згоду на участь їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом з ними.

Отже, за згоди законних представників ОСОБА_1 на той момент останній набув право спільної сумісної власності на зазначену вище квартиру, чим було забезпечено його право на житло та на володіння ним.

З досліджених доказів не вбачається, що батьки ОСОБА_1 , на момент реалізації права на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 в інтересах їх неповнолітнього сина не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення не було вільним чи не відповідало їх внутрішній волі.

Будь-яких доказів того, що реалізація батьками позивача права на приватизацію житла в інтересах їх неповнолітнього сина суперечили його правам та інтересам, суду не надано.

Навпаки, вбачається, що батьки позивача забезпечили реалізацію прав позивача на житло.

За цих обставин суд доходить висновку, що права ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям ним права власності на нерухоме майно не було порушено.

Доказів того, що вірогідність виникнення у позивача обставин, за яких він після набуття ним повної цивільної дієздатності зміг би приватизувати інше житло не у м. Переяславі, на момент видачі оскаржуваного свідоцтва становила законний інтерес позивача, суду не надано.

У зв`язку з цим є безпідставним твердження позивача про незаконність розпорядження (наказу) №1996 від 06.11.1997 керівника бюро приватизації державного житлового фонду у частині надання позивачу у спільну сумісну власність зазначеної вище квартири, та його нікчемність в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому, дії сторін при поданні до суду позову та його судовому розгляді через 24 роки після видачі оскаржуваного свідоцтва та 15 років після набуття повної цивільної дієздатності позивачем свідчать про його штучний характер.

Крім того, суд бере до уваги, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Переяславської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Виконавчий комітет Переяславської міської ради (ЄДРПОУ 33201806) - місцезнаходження: вул.Богдана Хмельницького, 27/25, м.Переяслав, Київська область, 08400;

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 13.12.2021.

Суддя: Д. В. Свояк