Рішення № 101835624, 13.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р. Справа№200/3943/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2021 року засобами поштового зв`язку позивач, ОСОБА_2 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просила:

- скасувати рішення від 17 березня 2021 року №58 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити пенсію з дати досягнення пенсійного віку 45 років, а саме з 22 січня 2021 року, з урахуванням загального стажу роботи 36 років 3 місяці 16 днів, пільгового стажу за Списком №1 - 10 років 5 місяців 23 дня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 12 березня 2021року звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням № 58 від 17 березня 2021 року Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області встановлено, що на дату звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку повних 45 років, має загальний стаж роботи 36 років 3 місяці 16 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 - 10 років 5 місяців 23 дні, але у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено у зв`язку із недосягнення пенсійного віку 50 років.

Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі, просило відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за списком № 1 мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт професій, посад і показників , затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. На момент звернення позивачу виповнилося 45 років 1 місяць 21 день, загальний страховий стаж склав 36 років 3 місяці 16 днів, з них стаж роботи за списком № 1 - 10 років 5 місяців 23 дні. За таких обставин вирішено відмовити позивачу у призначенні пенсії згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням відповідного пенсійного віку. Згідно з діючим законодавства позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 після досягнення 50 річного віку.

12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

12 квітня 2021 року від відповідача витребувані докази.

13 квітня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (провадження Пз/9901/32/20).

13 грудня 2021 року провадження у справі поновлено.

13 грудня 2021 року до участі у справі допущено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як правонаступник Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 (а.с. 7).

12 березня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком (а.с. 8).

17 березня 2021 року Рішенням № 58 від 17 березня 2021 року Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області встановлено, що на дату звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку повних 45 років, має загальний стаж роботи 36 років 3 місяці 16 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 - 10 років 5 місяців 23 дні, але у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено у зв`язку із недосягнення пенсійного віку 50 років (а.с. 9).

Згідно з записом №12 в трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , остання була переведена на аглофабрику машиністом конвеєра 09 липня 2010 року (а.с. 11).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими

умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не

менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Тому відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала загальний страховий стаж роботи 36 років 3 місяці 16 днів, пільговий стаж роботи за списком №1 - 10 років 5 місяців 23 дні, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Позивачка помилково вважає, що пенсія має бути призначена їй з дати досягнення 45-річчя, оскільки відповідно до статті 83 Закону №1788-ХІІ та статті 45 Закону №1058-ІV пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Позивач подала заяву про призначення пенсії 12 березня 2021 року, отже саме з цієї дати їй може бути призначена пенсія.

Ураховуючи, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 36 років 3 місяці 16 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 - 10 років 5 місяців 23 дні, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 12 березня 2021 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в судовому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №58 про відмову у призначенні пенсії, яке прийняте 17 березня 2021 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 12 березня 2021 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складено13 грудня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко