Рішення № 101835189, 01.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Справа № 160/11288/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Серпіковій А.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Суріної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 9595 грн. 30 коп. за період лютий- грудень 2020 року (перший - четвертий квартал 2020 року);

- визнати протиправними нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 9595 грн. 30 коп. за період лютий- грудень 2020 року (перший - четвертий квартал 2020 року);

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області вилучити з інтегрованої картку платника податків зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати виникнення боргу запис (відомості) про наявність у ОСОБА_1 , заборгованості (боргу) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період лютий - грудень 2020 року (перший - четвертий квартал 2020 року) у розмірі 9595 грн. 30 коп.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не є самозайнятою особою у розумінні закону, а тому обов`язок з нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у нього відсутній. З березня 2017 року позивач працевлаштований на підставі трудового договору та обіймає посаду юриста (юрисконсульта) ТОВ «ЕЙС - Україна» як найманий працівник - юрист та за нього роботодавець щомісячно сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI) ОСОБА_1 являється застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він являється найманим працівником, а не самозайнятою особою. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що оскаржувані нарахування ГУ ДПС у Дніпропетровській області є протиправними.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи з призначенням судового засідання на 11.08.2021 року в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.08.2021 року від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що згідно з ідентифікаційними даними податкового блоку: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 28.09.2007 року по теперішній час перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ (Соборний р-н м. Дніпра) як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI ОСОБА_1 є платником єдиного внеску. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України станом на 03.08.2021 року ОСОБА_1 обліковується у Раді адвокатів Дніпропетровської області, як діючий адвокат, за організаційною формою діяльності - індивідуальна адвокатська діяльність. Станом на 03.08.2021 року запис щодо зупинення та припинення права на зайняття адвокатською діяльністю по ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів - відсутній. Позивачем за період часу з 03.03.2017 по 09.07.2021 року не вжито заходів щодо зняття з обліку платника єдиного внеску відповідно до вищевказаного порядку. Позивач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 року по справі №160/4859/20, яким встановлено, що ОСОБА_1 працевлаштований на підставі трудового договору та обіймає посаду юриста у ТОВ «ЕЙС - Україна», але рішення не спростовує факту обліку ОСОБА_1 , як особи, що провадить незалежну професійну діяльність. Враховуючи те, що позивач перебуває на обліку у контролюючого органу, керуючись Законом №2464-VI контролюючим органом в автоматичному режимі здійснені щоквартальні нарахування.

11.08.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні до 08.09.2021 року.

08.09.2021 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.09.2021 року.

28.09.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

28.09.2021 року у зв`язку з ненаданням доказів оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.10.2021 року.

Ухвалою суду від 28.09.2021 року зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області до 27.10.2021 року надати до суду індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5.

28.10.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.11.2021 року.

23.11.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.12.2021 року.

01.12.2021 року позивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить викласти позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8556 грн. 24 коп. за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року;

- визнати протиправними нарахування здійсненні ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8556 грн. 24 коп. за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ Держаної податкової служби України вилучити з інтегрованої картку платника податків зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати виникнення боргу запис (відомості) про наявність у ОСОБА_1 , заборгованості (боргу) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, у розмірі 8556 грн. 24 коп.

01.12.2021 суд ухвалив підготовче провадження закрити та за письмовою згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 01.12.2021 року позивач підтримав позовні вимоги та просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі; представник відповідача позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з ідентифікаційними даними податкового блоку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 28.09.2007 року по теперішній час перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ (Соборний р-н м. Дніпра) як самозайнята особа. Вид діяльності згідно КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

Н підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6 від 11.09.2007 року ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1725).

З 03.03.2017 року по теперішній час позивач працевлаштований на підставі трудового договору у ТОВ «ЕЙС - Україна» та обіймає посаду юриста (юрисконсульта), що підтверджується копією трудової книжки та довідкою від 05.07.2021 року вих.№7.

Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджується, що протягом січня-липня та вересня-грудня 2020 року роботодавець сплачував за ОСОБА_1 , як за найманого працівника, єдиний внесок. Лише за серпень 2020 року відсутні нарахування та сплата єдиного внеску.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску становить 9595,30 грн. (період лютий-грудень 2020 року).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, у розмірі 8556 грн. 24 коп., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (длі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник". Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та у постанові від 05 березня 2020 року по справі №824/509/19-а, які є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Як судом встановлено, що за січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року роботодавець на підставі вимог Закону №2464-VI сплачував за ОСОБА_1 , як за найманого працівника, єдиний внесок, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8556 грн. 24 коп. за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року.

З метою забезпечення повного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вилучити з інтегрованої картку платника податків зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати виникнення боргу запис (відомості) про наявність у ОСОБА_1 заборгованості (боргу) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2186871384.1 від 07.07.2021 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8556 грн. 24 коп. за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року.

Визнати протиправними нарахування здійсненні ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 8556 грн. 24 коп. за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити з інтегрованої картку платника податків зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати виникнення боргу запис (відомості) про наявність у ОСОБА_1 заборгованості (боргу) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, у розмірі 8556 грн. 24 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 13.12.2021 року.

Суддя М.В. Бондар